Перейти у головне меню
Кобзар у Кам'янці
У
XIX столітті через Поділля пролягав поштовий шлях (колишній чумацький) Чернігів
- Київ -Житомир - Кам'янець-Подільський. Ось цим шляхом і виїхав наприкінці
вересня 1846 року з Києва на Поділля і Волинь Тарас ШЕВЧЕНКО. Він одержав від
Археографічної комісії, де працював з 1845 року, завдання: зібрати народні перекази,
пісні, відомості про могили, урочища, оглянути й описати старовинні споруди
в цих місцевостях.
На початку жовтня поет прибув до Кам'янця-Подільського. Декілька тижнів провів тут, але й цього було досить, аби Кам'янець увійшов в історію як "місто, яке відвідав Кобзар".
Одним
із перших, хто зацікавився документами, що висвітлювали цю подорож, був Орест
ЛЕВИЦЬКИЙ, український історик, археолог, фольклорист і письменник. 1894 року
в журналі "Киевская старина" був надрукований його нарис "Археографическая
экскурсия Т.Г. ШЕВЧЕНКО в 1845-1846 гг.", в якому представлено майже всі
основні документи: доручення Археографічної комісії (відкритий лист), листи
єпископа Арсенія тощо. А ще запис кількох народних пісень з приміткою: "Кам'янець.
1846, літо, 3 октября. Од Петра Чуйкевича".
Петро Омелянович ЧУЙКЕВИЧ (1818 -1875) - учитель, збирач народних пісень. 1843
року він закінчив Київський університет. Друг КУЛІША, КОСТОМАРОВА, БОДЯНСЬКОГО.
1846 року, коли Шевченко перебував у Кам'янці-Подільському, де в чоловічій гімназії вчителював Чуйкевич, останній записав в альбом поета пісні: "Зійшла зоря з вечора...", "Пливе щука з Кременчука", "Ой, Кармалюче, по світу ходиш". Шевченко використав пісні у повістях "Близнецы", "Прогулка с удовольствием и не без морали", в поемі "Марина".
Згідно
з міською легендою, прибувши до Кам'янця, Шевченко відвідав художника Івана
ВАСЬКОВА, з яким навчався в Петербурзькій академії художеств, В Кам'янець-Подільській
чоловічій гімназії Іван Васьков
викладав краснопис і малювання. Мешкав на Підзамчі.
Микола БУРАЧЕК, видатний український художник-пейзажист, писав, що на нього
звернув увагу вчитель малювання, колишній товариш Т.Шевченка по Академії: "Мій
перший вчитель поклав певні і тверді підвалини рисунка і пошану до нього. За
пошану до рисунка, що на світанку моєї художньої діяльності заложив мені старий
учитель, я йому вдячний". Спогади М.Бурачека підтверджують факт знайомства
його з Шевченком. В березні 1849 року в Кам'янці-Подільському оселився Віктор
Іпатійович АСКОЧЕНСЬКИЙ. Він закінчив Київську духовну академію, деякий час
був її професором. Учасник багатьох релігійних диспутів, де уславився як полум'яний
оратор. Писав вірші.
В травні 1846 року Аскоченський познайомився з Тарасом Шевченком, який був тоді в зеніті слави. Шевченко читав Аскоченському свою поему "Іван Гус", інші позацензурні твори. Аскоченський не розумів поета. В спогадах, надрукованих у журналі "Домашняя беседа", він згадував:
"Тарас став читати вірші, які завдали йому стільки горя і бід.
- Ох, Тарасе, - говорив я. - Та ну-бо, покинь! Їй Богу, не доведуть тебе до добра такі погані вірші.
- А що мені зроблять?
- Віддадуть у москалі!
- Нехай! - відповідав він, - слухайте ж ще кращий!..."
Далі їх шляхи розійшлися. Тараса Григоровича за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві було засуджено до заслання. Віктор Аскоченський, залишивши професорську кафедру, переїхав до Житомира, далі до Кам'янця-Подільського, Він писав про місто у щоденнику: " И вот я в Каменце... Я видел город и удивился смелой и гордо-неправильной его архитектуре..."
Валентина ВІНЮКОВА,
науковий співробітник історичного музею-заповідника.
Кам'янець-Подільський вісник, 5 березня 1999 р.