Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Бакота
(див. фото, а також фото місцевості)

Давньоруське літописне місто Бакота знаходиться на лівому березі р.Дністер Камянець-Подільського району Хмельницької області. Перші дослідження цієї літописної столиці Пониззя були проведені наприкінці ХІХ ст. У 1883 р. професор В.Б.Антонович оглянув і обстежив рештки скельного печерного монастиря в Бакоті. Він звернув увагу на доцільність проведення подальших розкопок в урочищі "Монастирисько"15 Тоді ж К.Мельник обстежила окремі пам'ятки язичницького часу на території руїн колишнього монастиря16. Розкопки на місці руїн Бакотського монастиря були проведені В.Б.Антоновичем у 1891-1892 рр. Місцеві селяни відкрили тут залишки кількох келій у скелях, а також залишки скельної монастирської церкви та ряду ніш-гробниць в скелях для захоронень Поблизу входу до монастирської церкви, на скельній стіні було виявлено давньоруські написи ХІ-ХІІІ ст., в яких йдеться про заснування монастиря ігуменом Григорієм на честь Святого Михайла.

Всередині церковного приміщення при розкопках було виявлено залишки штукатурки з фресковим розписом Поряд з руїнами церкви археологи відкрили й розчистили три штучні печери-коридори, в яких були виявлені давньоруські поховання, що знаходилися у спеціальних висічених у скелях нішах. Під час археологічних досліджень 1891-1892 рр було зібрано значний речовий матеріал На жаль, повні наукові звіти про розкопки В.Б.Антоновича в Бакоті не збереглися І тільки перелік знайдених при розкопках речей ми знаходимо в одній з праць Ю.Й.Сіцінського 17, а також в книзі В.К.Гульдмана 18 Крім того, Ю.Й.Сіцінський присвятив Бакоті і свої спеціальні праці. У "Подольских епархиальньїх ведомостях" в кінці XIX ст. публікувалися окремі матеріали, пов'язані з вивченням історії та археології літописної Бакоти. Зокрема, у вказаній серії вийшла праця Ю.Й Сіцинського "Бакота, древняя столица Понизья" (Подольские епархиальные ведомости. 1899 № 46-49. Окремий відбиток: Кам'янець-Подільський, 1893. 34с.)19.

На початку XX ст. певний інтерес до пам'яток Бакоти і, зокрема, до решток скельного монастиря проявили К.В.Широцький та Д.І.Дорошенко. К.В.Широцький звернув увагу на те, що "в долині під горою треба б шукати слідів старої Бакоти"20. Адже дослідження В.Б.Антоновича в Бакоті торкнулися лише верхньої скелястої тераси з монастирем, а першої та другої надзаплавних дністровських терас вони не зачепили.

В кінці 50-х і на початку 60-х років XX ст. розпочався новий етап археологічного обстеження й дослідження пам'яток літописної Бакоти. Старожитності Бакоти привернули до себе увагу тодішнього директора Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Г.М.Хотюна. У 1962 р. Кам'янець-Подільський історичний музей запросив для керівництва археологічної експедиції в Бакоті Б.О.Тимощука. Під його керівництвом співробітники музею обстежили й склали карту-схему головних археологічних пам'яток Бакоти та її околиць.

З 1963 р. В Бакоті почала працювати об'єднана археологічна експедиція Кам'янець-Подільського педагогічного інституту, Кам'янець-Подільського і Хмельницького музеїв під керівництвом І.С.Винокура. В результаті було виявлено й обстежено ряд пам'яток черняхівської культури, слов'янські старожитності V-VІІІ ст. і давньоруського періоду ІХ-ХІІІст. Було відкрито і обстежено залишки городища-дитинця літописної Бакоти в урочищі Скельки (на мисі, при впадінні в Дністер р.Рудки). У 1964 р. роботи в Бакоті були продовжені.

З 1969 р. розпочалися широкі стаціонарні розкопки в Бакоті (в урочищі "На клину"). Це було пов'язано з початком будівництва Могилів-Подільської ГЕС на Дністрі і майбутнім затопленням надзаплавних терас в Бакоті та в її околицях. Дослідженнями 1969-1980 рр. в урочищі "На клину", а також в інших урочищах літописної Бакоти (І.С.Винокур, О.М.Приходнюк) було простежено історичний процес формування "гнізд" слов'янських поселень першої і другої половини І тисячоліття н. е. і виникнення на їх основі важливого міського давньоруського осередку, яким стала столиця Пониззя Бакота ХІІ-ХІІІ ст. У цьому процесі, як показали дослідження, важливу роль відіграв й Бакотський скельний давньоруський монастир, споруджений на місці попередніх давніх язичницьких пам'яток.

Бакотське давньоруське городище в урочищі Скельки досліджувалося експедицією Інституту археології АН України в 1973-1975 рр. під керівництвом Р.О.Юри і П. А. Горішнього. Тоді ж вивчалися й рештки фундаментів пізньосередньовічної церкви в Бакоті. Крім того, під керівництвом П.А Горішнього були здійснені розвідкові роботи поблизу й над скельним давньоруським монастирем. Важливе місце зайняли і дослідження на території посаду літописної Бакоти (І.С. Винокур, П.А.Горішній, О.М.Приходнюк).
Таким чином, в результаті археологічних досліджень 60-х -початку 80-х років в Бакоті, на лівому березі Дністра, з'ясувалася й вималювалася загальна історична картина формування та розвитку давньоруської столиці Пониззя та її подальша доля в період пізнього середньовіччя21.

Хоч перші літописні згадки про Бакоту як столицю Пониззя відносяться до 1240 року, ми, на основі археологічного матеріалу, можемо стверджувати, що це місто було засновано у VIII-IX ст., коли йшов процес експансії східних слов'ян на південь. Спочатку це було невелике городище, яке з ХІІ ст. знаходячись на торговому шляху, який проходив по р.Дністер, почало перетворюлось в літописне місто.
Археологічними розкопками кінця XIX ст. В.Б.Антоновичу вдалося відкрити залишки скельного печерного монастиря в Бакоті. Що ж торкається безпосередньо території самого давньоруського міста, то вона тоді археологічним пошукам не була піддана. Територія давньоруського міста не була тоді визначена, не вдалося в той час виявити й об'єктів безпосередньої міської забудови.

Городище-дитинець Бакоти - було розташоване у південно-західній частині села, в урочищі Скельки. Тут, вздовж лівого берега Дністра, при впадінні р.Рудки, виступала кам'яна скельна основа. Очевидно, з цим пов'язано назву урочища. Городище займало ділянку другої надзаплавної тераси, яка підвищувалася над рівнем заплави приблизно на 20 м. Воно належить до городищ мпсовидного типу. Йото площа становила понад 1 га (150х120 м). З напільного боку, на відстані 150 м. була розташована долинка, можливо - слід давнього рову. По краях городища (по його периметру) були помітні залишки земляних валів, які, однак, сильно розпливлись і були знивельовані. їх висота становила 0,7-0,8 м, ширина - 2,5-3 м. В центрі мисовоі частини городища була помітна западина. При попередньому обстеженні на городищі було виявлено уламки давньоруського гончарного посуду ХІІ-ХІІІ ст., а також окремі людські кістки.

Примітки

15. Антонович В.Б. О скальных пещерах на берегу Днестра в Подольской губернии // Труды VI археологического съезда. - Одесса, 1886. - Т.1. - С. 100-103.
16. Мельник Е.Н. Следы металлических сооружений в некоторых местностях Южной России // Труды VI археологического съезда. - Одесса, 1886. - Т.1. - С. 120-122.
17. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии // Труды ХІ археологического съезда. - М., 1901. - Т.1. - С. 294-296.
18. Гульдман В.К. Памятники старины Подолии. - Каменец-Подольский, 1901. - С.86-88.
19. Сецинский Е. Бакота, древняя столица Понизья // Подольские епархиальные ведомости. - Каменец-Подольский, 1899. - №46-49. - С. 34.
20. Широцький К. На руїнах Бакоти (З подорожніх вражень) // Літературно-науковий вісник. - Львів, 1912. - кн.1. - С. 77.
21. Винокур І.С., Горішній П.А. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. - С. 15.
22. Раппопорт П.А. Военное зодчество западно-русских земель Х-ХІV вв. - С. 22.
23. Раппопорт П.А. Военное зодчество западно-русских земель Х-ХІV вв. - С. 15.