У головне меню | на історичні дані | до списку сіл району | Словник Брокгауза і Ефрона | про храми Кам'янеччини з сайту М. Жарких "Мислене древо"

Див. Сіцінський Ю.А. Археологічна карта Подільської губернії
Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.
Див. Н.И. Жарких.
Храми Поділля (взято з http://www.rusarch.ru/zharkih1.htm)
Див. Приднестровские УРы (взято з http://www.fortification.ru/forum/index.php?action=vthread&forum=1&topic=1869)
Див. Александр Мазурчак: Создаем новую ауру Каменца-Подольского (сайт издания "Деловая неделя")
Див. Крепость на скале (Форум сайта "Античная нумизматика") Див. История Каменца-Подольского (Открытая энциклопедия Wikipedia)
Див. Агоп и аксент Каменаци. Каменецкая хроника
Див. Ищу герб Каменца (Информационно-Познавательный Форум)
Див. "Герб Подолья" (Союз геральдистов России http://www.heraldik.ru/)
Див. Подольская земля (Энциклопедия Брокгауза Ф.А. и Ефрона И.А. http://www.brocgaus.ru/)
Див. В.Гагенмейстер. Боны Каменец-Подольской городской управы (Fox Notes, http://www.fox-notes.ru)
Див. Каменец-Подольский (сайт электронной еврейской энциклопедии)
Див. “Кусочек Иерусалима” на Подольской земле
Див. Казацкие малороссийские войны-1 (Пишет Nick 'Uhtomsky (hvac), livejournal.com)

Герби міста Кам'янця-Подільського


Герб города Каменец-Подольский

Дата принятия: 1635 г.

Описание:
Герб Каменца-Подольского: В голубом поле золотые - сияющее солнце о шестнадцати лучах и над ним четвероконечный крест.

Источник: Панченко В. Міські та містечкові герби України. Киев, 2000 г. - 204 с.

http://geraldika.ru/symbols/6031


Герб города Каменец-Подольский
(1796 г.)

Дата принятия: 22.01.1796

Описание:
В голубом поле золотые - сияющее солнце о шестнадцати лучах и над ним четвероконечный крест. Герб сей древний и употреблялся еще во времена владения Российских Великих князей Подолиею. Для означения присоединения сего края к Империи изображается Государственный ея герб, на груди коего положен показанный герб.

Источники: Heraldicum/Геральдикум (сайт Виктора Ломанцова по гербам)

http://geraldika.ru/symbols/8375


Герб города Каменец-Подольский
(XIV-XVIII вв.)

Источники: А.Гречило, Ю.Савчук, I.Сварник. Герби мiст України
(XIV - I пол. XX ст.)

http://geraldika.ru/symbols/8376

Коротка соціально-економічна характеристика
міста Кам'янця-Подільського

Кам'янець-Подільський - місто обласного підпорядкування і одночасно центр Кам'янець-Подільського району. Розташоване на півдні Хмельницької області.

Відстань до обласного центру - м.Хмельницький - складає 101 км. Його територія складає 27,84 кв.км. Через місто протікає річка Смотрич, на відстані 20 км - річка Дністер.

Відстань від м.Кам'янця-Подільського до найближчих обласних центрів і столиці України автомобільними шляхами складає: до Києва - 390 км, Чернівців - 95, Вінниці - 179, Житомира - 287, Івано-Франківська - 175, Львова - 264, Рівного - 275, Тернополя - 136, Одеси - 490 км.

Наявне населення міста станом на 01.01.2002 р. складає - 102 тис.чол.

В галузях господарської системи міста зайнято 40,3 тис.чол., індивідуальною підприємницькою діяльністю охоплено близько 3,0 тис.чол.

Провідною галуззю економіки міста є промисловість, яка представлена 36 великими промисловими підприємствами, в т.ч.: 15 - машинобудування, електротехніки і металообробки; 11 - харчової і переробної галузі; 7 - промисловості будівельних матеріалів і будіндустрії; 3 - іншими галузями. Найбільші серед них заводи "Електрон", "Електромеханічний", кабельний приладобудівний, цементний, м'ясоконсервний, консервний, цукровий. Промисловість, будівництво, транспорт міста доповнюють 65 малих підприємств промислового напрямку, 20 - будівельного, 12 - транспортного.

Підприємства, організації, населення міста обслуговує 4 автотранспортних підприємства. З них одне пасажирське, залізнична станція з вокзалом, автобусна станція.

Міськими пасажирськими перевезеннями займається підрозділ автотранспортного підприємства. В останній час до перевезень пасажирів залучається приватний транспорт, працівники якого об'єднані у спілку. В місті 3 готелі, з яких функціонує - 2, будинок відпочинку для працівників споживчої кооперації, туристично - оздоровчий комплекс "Поділля".

Життєдіяльність міста забезпечують виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, підприємство "Теплокомуненерго", ТЕЦ, філія акціонерного товариства "Хмельницькгаз", комунальне підприємство "Міськсвітло", міська шляхова дільниця, КАТП-222802, центр електрозв'язку, вузол поштового зв'язку.

Станом на 1 січня 2002 року на балансі цих підприємств 287 км магістральних мереж водопроводу, 63,8 км тепломагістралей, 327,5 км газопроводів високого і низького тиску, 131 км вуличних мереж освітлення, 95 км доріг з твердим покриттям.
Потужність міської телефонної мережі складає 26329 номерів.

В соціальній сфері створено умови для комплексного розвитку міста на перспективу.

Освіта міста представлена 12-а загальноосвітніми школами, 3-а колегіумами, 2-а гімназіями, 3-а спеціальними школами-інтернатами, 3-а ліцеями. В місті функціонують: Державний педагогічний університет, Подільська державна аграрно-технічна академія, військово-інженерний інститут, 7 середніх спеціальних учбових закладів, 4 професійно-технічних училищ і одна філія ПТУ.

В місті дві широкопрофільні й одна дитяча лікарні, пологовий будинок, протитуберкульозний і шкірно-венеричний диспансери, станції швидкої допомоги і переливання крові, три широкопрофільні поліклініки, стоматологічна і дитяча поліклініки, дитячий протитуберкульозний санаторій.

Житловий фонд міста складає 1682 тис.кв.м. Його обслуговують 6 житлово-експлуатаційних підприємств міської комунальної власності, 1 житлово-будівельний кооператив, 3 підприємства і організації.

Для послуг населення міста 13 загальнодоступних бібліотек, 3 Будинки культури, 4 кінотеатри, школа-комплекс естетичного виховання, школа мистецтв, музична, хорова, художня школи, історичний музей-заповідник з картинною галереєю.

На базі Державного історико-архітектурного заповідника створено національний історико-архітектурний заповідник. Справжньою гордістю міста є бльзко 200 пам'яток історії і культури.

Спортивна база міста представлена міським стадіоном з футбольним і мотобольним полями, стадіонами Державного педагогічного університету, Подільської державної аграрно-технічної академії, коледжу харчової промисловості, фізкультурно-оздоровчим комплексом електромеханічного заводу, спортивними залами навчальних закладів міста, 2 дитячо-юнацькими спортивними школами.
Обслуговуванням населення міста займаються 166 підприємств роздрібної торгівлі, 47 підприємств громадського харчування, 15 ринків, які відносяться до комунальної, колективної і приватної власності. До послуг населення 19 перукарень, 9 підприємств по пошиву і ремонту одягу, 10 - по ремонту взуття, 6 - по ремонту складної побутової техніки, 20 бензозаправок.

Короткий нарис історії міста
(читайте також тут, тут, тут, тут)

Кам'янець-Подільський неодноразово привертав увагу істориків, археологів, архітекторів України та інших країн світу. Різним проблемам його історії присвячено чимало наукових та науково-популярних праць.

Незважаючи на це, питання про першопочатки міста залишається дискусійним і сьогодні. Так, Ю.Сіцінський та Я.Дашкевич твердять, що Кам'янець-Подільський був заснований у 60-і р.р. ХІV ст. князями Коріатовичами. За другою версією (С.Плетньова, В.Патуто, І.Винокур, М.Петров) відносять початки міста до другої половини ХІІ - поч. ХІІІ ст. В останні роки поширилася "концепція дако-римського періоду в історії Кам'янця-Подільського", за якою витоки міста слід шукати у ІІ-ІІІ ст.н.е.

Кам'янець-Подільський багатий на археологічні пам'ятки. Тут проживали племена трипільської та черняхівської культур. Поступово поселення і городище на рубежі ХІ-ХІІ ст. перетворились у феодальне місто, мирний розвиток якого був перерваний монголо-татарською навалою у 50-х р.р. ХІІІ ст. І тільки в 1362 р. м.Кам'янець-Подільський було визволено військами литовського князя Ольгерда. Вже з 70-х р.р. ХІV ст. місто стає центром Поділля, яке в 1374 р. отримало магдебурзьке право.

Протягом, майже 500 років, в Кам'янці-Подільському існувало 3 окремі громади: руська, вірменська і литовсько-польська. Кожна зі своєю мовою, вірою, кожна користувалась правом самоврядування.

З 1393 року місто декілька раз переходить з рук литовців до поляків, і навпаки. У 1463 році Кам'янець-Подільський було оголошено Королівським містом. З цього часу тут починається будівництво кам'яних мурів, брам, інших будівель (кафедральний, францисканський, домініканський костьоли, ратуша), оскільки польський уряд розглядав Кам'янець як окраїнний бастіон, що мав боронити південні кордони держави від нападів татар. Всесвітньо відома кам'янецька фортеця витримала не одну облогу. Вона пам'ятала молдавського господаря Богдана (1509 р.), відлуння Хотинської кампанії 1621 року тощо.

Не обминули місто над Смотричем події національної революції ХVІІ ст. У 1648 р під мури міста прибув М.Кривоніс, а згодом - загін Гіри і Волка. А вже у 1652 році Кам'янець побачив сина гетьмана Богдана Хмельницького Тиміша, а згодом і самого гетьмана. Через три роки, після Переяславської угоди, російсько-українське військо знову обложило твердиню. Проте, і цього разу, як і в попередні, поляків врятували міцні стіни фортеці. З 70-х років ХVІІ ст. над краєм нависла загроза турецької агресії і в серпні 1672 року місто потрапило в 27-річний період пограбування і руйнування турецьким військом Магомета ІV, в ході якого близько 800 хлопчиків було забрано в яничари, понад 100 возів коштовностей вивезено до Туреччини, більшість жителів або загинули, або розбіглися по навколишнім селам.

Неодноразово польський уряд прагнув повернути Кам'янець, бачачи, що місто - дійсно ключ до всього Поділля (1672 р., 1673 р., 1687 р., похід короля Августа ІІ). І тільки після того, як військо російського царя Петра І завдало Туреччині декількох важких поразок, за Карловицьким трактатом 1699 р. турки відмовились від Поділля і 22 вересня 1699 р. залишили місто. Після цього Кам'янець підпадає під гніт польської адміністрації, наслідком якого стали народні повстання 1702, 1734, 1739 років. У 1792 р. російська імператриця Катерина ІІ, скориставшись внутрішньою нестабільністю, яка склалася на той час у Польщі, ввела свої війська і 21 квітня 1793 р. місто було здано росіянам без бою. Вже з 1795 р. Кам'янець-Подільський стає центром Подільської губернії. Органом міського управління деякий час залишався магістрат, але 1837 року замість нього створено міську думу.

Неодноразово відвідували місто російські імператори: Петро І (1711 р.). Олександр І (1818 р.), Микола І (1842 .), Олександр ІІ (1859 р.).
У Кам'янці було створено полк "лісової варти". Який прийняв активну участь у Вітчизняній війні 1812 р. Не обминув місто над Смотричем декабристський рух, де виникла таємна організація "Залізні персні" на чолі з В.Раєвським.

Протягом 1814-1823 р.р. у кам'янецькій фортеці тричі було ув'язнено народного ватажка Устима Кармалюка.

В середині ХІХ ст. "квітку на камені" відвідали визначні російські та українські діячі культури: Т.Шевченко, В.Даль, В.Раєвський та інші. В місті відкриваються театр (1798 р.), духовна семінарія (1805 р.), губернська друкарня, чоловіча гімназія (1833 р.), російська публічна бібліотека (1866 р.), історичний музей (1890 р.) та ряд інших закладів.

З розвитком капіталізму в Росії розширювалося промислове виробництво і в Кам'янці-Подільському, а з другої половини ХІХ ст. територія міста значно розширюється, перш за все на схід. Тут виникає новий район - Новий план, з'єднаний із містом-островом мостом.

У 60-80-і р.р. у місті виникають народницькі організації ("Кам'янець-Подільська комуна", "Подільська дружина", "Народна воля"). А в перші роки ХХ ст. сюди проникають марксистські ідеї.

Мирне життя перервала І світова війна. 4 серпня 1914 р. Кам'янець-Подільський захоплюють австро-угорські війська. Через декілька днів сюди входить російське військо і розміщається штаб Південно-Західного фронту.

Події Української революції 1917-1920 р.р. яскраво відобразилися на полотнищі Кам'янця-Подільського. Тут, як і в усіх куточках гігантської Російської імперії, виникають новоутворені органи місцевого самоврядування. Проводяться вибори до Установчих зборів. 3 лютого 1918 р. в місті перебувають австро-угорське військо та військові частини Центральної Ради, які в травні-червні були замінені силами гетьмана П.Скоропадського. Саме в цей період 22 жовтня 1918 року тут було відкрито другий в Україні державний український університет. Протягом червня-листопада 1919 р. Кам'янець-Подільський був центром державного життя (так звана "Кам'янецька доба"). Тут перебували державні центральні органи влади Директорії на чолі з С.Петлюрою. В листопаді 1920 р. Червона Армія захопила місто. Почалася "радянська доба" Кам'янця-Подільського. Проводяться вибори до міської Ради та політвиконкому. Ключову роль в них відігравала новоприбулі працівники з інших областей України. Поступово проводиться відбудова зруйнованої промисловості, транспорту.

Не обминули місто трагічні події голодомору 1932-33 р.р. та лихоліття репресій 30-х років. В ході яких було заарештовано та ліквідовано ряд політпрацівників, освітян місцевого педагогічного інституту, зоотехнічного та силікатного інституту, військових 28-ї прикордонної кавалерійської дивізії та ряду видатних громадян міста.

У зв'язку з близькістю кордону вищі навчальні заклади було перебазовано на схід, а в 1941 році і обласний центр було переведено до Проскурова. "Чорною хмарою" насунулись на місто події радянсько-німецької війни 1941-1945 років. 10 липня 1941 року сюди вступили німці, які встановили жорстокий окупаційний режим. За цей час було замучено і розстріляно 85000 осіб, вивезено на каторжні роботи до Німеччини 5000 осіб. На початку квітня 1944 р. Кам'янець-Подільський було звільнено. Місто зазнало великих втрат. Було зруйновано центральну частину Старого міста, Новопланівський міст, залізничну станцію, швейну фабрику та ін. (загальна сума збитків - 157 млн.крб.). Протягом 1944-1950 р.р. місто було відбудовано. З'являються новобудови: став до ладу цукровий завод (поч. 60-х р.р.), внаслідок чого з'являється цукрове селище; 1960 р. - будується готель "Україна"; 1966-1968 р.р. - міська автоматична телефонна і автобусна станції, аеровокзал; 1970 р. - адміністративний будинок міськради і міськкому КПУ. В кінці 60-х років став до ладу завод "Електроприлад", а на протязі 1970-1971 років цементний завод, який потягнув за собою зведення селища Першотравневого та Селища цементного заводу. На північній околиці міста виросло селище Смирнова, а у привокзальному районі виріс новий житловий масив.

Було поліпшено водопостачання та енергозабезпечення жителів міста.

Історія самоврядування у місті

Історія управління міста XIV-XVII ст. тісно пов'язана з магдебурзьким правом.

Існують свідчення, що в 1374 р. князь Юрій Коріатович, бажаючи якнайшвидше заселити Кам'янець, відвів для міста 200 ланів землі зі звільненням поселенців на 20 років від платежів за цю землю; надавав право самостійного суду перед рицарями; на випадок суперечок між князем, землянином чи дворянином з одного боку і міщанином з іншого призначався сумісний суд - із воєводи і війта; на користь війта надходила лише третя частина судових мит і штрафів, а решта, 2/3, направлялась на потреби міста, так само, як прибутки із суконних, взуттєвих, хлібних, м'ясних лавок, лазень тощо. Повний обсяг магдебурзького права був наданий Кам'янцю в 1432 р. На початку магдебурзькі привілеї надавалися в місті лише полякам і німцям. Це призвело до незадоволення руського населення й викликало занепад міста (через процес міграції русинів за його межі). Це слугувало причиною появи у 1491 р. за короля Казиміра самостійної руської юрисдикції, яка кілька раз підтверджувалася новими королями. Але поляки і русини постійно протистояли одні одним і в 1670 р. окрема руська юрисдикція була ліквідована і створена змішана польсько-руська, з рівним числом членів від кожної національності. До 1790 р. зберігалась ще окрема вірменська юрисдикція. Існує гіпотеза, що свій устрій Кам'янець-Подільський започаткував зі Львова.

Магістрат (рада) у місті складався із війта і радців (консулів): це була пожиттєва колегія (їх було не більше 12), яка сама себе поповнювала, але існували й винятки з цього правила - община вибирала війта і лавників, з яких поповнювалася рада. Половина членів ради мала бути з католиків, решта - з православних. Рада займалася завідуванням міським майном, роздавала міські землі, укладала контракти на оренду міського майна, затверджувала укладання різних договорів, проводила поточні витрати та інші різноманітні громадські справи, розглядала позови, вагомі кримінальні справи. Війт у Кам'янця був виборний: він був постійним членом ради і головою колегії лавників; обирався він з консулів і міг залишатися війтом на кілька років одразу. Загальні міські вибори проводились 24 лютого в день св.Матвія (за римо-католицьким календарем).

Широкі повноваження ради та її незалежність від общини призвели до цілого ряду зловживань. Саме це призвело до заснування Стефаном Баторієм у 1577 р. у Кам'янці "ізби гминної" ("ради сорока мужів", "квадрачинтовірату"). Установа, що засновувалась у Кам'янці нараховувала у різний час від 24 до 15 членів і тому найчастіше називалась "радою двадцяти чотирьох". На чолі "ради 24-х" стояв регент (маршал).

З кам'янецьких судових актів суд був фактично органом, який здійснював самоуправління кам'янецьких вірмен. Інколи цей суд називається магістратом, але це поняття більш ширше і включає також раду "40 братів", членам і керівнику якої - маршалу було надано право контролювати дії суддів і війта. Війт і судді займалися питаннями захисту законності, а питаннями шкіл, церков і взагалі установ суспільного значення займались переважно ктітори. Вірменська колонія Кам'янця керувалася своїми національними законами.

З приєднанням Кам'янця до Російської імперії (1793 р.) було залишено міське самоуправління у такому вигляді, яке воно було в останні роки польського панування, тобто не було поділу на національності з окремими правами (вірмени були приєднані до польсько-руського самоврядування в 1785 р.). Згодом поступово вводилось загальноросійське міське управління. Органом суспільного управління після 1793 р. був магістрат, який разом з тим був і судовим місцем для міських жителів. Для перевірки міських повинностей було утворено особливі економічні комісії з 1805 р. До складу такої комісії (в 1826 р.) входили: губернатор, губернський предводитель дворянства, поліцмейстер, президент міста і депутати від жителів міста. Замість особливої економічної комісії згідно указу Сенату від 9 жовтня 1837 р. "Про перебудову міського управління в містах Кам'янець-Подільський, Житомир і Балта" вводився інститут міської думи. Організовувалася за зразком 6-гласної думи, що утворилася в Росії на підставі "Грамоти про права і вигоди містам", виданої урядом Катерини ІІ від 21 квітня 1785 р.

Міські збори вибирали міського голову, а також бургомістрів і ратників у магістрат, старост, суддів словесних судів, засідателів від міського етапу в загальні й станові установи. Міські збори вибирали розпорядчий орган станового управління - загальну міську думу, яка складалася з міського голови і гласних від всіх 6 груп. До 70-х років ХІХ ст. в Росії назріла необхідність проведення реформи міського управління.

Нове міське положення згідно закону Сенату від 29 квітня 1875 р. поширювалося на міста Західних губерній (Білорусія, Литва і Правобережна Україна). У містах Поділля міська реформа запроваджувалася з 1878 р. У Кам'янці-Подільськім "Міське положення 1870 р." було введено 26 червня 1878 р. Міським головою з 1878 по 1893 р.р. був П.Д.Левицький.

За міською реформою визначалася нова система виборів органів міського самоврядування. Після складання Вироку міських громад всіх станів з проханням про дозвіл на введення нового закону, його підписання займались представники виборців та затверджувались губернатором і через генерал-губернатора в Санкт-Петербурзі, він вертався з дозволом на проведення виборів, за результатами яких утворювалася міська дума, як розпорядний орган влади і міська управа, як виконавчий.

Центральною фігурою міського самоврядування був міський голова, який очолював і думу і управу, координував їхню роботу і мав досить широкі повноваження. Він давав розпорядження про скликання думи (ст.56) і визначав порядок денний дня засідань (ст.57) під його особисту відповідальність друкувались доповіді по справам, які мали розглядатися в думі (ст.59) лише з дозволу міського голови дума могла запросити на свої засідання "сторонніх осіб, від яких можна чекати корисних пояснень" (ст. 62). Гласний, який виявить бажання внести певну пропозицію в думі, повинен був поставити до відома міського голову про предмет своєї заяви за 3 дні до засідання (ст.60). Уряд, надаючи такі повноваження головам, надавав великого значення підбору кандидатів на цю посаду. На посаду міського голови не могли обиратися особи духовного сану, представники судового відомства, чиновники казначейства (ст.89). Головою і тимчасово його замінюючи не могли бути особи іудейського віросповідання.

В 1893 р. у Кам'янці-Подільському вводиться нове "Міське положення" від 11 червня 1892 р. Дане положення замінило податковий ценз для виборців майновим цензом. Тому, переважна більшість істориків називає дане "положення" міською контрреформою. Виборчі права отримували тільки ті жителі міста, які мали нерухоме майно оцінене особливою оцінковою комісією на суму від 1000 до 1500 руб. (в залежності від розмірів міста). В число виборців включалися і власники торгівельно-промислових закладів мита, які мали гільдійські свідоцтва. Мілкі і середні податкоплатники втрачали виборчі права. Число виборців скоротилося в декілька разів. Зменшилась персональна чисельність членів міських органів самоуправління. Збори домогосподарів міста вибирали до складу міської думи 15 осіб, а останні зібравшись, вибирали міського голову. Міським головою було обрано учителя місцевої гімназії І.К.Міхалевича. Органи міського самоуправління підпорядковувались губернаторові. Саме він затверджував склад управління та його комісії, давав дозвіл на виконання постанов, прийнятих міською думою.

28 лютого 1917 р. в Російській імперії було повалено самодержавство. В різних місцях виникають різноманітні органи влади. На початку березня 1917 р. відбулися вибори до Кам'янець-Подільської Ради робітничих депутатів, а 12 березня на її першому засіданні було утворено виконавчий комітет. Солдати гарнізону обрали свою Раду. В травні 1917 р. обидві Ради об єдналися. Центральна рада утворювала свої органи влади - губернські та повітові виконавчі комітети громадських організацій. Такий комітет існував і у Кам'янці-Подільському.

Тим часом у місті існувала і міська дума, яка була розпущена радянськими органами влади 21 січня 1918 р. Міські управи ліквідовані в січні-лютому 1918 р. Але Центральна Рада відновила їх і у Західній частині Поділля вони остаточно припинили діяльність в листопаді 1920 р.

У середині січня 1921 р., на підставі постанови Ради Народних Комісарів УРСР від 8 лютого 1919 р., було проведено вибори до Кам'янець-Подільської міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. 29 січня 1921 р. на повітовому з'їзді Рад було обрано політвиконком. Весною 1921 р. посади голови політвиконкому та голови міської ради було об'єднано в особі П.Буценко. Аналогічна структура управління існувала весь радянський період.

Читайте ще про місто

Посвящается Каменцу

Цей вірш написаний невідомим автором понад сто років тому, його виявили, гортаючи "архівів зжовклі сторінки", краєзнавці і передали в редакцію. Ми ж, у свою чергу, вирішили познайомити з ним вас, шановні читачі. Цікаво, що писали про наш Кам'янець на рубежі XIX і XX століть, чи не так?

Град красивый, хоть и древний,
Ты вписал в черте своей
Замки, фольварки, предместья,
Где живут без фонарей.
Опоясан речкой Смотрич,
Весь пестреешь средь садов,
Сколько грязи, беспорядка
Между трех твоих мостов!
А на тех мостах старинных
Сгнило дерево давно,
Едешь - крестишься: боишься,
Что не выдержит оно.
Есть ли тот, кто сосчитает
Ямы все на мостовой?
Кто перила вновь поставит
Здесь и там над крутизной?
Думу кто твою разбудит?
Кто порядки заведет?
Мостовую кто починит
Ниже Ветряных ворот?
Нет ответа на вопросы...

Газета "Подольский листок", 1881, 6 июня, № 65.
Посвящается Каменцу // Прапор Жовтня, 1987. - 30 травня