ВУЛИЦЯ РОЗИ ЛЮКСЕМБУРГ, №№ 17, 19

На вулиці Рози Люксембург знаходиться своєрідний історико-архітектурний ансамбль, що складається з будинків №№ 17 і 19 та воріт між ними. На основі літературних і архівних джерел відтворено історію цих будівель.

Вивчення будинку № 19 розпочалось з дуже цікавого документа - "Опису Кам'янця 1700 р." Він був зроблений спеціальною комісією після залишення Кам'янця-Подільського турками, які перебували тут протягом 27 років і довели його майже до повного спустошення. Сумну картину відтворює опис міста. Багато будинків лежало в руїнах. Але деяким будівлям пощастило. Уцілів і будинок спадкоємців вірменина Максютки Кірковича по вул. Довгій (так тоді називалась вулиця Р.Люксембург). Є підстави вважати, що ця споруда, дещо перебудована, існує і тепер.

Цікаво, що будинки № 19 та № 17 входили в одну садибу. На початку XIX ст. вони належали титулярному раднику Григорію Равичу, який потім продав садибу місту. Міська управа вдавала будинки в оренду спочатку губернаторам, а з 1834 р. - католицьким черницям візиткам. Візитки влаштували тут свій монастир, а при ньому школу для навчання дітей. У 1842 р. черниці переселились у новий будинок на Польських фільварках (тепер будинок технікуму харчової промисловості).

Звільнений будинок № 19 міська управа орендувала подільським віце губернаторам. У будинку № 17 розмістилась губернська публічна бібліотека, а потім - шинкове відділення Казенної палати.

У другій половині XIX ст. обидві будівлі займало міське поліцейське управління. В підвалі будинку № 19 знаходились камери для в'язнів. Поліцейське управління перебувало тут до 1883 p., коли обидва будинки були продані з торгів. Їх придбав коллежський секретар Альберт Городницький. 3 східного боку будинку № 19 він збудував веранду з кам'яними сходами, що існує і тепер. В обласному архіві знайдено малюнок головного західного фасаду будинку № 19, зроблений у 1884 р. За минулі 100 років будинок за винятком окремих деталей майже не змінився. Але до 1917 р. один за другим змінились п'ять власників садиби.

Після революції будинки були передані житловому кооперативу "Прогрес", у них знаходились квартири. Після Великої Вітчизняної війни в будинку № 17 розмістився архів, а в будинку № 19 облпромстрахкаса, а потім дитсадок №5. З 1980 р. тут розмістилась міжобласна художня майстерня, а також творчі майстерні відомих наших художників-графіків В. Антонюка і Б. Негоди, монументаліста А. Лучка.

Час іде, проходить покоління за поколінням, а будинки живуть новим життям, старіють. І тут на допомогу їм приходять люди, що своєю працею і мистецтвом продовжують їх корисне життя і повертають їм колишню красу. В 1979 р. були реставровані старовинні ворота, що служать входом до садиби Будинок № 17 привертає увагу своїм багатим декоративним оздобленням.

Нещодавно був проведений капітальний ремонт його фасадів, під час якого були відновлені деталі декору.

Осетрова Г.
Вулиця Рози Люксембург №№ 17, 19 // Прапор Жовтня, 1984. - 21 січня.