To the main menu | to the history page | to the articles list

Рельєф Кам'янеччини

Чарівна природа нашого краю. Кожного, хто вперше відвідує Кам'янеччину, вражають не тільки рукотворні пам'ятки старовини, а й гармонійне поєднання гірських та рівнинних форм рельєфу, неповторні ландшафти, мальовничі пейзажі.

Рельєф Кам'янеччини формується впродовж багатьох мільйонів років. У палеозойській ері - понад 400 мільйонів років тому - територія сучасного району була схилом величезної Галицько-Волинської западини, зануреної в кристалічний фундамент на глибину близько 7000 метрів. Ця западина зникла внаслідок акумуляції потужних морських і континентальних відкладів вапна, крейди, пісків, глин та інших осадкових матеріалів. Западина перетворилась у Волино-Подільську височину. Нині Кам'янеччина - частина цієї височини.

Хоч останній період кайнозойської ери, антропогеновий, тривав всього 1,8 мільйона років (у порівнянні з геологічною історією Землі це невеличкий проміжок часу), проте в цьому періоді поверхня Середнього Подністров'я зазнала значних змін. Основними чинниками, які визначали розвиток рельєфу району в антропогені, були зовнішні сили - води і вітри та внутріземні - вертикальні рухи блоків кристалічного фундаменту.

Останній період кайнозойської ери відзначився глобальним похолоданням. Протягом останніх 700- 800 тисяч років льодовики шість разів насувались на Східно-Європейську рівнину. Найбільш тривалим і катастрофічним було дніпровське зледеніння, яке розпочалось близько 230- 250 тисяч років тому. Тоді льодовик висотою 2-3 кілометри зупинився північніше широти Шепетівки, а по Дніпру спустився до широти Дніпропетровська. Середнє Подністров'я перетворилось у тундру. Тут майже повністю зник лісовий і трав'яний покрив.

Тоді над льодовиками і тундрою часто бушували ураганні вітри. Вони руйнували товтрове пасмо і височини на місці давніх гірських кряжів Українського кристалічного масиву, переносили на рівнинні простори лес і лесовидні суглинки. Вирівнювання Волино-Подільської височини відбувалось в інші льодовикові періоди антропогену. Ліcи вкрили територію Кам'янеччини суцільною ковдрою Потужністю 10-15 метрів.

Коли Сарматське море відступило з Прикарпаття, і Середнє Подністров'я стало суходолом, товтрове пасмо мало вигляд валоподібного підвищення з пологими схилами. Сучасних обрисівтолтры набули, мабуть, під час дніпровського зледеніння в результаті знесення вітрами і водами потужного піщано-глинистого покрову, яке залишило після себе Сарматське море в останні тисячоліття свого існування.

Активною була ерозійна і акумуляційна діяльність текучих вод. Головна ж роль у формуванні рельєфу в нашому краї належала Дністру. Тоді, коли море повільно відступало на південний Схід, на місці Середнього Дністра тривалий час була мілководна затока. Ширина якої досягала кількох десятків кілометрів. Затока поступово звужувалась, перетворюючись у ріку.

На початку антропогену Дністер був неглибоким, але широким. Геологічними дослідженнями алювіальні (наносні) відклади карпатського походження виявлені аж біля Кам'янця-Подільського. Отже, ширина заплави Дністра тоді становила не менше 15-18 кілометрів. Мабуть, ріка звивалась по дій широкій плоскій заплаві з пологими берегами тривалий час, бо потужність річкових відкладів (гравію і гальки) становить 5-6 метрів. Пізніше ці відклади були поховані під рівним шаром лесовидних суглинків. Так, південніше лінії сучасних Кадиєвець-Кам'янця-Подільського-Кульчіевець-Крушанівки утворилась плоска рівнина з виступами поблизу Дністра.

Північніше цієї лінії на межиріччях деяких приток Дністра (Смотричі, Мукші, Студениці та інших) бачимо валоподібні підняття і видовжені прогини.

Такий хвилястий рельєф характерний, наприклад, для ділянки, по якій пролягає, шосе від цементного заводу до міста. Тут нараховується чотири підвищення і стільки ж прогинів. Дослідники вважають, що вони сформувались на місці тектонічної западини в кристалічному фундаменті, і повторюють нерівності поверхні скам'янілих силурійських вапняків, а можливо і самого кристалічного фундаменту.

Кілька сот тисяч років тому у зв'язку з підняттям західної частини Українського кристалічного масиву розпочався інтенсивний розмив водами Дністра та його приток осадкових товщ кайнозойської і палеозойської ер. Межиріччя на Кам'янеччині набули вигляду рівнин, що обриваються стрімкими схилами річкових долин. Ці схили в свою чергу порізані численними глибокими ярами, які і нині руйнують давні тераси Дністра.

У зв'язку з утворенням Дністровського водосховища змінився характер ерозійних, акумуляційних та інших природних процесів у зоні, що примикає до цього сховища.

Нині в Кам'янець-Подільському районі здійснюється комплекс заходів щодо охорони ґрунтів від площинної і лінійної ерозії. Та не всюди ці заходи реалізуються наполегливо і в широких масштабах. Потрібно більше приділяти уваги заповідній спразі, дбаючи про надійну охорону товтрового пасма з його реліктовою рослинністю, заповідних урочищ, численних геологічних пам'яток Кам'янеччини.

Не слід забувати і про естетичний бік взаємодії людини і природи, використання особливостей рельєфу, сміливіше втілювати в життя принципи ландшафтної архітектури. Це особливо стосується тих, хто має відношення до планування нових і реконструкції старих парків і скверів у Кям'янці-Подільському до розробки проектів забудови макрорайонів та реконструкції вулиць в центрі нашого міста.

Гарнага І.
Рельєф Кам'янеччини // Прапор Жовтня, 1986. - 28 жовтня.