To the main menu | to the history page | to the articles list

Притоки Дністра
(читайте ще про Дністер, і ще)

Вік річок, навіть великих, таких, як Волга, Дніпро, Дністер, у порівнянні з геологічною історією нашої планети, якій нараховується понад 4 мільярди років, - короткий. У кожному періоді цієї історії, була своя мережа великих і малих річок. Скажемо, в силурі (понад 400 мільйонів років тому) річки на території сучасного Поділля текли на південний захід, у кам'яновугільному періоді - на північний захід.

Утворення сучасної мережі річок на Кам'янеччині, як і на території всієї України, розпочалось у кінці неогенового періоду кайнозойської ери - 2-2,5 мільйона років тому. Після того, як я Поділля відступило Сарматське море, Середнє Подністров'я являло собою злегка хвилясту, місцями заболочену низовину. Тоді Прадністер повільно котив свої води по широкій долині з пологими уступами надзаплавних терас.

Такими ж були і його притоки. Вони відрізнялись від сучасних допливів Середнього Дністра не тільки будовою своїх русел і долин, а й напрямком течії. Ще на початку XX ст. відомий дослідник геоморфології Правобережної України В.Д. Ласкарьов виявив сліди давніх лівих дністровських приток. Висновки цього вченого підтримав К.І. Геренчук, який був одним із провідних радянських геоморфологів (він помер у 1984 році і похований у Кам'янці-Подільському), та інші вчені. Ці дослідники довели, що в далекому минулому ряд приток Середнього Дністра брали початок з висот Гологоро-Кременецького кряжу у північній частині - сучасної Тернопільської області. Одна з найбільших приток перетинала межиріччя сучасних річок Серета, Збруча та Смотрича, древньою Зарічанською долиною прямувала до Кам'янця-Подільського, перетинала Привокзальний район і на південний схід від міста впадала в Праднісіер під кутом 40-45 градусів. Ці притоки теж виробили широкі, плоскі долини з пологими схилами. Вони були повноводними, але текли повільно, бо нахил місцевості на південний схід був незначним.

Незабаром наступив період інтенсивної перебудови річкової мережі і рельєфу Кам'янеччини. Це було пов'язано з "рецидивами" колись бурхливого гороутворення в Карпатах (і нині ми відчуваємо відлуння цього процесу в глибинних надрах Землі вздовж Карпат, згадаймо два руйнівні землетруси в останньому десятиріччі). У ранньому плейстоцені (близько 700 тисяч років тому) чи в часи дніпровського зледеніння розпочалось підняття західної частини Українського кристалічного масиву та окремих блоків його подільського схилу. Тоді ж стало інтенсивнішим підняття північної частини подільської плити кристалічного фундаменту.

Загальний південно-східний нахил поверхні Кам'янеччини поступово, але неухильно змінювався на південний. Дністер по-своєму "зреагував" на це. Його води, долаючи перешкоди, що виникли у зв'язку з підняттям русла у середній (західноподільській) частині ріки, все глибше вгризалися в осадочні породи давніх епох. Місцями глибина врізу в материк досягала 180-200 метрів. Так Дністер зберіг давній пшденно-східний напрямок своєї течії.

У гіршому становищі опинились притоки, які впадали у Дністер. У них не вистачало сили для збереження звичного південно-східного напрямку. Не маючи стоку, води приток розливались у низовинах, утворюючи озера і болота. Проте такий застійний стан довго тривати не міг. Звичайно, річкова мережа не могла зникнути зовсім, бо атмосферні опади у той час на Поділлі були щедрими. Тому вона повинна була перебудуватись заново.

Слідуючи новому, південному нахилу місцевості, води почали прориватись до Дністра в меридіональному напрямку. Розробляючи свої русла, річки використовували низовини, утворені придонними течіями Сарматського моря, прогний в рельєфі на місці меридіональних глибинних розломів кристалічного фундаменту, тріщини у відкладах палеозойської ери, древні балки і яри.

У початковому періоді деякі ліві притоки Дністра були короткими, бо брали початок на схилах товтрового пасма.

Йшли тисячоліття. Під впливом дії різниці рівня русла Дністра, який вже встиг заглибитись у палеозойські відклади на значну глибину, і висоти положення верхів'їв його приток, ці притоки все глибше розмивали корінні породи місцевості. Коли води цих річок досягли скам'янілих вапнякових відкладів, русла стали вузькими, а береги - стрімкими. Занурення приток у скам'янілі породи місцями досягли глибини врізу самого Дністра.

Енергія врізу навіть малих приток Дністра в материк була настільки великою, що вони прогризли товтровий кряж на всю його ширину, вийшли на рівнинні простори басейну Південного Бугу, перехопивши деякі притоки цієї ріки.

Після останнього, валдайського зледеніння, яке закінчилось близько 10 тисяч років тому, долина приток Дністра вкрилась лісами, чагарниками. В деяких місцях, переважно у східній частині Кам'янець-Подільського району, ліси збереглись до наших днів. Глибокі долини, стрімкі схили, різноманітна рослинність створюють тут чарівної краси гірські пейзажі. Нині у теплу пору року тисячі туристів і екскурсантів приїжджають на Кам'янеччину, щоб милуватись неповторними ландшафтами, чудовими краєвидами берегів Смотрича, Мукші, Студениці, Ушиці - подільських приток Дністра.

Гарнага І.
Притоки Дністра // Прапор Жовтня, 1987. - 3 липня.

Читайте також про ліву притоку Дністра - Жванчик