У головне меню | на зміст | далі

2.2. ГЕОЛОГІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ВИКОРИСТАННЯ НАДР

Територія Національного природного парку "Подільські Товтри" охоплює широтну частину Дністра від гирла р.Ушиця до р.Збріч (т.з. Подільське Придністровя). На півночі вона поширена до м. Сатанів, а на південний схід до м. Стара Ушиця. Складена в основному водороздільними плато, які розрізані глибокими каньйоноподібними долинами рр.Ушиці, Студениці, Тернави, Мукші, Смотрича, Жванчика і Збруча. Найбільш чіткою в рельєфі Придністров'я є гряда Товтр - викопного тортонського (неоген) рифу.
У тектонічному відношенні територія парку знаходиться у південно-західній частині Східно-Європейської платформи, в межах Волино-Подільської плити. У фундаменті цієї плити залягають магматичні та метаморфічні породи архею та нижнього протерозою віком 2,6-3,5 млрд. років, які в межах парку на поверхню не виходять. Тут вони перекриті осадовими породами пізньопротерозойського та палеозойського віку. На розмитій поверхні моноклінально залягаючих порід верхнього протерозою і палеозою розміщена невелика товща мезозою і кайнозою.
В геологічному плані Придністровья відповідає Подільському виступу кристалічного фундаменту внаслідок чого тільки тут, на значній території відслонені відклади верхнього докембрію (венду), палеозою (кембрію, ордовик, силур), мезозою (крейда), кайнозою (неоген) та четвертинні.
Схематична геологічна карта домезозоських відкладів Поділля див. рис.2.
Породи кристалічного фундаменту представлені мігматітами, гнейсами, кристалічними сланцями і метаультрабазитами бугсько-дністровської та подільської серій. На денну поверхню вони виходять на схід від м. Могилів-Подільський. На захід вони поступово занурюються під осадові товщі і на території заповідника залягають на глибині 400-600 м, розкриті тільки свердловинами.
На породах фундаменту, з різко вираженим стратегічним неузгодженням, залягає осадовий мегакомплекс, який складається із двох структурних комплексів: верхньодокембрійського - нижньопалеозойського і мезо-кайнозойського. Ці комплекси характеризуються різними структурними планами і розділені чітко вираженою поверхнею розмиву і великою перервою в часі. За умовами залягання і взаємовідношенням порід в розрізі в нижньому комплексі виділяють: волинський, могилів-подільський, канилівсько-балтійський та ордовик-силурійський структурні поверхи. Вони характеризуються деякою різницею структурних планів, межі між ними, як правило, фіксують регіональну перерву.
Канилівсько-балтійський і ордовик-силурійський поверхи відображають структуру, що сформувалась вздовж південно-західного борту Східно-Європейської платформи - Дністровський перикратонний прогин. На території Подільського Придністров'я для порід описаного комплексу характерні пологі лінійні складки, флексури, скиди, зони тріщинуватості та дроблення.
Мезо-кайнозойський структурний комплекс, відокремлений від підстилаючого різкою ерозійною межею, кутовим неузгодженням та великою перервою в осадконакопиченні.
В складі комплексу виділяються три структурні поверхи - крейдовий, неогеновий та четвертинний. Крейдовий структурний поверх складений відкладами альбського і сеноманського ярусів. В неогеновому структурному поверсі значно перебудований структурний план. Відклади тортону і сармату мають загальний нахил на південний схід. Четвертинний структурний поверх - в залежності від відкладів, що його складають, та геоморфологічних умов на різних ділянках території заповідника контактує з різними структурними поверхами підстилаючих комплексів.

Верхній протерозой (венд)

Канилівська серія (пізній венд) поширена по Дністру від м. Стара Ушиця до гирла р.Тернави і долинах рр. Ушиці, Студениці і Нижній течії р.Тернави. Вона представлена товщею перешарування алевро-аргилітів і пісковиків сірих та зеленкувато-сірих, місцями з верствами строкатозабарвлених різновидів. На території заповідника у відслоненнях розкриті відклади верхньої частини серії які підрозділяються на світи: жарнівську, крушанівську та студеницьку (знизу вверх).
Жарнівська світа представлена пісковиками грубо- і крупо-зернястими (в нижній частині), які поступово переходять в алевроліти і аргіліти. Колір порід від зеленкувато-сірих до бурих (у верхній частині).
Потужність світи близько 35 м.
Крушанівська світа представлена перешаруванням дрібно-зернястих пісковиків, алевролітів і аргілітів. В базальній частині - це пісковики зеленкувато-сірі, які поступово переходять в червоно-бурі алевро-аргілліти.
Загальна потужність світи до 60 м.
Відклади жарнівської і крушанівської світ поширені по Дністру (від м. Стара Ушиця до с. Студениця) і в нижній частині рр.Студениці і Ушиці.
Студеницька світа представлена товщею перешарування тонковерствуватих пісковиків, алевро-аргілітів та аргилітів переважно темно-сірих, зеленкуватих, рідко буруватих.
Потужність світи близько 70 м. Поширена по Дністру (від с. Студениця до гирла р. Тернава) та в нижній течії р. Тернави.
Відклади канилівської серії вверх по розрізу поступово переходять у балтійську серію, у складі якої в Придністров'ї виділяються такі світи: окунецька, хмельницька, збручська і самецька (знизу вверх). Саме цей інтервал розрізу за прийнятою МСК (1993 р.) стратиграфічною схемою розглядається як пограничні відклади докембрію (венду) - кембрію. Відслонення біля с. Китайгород, де ці відклади розкриті в долині р. Тернави, є унікальним і єдиним в межах Східно-Європейської платформи.

Нижній кембрій

Балтійська серія. До кембрійських відкладів на Поділлі віднесена товща порід представлених кварц-глауконітовими пісковиками, алевро-аргілітами і аргілітами, яка за літологічним складом і фаціальним складом підрозділяється в межах Поділля на такі світи: окунецьку, хмельницьку, збручську і самецьку.
Окунецька світа залягає згідно на відкладах студеницької світи пізнього венду. Розкрита у відслоненнях в долині р.Тернави (біля с. Китайгород), де представлена аргілітами зеленкувато-сірими з прошарками світло-сірих дрібнозернистих пісковиків з домішками глауконіту. Потужність світи близько 17 м. На захід від р.Тернави світа поступово виклинюється і випадає з розрізу.
Хмельницька світа залягає на аргіллітах окунецької світи. В нижній своїй частині представлена кварц-глауконітовими плиткастими масивними пісковиками (потужність їх до 6 м), які змінюються алевро-аргілітами і аргілітами зеленкувато-сірими, темно-сірими з рідкими прошарками глауконіто-кварцевих пісковиків. Потужність світи близько 20 м. У відслоненнях по р.Тернаві на денну поверхню виходить відклади лише нижньої частини хмельницької світи, які частково розмиті в районі с.Китайгорода. На жаль, більш повні розрізи її в долині Дністра зараз затоплені водосховищами Могилів-Подільської ГЕС.
Відклади збручської і самецької світ поширені на північній захід від р.Тернави і розкриті лише свердловинами.

Верхній ордовик

Молодовська серія. Ордовицькі відклади в басейні Дністра поширені від с.Гораївка на сході до гирла р.Тернави, а також в долинах рр. Студениці і Тернави. Вони трансгресивно залягають на підстелюючих відкладах венду і нижнього кембрію, а місцями повністю розмиті. Представлені малопотужною товщею пісковиків і вапняків загальною потужністю до 7,4 м. В їх складі виділяються дві світи.
Гараївська світа представлена пісковиками кварцевими, вапнистими, дрібнозернистими в нижній частині, слабоглинистими, потужність їх 3,6 м.
Відслонення по Дністру і р. Студениці, в долині р. Тернави повністю розмиті, збереглися лише у вигляді ерозійних лінз (до 0,5 м потужністю).
Субіцька світа представлена масивними полідентритовими сірими вапняками. Найбільш повні розрізи її відслонені по Дністру (біля с.Субіч) і в долині р. Студениця (біля с. Калачківці), де потужність їх досягає 3,8 м. В багатьох місцях субіцькі вапняки розмиті і збереглися у вигляді ерозійних останців. Так, в долині р. Тернави потужність їх близько 1,5 м.

Силур

Відклади силуру широко поширені в межах Волино-Поділля. Найбільш повні розрізи його відслонені в басейні Дністра (Подільське Придністров'я). Дністровський розріз силуру є опорним для пізнання геологічної історії південного заходу Східноєвропейської платформи. Він належить до числа найбільш повних розрізів силуру в світі і є ключовим для розробки ярусної шкали.
Силур складає основну частину розрізу палеозойських відкладів в межах території заповідника. Залягає він трансгресивно на розмитій поверхні венду, нижнього кембрію і верхнього ордовику. Відклади силуру відслонені вхрест простягання по Дністру і долинах рр. Студениця, Тернави, Мукші, Смотричу, Жванця і Збруча, де в схилах долин розкриті на повну потужність, поступово занурюючись під більш молоді відклади з сходу на захід. Загальна потужність відкладів силуру близько 450 м. В Дністровському розрізі виділяють три серії: яругську, малиновецьку і рукшинську, які відображають етапи силурійського осадконакопичення. В межах заповідника силурійські відклади представлені нижнім (яругська серія) і верхнім силуром (малиновецька серія). За літо фаціальними властивостями вони підрозділені на ряд світ.

Нижній силур

Яругська серія. Відклади цієї серії поширені по Дністру від с.Гораївка до р.Смотрич. Далі на захід вони занурюються під відклади малиновецької серії. Представлені товщею нормально-морських (вапняки, мергелі) і лагунних (доломіти) відкладів, загальною потужністю до 121 м. Трансгресивну фазу яругського етапу осадконакопичення відображають фурманівська і тернавська світи, а регресивну - баговицька світа.
Фурманівська світа поширена по Дністру від с.Гораївка до гирла р.Тернава і в долинах рр. Студениці і Тернави. Потужність світи до 26 м. Представлена мергелями з прошарками вапняків в нижній частині (рестевська підсвіта) і перешаруванням пачок грудкуватих вапняків та мергелів з плитчастими вапняками (делиминська підсвіта), які добре виділяються в рельєфі схилів долин.
Тернавська світа по Дністру поширена від с. Комарово до с. Велика Слобідка, та в долині рр. Тернава, Баговичка і Мукша). Потужність її близько 50 м. Представлена грудкуватими глинистими вапняками з проверстками грубогрудкуватих детритових вапняків (врублевецька підсвіта), які вверх по розрізу змінюються грубогрудкуватими, детритовими з нерівними поверхнями нашарування вапняками (суршинська підсвіта). Закінчується розріз тернавської світи пачкою плитчастих масивних вапняків.
Баговицька світа представлена мілководними і лагунними відкладами.
Поширена по Дністру від р.Баговичка до р. Смотрич, а також в нижній течії рр.Мукша і Смотрич. Представлена малопотужною товщею плитчастих, грубозернистих, іноді масивних, біогермних вапняків, бітумінозних мергелів і детритових вапняків (мукшинська підсвіта), які поступово змінюються долемітовими мергелями і доломітами (устівська підсвіта). Загальна потужність світи близько 40 м.

Верхній силур

Малиновецька серія. Відклади цієї серії поширені по Дністру від с. Велика Слобідка до с. Ісаківці, а також в долинах рр. Мукші, Смотричу, Жванця і Збруча, де представлені товщею нормально-морських, головним чином глинистих грудкуватих вапняків, з пачками і проверстками грубих, плитчастих детритових вапняків. В розрізі є більше 10 проверстків метабентонітів (вулканічного попелу) - деякі з них є добрими маркерами (реперами). Потужність серії близько 140 м.
За літологічним складом серія ділиться на три світи.
Конівська світа простежується по Дністру від с. Велика Слобідка до с. Слобода Малиновецька, а також в нижній течії рр. Мукша і Смотрич. Нижня частина світи (голосківська підсвіта) складена дрібнопроверстками мергелів, плитчастих детритових вапняків, які нерідко переходять в строматопорово-коралові біогермні вапняки, а верхнє (шутнівська підсвіта) - плитчастими, слабоглинистими вапняками з прошарками мергелю. Загальна потужність світи по Дністру до 30 м, а по Смотричу до 50 м.
Цвіклівська світа поширена по Дністру від с. Устя до с. Гринчук та в нижній течії р. Смотрич. Представлена в нижній частині дрібногрудкуватими глинистими вапняками з прошарками мергелів і плитчастих вапняків (сокільська підсвіта), які вверх по розрізу переходять в масивні плитчасті детритові вапняки з прошарками грубогрудкуватих вапняків (бернівська підсвіта).
Загальна потужність світи близько 47 м. В рельєфі долин вапняки бернівської підсвіти виступають як скелистий виступ.
Рихтівська світа поширена по Дністру від с. Слобідка Малиновецька до с. Пригородок, а також в нижній течії р. Жванця та Збруча. Нижня частина її представлена перешаруванням плитчастих вапняків, мергелів і дрібногрудкуватих глинистих вапняків (гринчуцька підсвіта), а верхи розрізу складені масивними доломітами (ісаковецька підсвіта). Загальна потужність світи близько 25 м.
Лагунними відкладами ісаковецької підсвіти завершується етап формування малиновецької серії.
Рукшинська серія відображає останній етап силурійського осадконакопичення в межах Поділля.
Вона представлена мілководними і лагунними відкладами, які поширені в басейні Збруча і Дністра (починаючи від м. Хотина до м. Мельниці-Подільської), де вони занурюються під відклади нижнього девону).
Рукшинська серія. На території заповідника, в долині р. Збруч рукшинська серія представлена відкладами пригородокської і варницької світи.
Пригородокська світа. Поширена в нижній течії рр. Жванця і Збруча, де представлена перешаруванням плитчастих доломітів і доломітових мергелів, загальною потужністю до 25 м.
Варницька світа поширена в долині р. Збруч (від гирла до м. Скала-Подільська, Гусятин), де представлена її нижня частина - це перешарування пачок біогермних вапняків, доломітів і доломітових мергелів. Потужність світи близько 40 м.

Крейда

В Середньому Придністров'ї крейда представлена нижнім (альбський ярус) і верхнім (сеноманський ярус) відділами, відклади яких залягають трансгресивно на розмитих підстелюючих породах венду, кембрію, ордовику і силуру.

Нижня крейда
Альбський ярус

На території заповідника відклади альбського ярусу представлені малопотужною товщею касперовецької світи в нижній частині якої залягають кварцево-глауконітові піски з проверстками фосфоритових конгломератів (до 0,3 м). Вище по розрізу вони змінюються органогенно-детритовими вапняками, місцями з великим вмістом теригенного матеріалу, навіть з переходами у вапнисті пісковики. Загальна потужність світи до 20 м. Відклади її добре відслонені по Дністру і долинах рр. Ушиці, Студениці.

Верхня крейда

Відклади сеноманського ярусу (нижня його частина) на території заповідника представлені пилипчанською світою. В басейні Дністра вона складена кварцево-глауконітовими пісковиками (до 3 м потужністю), які вище змінюються піщано-гезовою товщею, в складі якої виділяються халцедонові та опалово-халцедонові спонголіти, гезами з опало-глауконіто-кварцевими пісками з проверстками опонголітів. Місцями в товщі спостерігаються банки, складені залишками халцедонізованих устриць. Загальна потужність товщі близько 16 м. Сеноманські відклади добре відслонені по Дністру і рр.Студениця, Тернаві, Мукші, Смотричу.
Неоген
Неогенові відклади в межах Середнього Придністров'я представлені середнім і верхнім міоценом і складені різнофаціальними морськими, лагунними і частково континентальними осадками. В східній частині Придністров'я міоценові відклади межують з відслоненнями кристалічних порід фундаменту. Загальна потужність міоценових відкладів більше 100 м. На території заповідника в їх складі виділяються баденський і сарматський яруси.

Середній міоцен

Баденський ярус. Основну частину території заповідника складають Товтри (в стратиграфічній схемі, де т.з. Тернопільські верстви (верхній баденій), які по простяганню мають різний фаціальний склад. Серед них виділяють вапнисто-глинисті відклади, біогермні вапняки подільських Товтр, водоростеві вапняки, прибережні піщано-глинисті відклади. Найбільш поширені біогенні вапняки, що складають рифові масиви Товтр - вони утворені багряними водоростями, коралами, моховатками, верметусами різними молюсками. Детритові вапняки переважно прилягають до рифових масивів. Піщано-глинисті фації, як правило, супроводжують т.з. "шлейфові" зони, поширені на схід від гряди Товтр. Загальна потужність відкладів 80-90 м.

Верхній міоцен

Сарматський ярус. Тектонічні процеси в кінці середнього міоцену в Карпатський гірській системі докорінно змінили умови осадконакопичення в межах Поділля.
Починаючи з другої половини середнього сармату Подільська плита зазнала підняттів і море регресувало, тому на Поділлі відклади верхньої частини середнього сармату і верхнього сармату відсутні.
В розрізі нижнього сармату чітко виділяють: буглівські і волинські верстви.
Буглівські верстви представлені товщею пісковиків з шарами сірих плитчастих мергелів і глин, які поширені в долинах рік Збруча, Смотрича, Ушиці, які на захід змінюються товщею пісковиків до 20 м потужністю. В межах заповідника потужність верств близько 15 м.
Волинські верстви (горизонт) залягають трансагресивно на розмитій поверхні підстелюючих порід (палеогену, крейди, палеозою і докембрію). За літологічним складом волинські відклади досить різноманітні: піски, мергелі, глини, колітові вапняки та конгломерати з проверстками бурого вугілля, місцями туфи і бентоніти.
Потужність верст від 5 до 25 м. В межах території заповідника волинські відклади поширені по р. Збруч до м. Гусятин, далі межа їх повертає до м. Кам'янця-Подільського і с. Малинівці і через Дністер на Молдавську плиту.

Четвертинні відклади

Представлені лесовидними суглинками водороздільних плато і алювієм терас р.Дністер.
Подільське плато тягнеться від річки Південний Буг до річки Дністер. Його поверхня підвищена над рівнем моря і являє собою розчленовану річками і глибокими балками місцевість. Мережа глибоких балок і каньйоноподібних берегів утворює хвилястий рельєф, де переважають схили, що переходять в урвища.
Товтри - унікальна ландшафтна система, яка в межах Хмельниччини простягається до 90 км, від селища Сатанів, Городецького району, через територію Чемеровецького району до с.Китайгород Кам'янець-Подільського району. Площа їх досягає 25,0 тис.га, з яких 15 тис.га вкриті лісом.
За походженням Товтра гряда є давнім бар'єрним рифом, сформованим вздовж берегової лінії неглибокого, теплого міоценового моря.
Цей риф складений не коралами, як більшість сучасних і викопних бар'єрних рифів світу, а рештками вапнякових водоростей, моховаток, молюсок специфічних морських черв'яків (серпул) та інших організмів. Товтри складені переважно з перекристалізованих, детрусованих вапняків органогенного походження, а корали в їх складі майже не зустрічаються.
В морфології Товтрової гряди виділяється головна гряда і бокові горби і грядки. Ширина пасма Товтр біля Сатанова та поблизу р. Дністер до 8-12 км і до 2-5 км - у Кам'янець-Подільському районі. Головна гряда представлена ланцюгом лінійно витягнутих горбів довжиною до 5-6 км з плоскими або майже плоскими вершинами. Поверхню пасма ускладнюють карстові форми рельєфу (воронки, печери) та хаотичне нагромадження великих і дрібних скель.
Бокові горби і грядки розташовані переважно з південного заходу від головної гряди майже перпендикулярно до лінії її простягання.
Вони мають гострі конусоподібні скелясті переважно безлісі вершини. Атолоподібні форми Чемеровецького району невеликі - до 20-30 м над поверхнею плато. Зустрічаються поодинокі невисокі органогенні пагорби з виходами органогенних брил. Вони не мають урвищ і скель, своїми розмірами нагадують скіфські кургани. Ширина Товтрового кряжу досягає 15-20 км.
Абсолютні позначки гряди досягають 400 м і більше, відносні висоти - 50-60 м, а на ділянках перетину гряди річками Збруч, Смотрич, Мукша і ін. - 100-150 м.
На території, визначеній під національний парк, спостерігаються також унікальні виходи силурійських відкладів, які утворюють прямовисні стінки. Це єдині на Східно-Європейській платформі виходи силурійських відкладів на денну поверхню. Трапляються також виходи верхнєкембрійських вендських відкладів, які спостерігаються по річках Ушиця, Тернава та Студениця (унікальні відклади в с.Китайгород).
Китайгородська стінка розглядається як міжнародний еталон вендських відкладів верхнього докембрію.
Товтрова гряда - оригінальне геологічне утворення. Тут зосереджено ряд геологічних об'єктів, які мають важливе наукове, навчальне та виховне значення, а деякі з них являють собою унікальні археологічні пам'ятки: відшарування органогенно-уламкових вапняків верхнього тортону (в с.Іванківцях Городоцького району, с.Приворотті Кам'янець-Подільського району та ін.); мальовничі геоморфологічні утворення - групи сарматських конусоподібних горбів і грядок (найкраще вони виражені біля сіл Біле, Чорна, Нігин, Вербка та ін.); каньйоноподібні долини річок Збруч, Смотрич, Мукша, Тернава, Студениця та ін. на ділянках перетину ними Товтрової гряди; окремі гори - останці, складені рифовими вапняками (гора Кармелюка біля с.Гуменці Кам'янець-Подільського району та ін.); декілька невеликих горизонтальних печер (біля сіл Залуччя, Гуменці та ін.), а також єдина на Поділлі вертикальна печера "Перлина" глибиною до 30 м, в якій знайдено печерні перли; карстові озера - вода в них чиста, прозора, постійно фонтанує з глибоких надр.
Дослідження останніх років показали, що Товтрова гряда приурочена до лінії великого тектонічного розлому земної кори, витягнутого з південного сходу та північний захід на віддаль близько 300 км. Вертикальні рухи по цьому розлому відбувалися з перервами тривалий час, починаючи з початку палеозою, але найбільш інтенсивними вони були в неогені, коли поблизу формувались Карпатські гори. Повільні вертикальні підняття морського дна вздовж лінії розлому і теплий субтропічний клімат сприяли широкому розвитку колоніальних організмів і формуванню бар'єрного рифу.
На жаль, іде інтенсивне руйнування Товтрового кряжу. На території НПП "Подільські Товтри" розташовано 65 кар'єрів місцевого та державного значення.
Під кар'єри добування і переробки вапняків відведено в Хмельницькій області 393га землі. На цій території розвідано 330 млн.т вапняків. За період їх інтенсивного добування, починаючи в 1928 року, використано 191,3 млн.т вапняків.
Розвідані запаси неогенового вапняку Гуменецького родовища затверджені державною комісією запасів СРСР 30.11.61 № 65-21 в обсязі 178 млн. 398 тисяч тон.
Запаси вапняку, які залишилися на не розроблених горизонтах до відмітки 218 складають на 01.01.95 р. 95 млн. 600 тис.т, забезпечують безперебійну роботу Кам'янець-Подільському цементному заводу на 20 років.
Розвідані запаси глини Колубаївського родовища для виробництва цементу складають 39 млн. 627 тис.тон. Відпрацьовано 29 млн. 630 тис.тон. При видобутку в рік 1 млн. 700 тис.т глини розвіданих запасів вистачить на роботу заводу до 6 років.
На кар'єрі глин Колубаївського родовища в границях відведеної землі також розвідані і затверджені запаси мергелевих глин, якісні властивості яких дещо нижчі за глини верхніх горизонтів, придатних для виробництва цементу в обсязі 29 млн. 500 тис.тон. Крім цього для виробництва цементу розвідані і затверджені АКЗ СРСР № 146 від 16.09.88 запаси глини, що знаходяться у відвалах кар'єрів Пудловецького родовища в обсязі 22 млн. 549 тис.тон.
Перелік родовищ корисних копалин, які розробляються підприємствами, представлено в табл.2.2.1.

Таблиця 2.2.1

У головне меню | на зміст | далі