Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

ПОШТОВИЙ І СТАРОПОШТОВИЙ УЗВОЗИ

Сучасне Старе місто - це 4 майдани, 21 вулиця, 5 провулків і 2 узвози. Сьогодні мова піде про обидва староміські узвози - Поштовий і Старопоштовий. Але спочатку дещо про сам термін - узвіз. Російською - це "подъём". Антонім ж до цього слова в українській і російській мовах збігається - спуск. Мабуть, тому за радянських часів у офіційному українському мовленні та й у повсякденному вжитку закріпився саме варіант "спуск": Поштовий спуск, Старопоштовий спуск. Нині ж усе частіше чуємо варіант "узвіз". І тут, очевидно, не обійшлося без впливу знаменитого Андріївського узвозу в Києві. Втім, ту саму вулицю можна трактувати і як спуск (якщо рухатися згори донизу), і як узвіз (якщо підніматися догори). Видані останнім часом плани нашого міста (зокрема, план із серії "Міста України", випущений позаторік державним науково-виробничим підприємством "Картографія") однозначно віддають перевагу термінові "узвіз".
Звичайно, для горбистого Старого міста два узвози - це замало. Раніше їх було значно більше. Але одні з них зникли, як, скажімо, Троїцький узвіз (з'єднував Троїцький майдан з Новопланівським мостом), Фурлейський (збігав від Гончарної башти до Смотрича), Губернаторський (між Шпитальною та Успенською вулицями), Лазаретний (нині частина Шпитальної вулиці). Інші узвози набули статусу вулиць: Гімназичний спуск - Зантуська вулиця, Старобульварний спуск - Замкова вулиця. І залишилися на сучасній мапі Старого міста два узвози-сиротинки. Можливо, тому, мов брати, притулилися один до одного. Поштовий узвіз з'єднує Троїцький майдан з Руським ринком. Біля Кушнірської вежі (колись вежі Стефана Баторія) естафетну паличку в нього перехоплює Старопоштовий узвіз і збігає вниз до Руської вулиці, річки Смотрич, Польської брами. Тож цілком закономірно, що колись Старопоштовий узвіз називали Польською вулицею. Прикметна башта Стефана Баторія теж не зосталася осторонь і на якийсь час подарувала своє ім'я нинішнім узвозам: Поштовий узвіз був Баторієвим (або Баторським) провулком, а Старопоштовий узвіз - Баторієвим спуском. І, напевно, не завжди при цьому згадували, що Стефан БАТОРІЙ був польським королем (1576-1586 pp.), в часи правління якого збудували Кушнірську вежу.

Офіційно сучасні назви узвозам надала міська дума 15(27) лютого 1900 р., а через два роки ці імена затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Оскільки для більшовиків від цих назв не тхнуло ні церквою (як від Троїцького майдану чи Соборної вулиці), ні царизмом (як від Губернаторської площі, Дворянської і Поліційної вулиць), то Поштовий і Старопоштовий спуски весь час мирно співіснували з радянською владою. І в нові часи, коли 11 вересня 1990 р. президія міськради повертала вулицям Старого міста давні назви, Поштовий і Старопоштовий спуски не переживали: їм їхні назви залишили.

Якщо до цього всього додати, що був час, коли Зарванську вулицю називали Поштовою вулицею, Троїцький майдан -Поштовим майданом, а Старопоштовий узвіз продовжувала Старопоштова вулиця (через брід біля башти "На броді" вона перебігала Смотрич і через Польські фільварки бігла на північ - ледь не до хутора Дембицького), то напрошується один-єдиний логічний висновок: колись Кам'янець-Подільський був великим поштовим центром. І це, справді, так: у XVIII - першій половині XIX століття наше місто було міжнародним поштовим транзитним пунктом, через який пошта йшла в Румунію, Польщу, Австрію. Пошта розміщувалася на сучасній вулиці Зарванській у двоповерховому будинку (нині в цьому будинку на першому поверсі примостився кафетерій "На Зарванській").
1850 р. для пошти та нового виду зв'язку - телеграфу було споруджено новий будинок (на фото, нинішня адреса - Зарванська, 5). Саме біля нього, круто збігаючи вниз, бере початок Поштовий спуск. Будинок пошти та телеграфу, збудований у змішаному стилі ампіру й пізнього російського класицизму, вдало використав рельєф місцевості: з двоповерхового він переходить у чотириповерховий. У цьому будинку були також квартири поштових службовців, які чергували на телеграфі. Нині будинок на Зарванській, 5 повністю житловий.

Наскільки швидким у ті часи був поштовий зв'язок? Судіть самі. 8 червня 1815 р. з маєтку Хантоново поблизу Череповця Новгородської губернії для продовження військової служби в Кам'янці-Подільському виїхав російський поет Костянтин БАТЮШКОВ. Через тиждень, 15 червня, його двоюрідна тітка Катерина МУРАВЙОВА написала своєму небожеві Костянтину листа з Петербурга на нове місце служби. Сам Костянтин добрався до Кам'янця через місяць - на початку липня. 13 липня він пише тітоньці першого листа з міста над Смотричем. Дні спливають за днями, і 1 серпня поет з відчаєм дорікає в листі Катерині Федорівні: "Ось три тижні, як я в Кам'янці, а жодного рядка від вас не отримав, ні від Вас, ні від сестри. А Ви - все, що є для мене в світі дорогоцінне. До цих трьох тижнів додайте ще місяць, що я в дорозі провів, і уявіть собі моє занепокоєння, шановна тітонько", і тільки 10 серпня Костянтин Миколайович отримав довгожданний лист від тітоньки і заспокоївся. А то поривався навіть відправити посланця в рідні місця, а генерал Олексій БАХМЕТЬЄВ, в якого Батюшков служив ад'ютантом, запропонував йому на те унтер-офіцера. "На щастя, - пише Батюшков 11 серпня в листі до тітки, - ця пошта привезла мені найприємніші звістки та врятувала мене від витрат". Як бачимо, аж 56 днів (рівно 8 тижнів) потратив лист на шлях від Петербурга до Кам'янця. Ось таким вайлуватим-превайлуватим був початок XIX століття. Для нашої доби Інтернету та стільникових телефонів такі темпи взагалі не вкладаються в голову.

Утім, сьогодні Поштовий і Старопоштовий узвози значно тихіші, ніж вони були в XIX столітті. Адже тоді, коли ще не було Новопланівського мосту, Старо-поштовим узвозом у Кам'янець-Подільський піднімалися всі його гості: і царі, і випускники бурси, що прагнули стати семінаристами...

Ілюстрація з книги Олега Будзея "Вулицями Кам'янця-Подільського":