Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Перейти у головне меню

990 днів і ночей знемагало місто над Смотричем у фашистському ярмі.

Війська 4-ої танкової армії внаслідок Проскурівсько-Чернівецької операції 25 березня 1944р. о 17.00 розпочали штурм Кам'янця. Весь тягар по його визволенню в основному ліг на два корпуси: 10-й Уральський добровольчий танковий і 6-й механізований.
Після залпу 12 легендарних "катюш" стрілецькі підрозділи 29-ої Унечської бригади полковника М.С. Смирнова, при підтримці артилеристів і танкістів 61-ої Свердловської танкової бригади полковника М.Г. Жукова захопили плацдарм на Польських фільварках і зав'язали бої за Старе місто. На Руські фільварки увірвалися автоматники батальйону капітана Ф.Приходька з 63-ї Челябінської бригади. Одночасно сапери 88-го окремого інженерного батальйону, очистивши від мін брід біля гідроелектростанції, дали можливість танкам старших лейтенантів К.Вахніна і М.Акиньшина йти в атаку з південного боку. Звідси також наступала 49-а механізована бригада полковника М.П. Туркіна.

У бою за Замковий міст справжній героїзм проявили артилеристи лейтенанта Я.Д. Хардікова. Вони знешкодили вогневі позиції ворога біля древніх міських воріт, тим самим сприяли розмінуванню Замкового мосту саперами молодшого лейтенанта Соколова. Першими через міст пішли танки роти старшого лейтенанта В.Зінченка, а за ними -увесь танковий батальйон. На Замковому мосту танк Зінченка розчавив три ворожих зенітки, але зіткнувся з німецькою самохідкою. Екіпаж героя-танкіста згорів у полум'ї. Славний подвиг гідний вічної пам'яті.

На десяту годину ранку 26 березня 1944р. місто було звільнено повністю. 27 березня Москва салютувала на честь визволення міста 20 артилерійськими залпами.

Але німецьке командування не могло примиритися з втратою Кам'янця. Маючи велику перевагу у живій силі і техніці, воно намагається будь-якою ціною оволодіти містом. На долю кам'янчан випало нове випробування. У напрямку до міста рухалось велике німецьке угруповання "Південь", що вирвалося з Проскурівського котла: 21 дивізія, з них 10 танкових і одна моторизована.
Командуючий 1-м Українським фронтом маршал Г.К. Жуков у своїх спогадах пише: "На знищення угруповання рухалась зі сходу 18-а і 38-а армії, частина з'єднань Першої гвардійської армії, 4-а і 1-а танкові армії вийшли на Дністер, відрізавши шляхи ворогу на південь до відступу".

Наші війська на той час були вкрай виснажені, не мали необхідної кількості артилерії, боєприпасів, які не підвозились вчасно через бездоріжжя. 4-а танкова армія мала всього 67 танків і дуже обмежені артилерійські засоби.

Сильний удар крупного ворожого угруповання був спрямований на позиції в районі Кам'янця-Подільського. З 28 березня до 2 квітня 1944р. точилися жорстокі бої не на життя, а на смерть. 16 атак відбили гвардійці. Штаб оборони на чолі з генералом Е. Бєловим вміло керував боями. Місто було розділено на 4 сектори, де закріпились уральці і захищали кожний шматок землі.

Виняткову стійкість і бойову майстерність виявили при захисті командири танкових бригад: 61 -ї - полковник Жуков, 63-ї - полковник Фомічов; механізованих бригад: 16-ї гвардійської -полковник В.Е. Ривж, 49-ї -полковник П.Н. Туркін, командир 121-ї стрілецької дивізії генерал-майор Ладигін.

Німецькі загарбники намагалися повернути втрачені позиції і прорватися із західної сторони. Але на їх шляху стала Стара фортеця. 18 бійців на чолі з командиром ст.лейтенантом І.Я. Стецюком розташувались в різних куточках замку. У вежі "Кармалюковій" знаходився гв.рядовий Сафонов, у "Тенчинській" - ст.сержант Соколов, у "Ковпаку" - кулеметник Моргунов, а в "Лядській" - 16-річний уралець Діма Безруков. Енергійний, синьоокий юнак мріяв вчитися і стати інженером, але не судилося. Війна перекреслила всі його плани. Він ходив в атаку, не знаючи страху, своєю мужністю запалював інших. За проявлену хоробрість під час оборони Старої фортеці Діма був нагороджений орденом Слави.

У башті "Чорній" знаходилась рація і телефон, у башті "Рожанка" - протитанковий пост, де тримали оборону бійці 49-ї механізованої бригади М.М. Криловський і В.І. Ноженко (загинули 29 березня 1944р. і поховані у фортеці). Лейтенант Копєйкін з танком "Суворов" розташувався при вході у фортецю. Це був тихий і спокійний хлопець, але в бою бив без промаху, точно в ціль. У нього було сім урядових нагород, його називали справжнім асом танкового бою.

Невеличкий гарнізон 6 днів мужньо відбивав атаки фашистів. І хоч німці підтягнули свої гармати майже до самих стін і били по баштах прямою наводкою, вони так і не змогли здійснити прориву. Місцевий житель Г.І. Топольський пробрався у фортецю і розповів про місце розташування вогневих точок ворога. Лейтенант Стецюк провів успішну операцію з ліквідації ворожих батарей. Німці змушені були відступити. Терплячи поразку за поразкою в інших секторах, фашисти залишили Кам'янець. Третього квітня, згідно із наказом командування 4-ї танкової армії, частини Кам'янець-Подільського гарнізону здали свої бойові позиції воїнам 101-ого стрілецького корпусу. Війна продовжувалась...

Зруйнований будинок Олександрівський (Новопланівський) міст

На знімках: руїни Кам'янця-Подільського у перші дні війни.

Кам'янець-Подільський вісник, 22 жовтня 1999 р.