Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Сокільська підсвіта

Сокільські відклади відслонюються в долині Дністра (від с. Устя на сході до с. Ісаківців на заході), а також Смотрича (від с. Великозалісся на півночі до її гирла). Вони залягають згідно на доломітових мергелях (села Коновка, Пудлівці) або на плитчастих вапняках (с. Сокіл) конівської підсвіти. Нижню межу сокільської підсвіти проводять по підошві грудкуватих вапняків. Біля с. Сокола (відсл. 42) на цьому рівні спостерігається малопотужний (до 10 см) проверсток метабентонітової глини (М1), який простежується по простяганню в деяких свердловинах. В більшості свердловин на Волино-Поділлі, в розрізах яких конівська і сокільськз підсвіти представлені одноманітними грудкуватими вапняками, розмежування їх неможливе.

У стратотиповому відслоненні (див. рис. 6, правий схил Дністра навпроти с. Сокола, відсл. 42) представлена нижня частина сокільської підсвіти. На конівській підсвіті тут залягають (знизу вгору):

1. Вапняки грудкуваті, темно-сірі, з жовтуватим відтінком, дуже глинисті, іноді з строматопорово-кораловими біогермами, з брахіоподами 5 м
2. Вапняки грудкуваті, темно-сірі, глинисті, з поодинокими проверстками вапняків плитчастих, темно-сірих до чорних, дуже міцних, з брахіоподами 15 м
3. Вапняки грудкуваті, темно-сірі, з жовтуватим відтінком, з лінзоподібними проверстками мергелів, з брахіоподами 12,5 м
4. Чергування вапняків грудкуватих, жовтувато-сірих, з мергелями синювато-сірими, з брахіоподами 1,5 м

Середня частина сокільської підсвіти відслонюється в стратотипі малиновецької світи біля сіл Малинівців та Слобїдки-Малиновецької (див. рис. 6; лівий схил Дністра, відсл, 41). Вище-дзеркала води тут залягають (знизу вгору):

1. Вапняки грудкуваті, темно-сірі, з поодинокими проверстками вапняків плитчастих, з брахіоподами. У верхній частині грудкуватих вапняків є два проверстки метабентонітових глин — жовто-сірнх, з численними лусочками слюди. Відстань між ними 6 м 37 м
2. Вапняки грудкуваті, з поодинокими проверстками мергелю, з брахіоподами 10 м
   Верхня частина сокільської підсвіти відслонюється на Дністрі від с. Гринчука на сході до с. Жванця на заході.

Вище рівня води (див. рис. 6, відсл. 40, 43) залягають (знизу вгору):

1. Вапняки жовтувато-сірі, темно-сірі, дрібногрудкуваті, з тонкими лінзоподібними проверстками мергелю жовтувато-сірого, з поодинокими проверстками дрібнозернистих плитчастих вапняків, з брахіоподами 3 м
2. Мергелі темно-сірі, жовтуваті, масивні, з поодинокими лінзочками вапняку. В підошві мергелів простежується проверсток метабентонітової глини (М3) потужністю 0,1—0,2 м. Мергелі містять брахіоподи і хітинозії 0,8 м
3. Вапняки грудкуваті, темно-сірі, глинисті, з поодинокими лінзоподібними проверстками мергелів жовтувато-сірих, масивних. Трапляються брахіоподи, хітинозії 15,5 м
4. Вапняки дрібногрудкуваті, темно-сірі, жовтуваті, сильно глинисті, з численними малопотужними проверстками і лінзочками мергелів жовтувато-сірих, синюватих. Місцями мергелі переважають у розрізі. Іноді зустрічаються проверстки плитчастих вапняків. Породи містять брахіоподи, хітинозої, остракоди 6,5 м

Верхню межу сокільської підсвіти проводять за зміною дрібногрудкуватих вапняків плитчастими доломітами ісаковецької підсвіти. Цей перехід дуже поступовий. Потужність перехідної пачки 3—4 м. У карбонатних фаціях Волино-Поділля її встановлюють досить легко (с. Верхняківці, св. 1; с. Шидлівці, св. 16902; с. Дарахів, св. 1).

Сокільська підсвіта, як свідчать описані вище розрізи дністровських відслонень, представлена потужною монотонною товщею грудкуватих вапняків. У нижній частині її, в районі м. Кам’янця-Подільського (рис. 6, відсл. 59) і с. Пудлівців (рис. 6, відсл. 92), грудкуваті вапняки витіснені товстоплитчастими, дуже міцними, іноді афонітовими строматопорово-кораловими вапняками з підпорядкованими їм проверстками доломітів потужністю 1—2 м.

У підошві сокільської підсвіти і у верхній її частині трапляються .малопотужні проверстки метабентонітових глин (рис. 6). Всього тут встановлено три проверстки. Позначимо їх індексами (знизу вгору): М1, М2, М3.

Потужність метабентонітових проверстків звичайно не перевищує 0,05—0,10 м. У відслоненнях вони пухкі, легко розтираються в пальцях, жовті і ясно-жовті, з численними лусочками слюди. В керні свердловин метабентонітові глини зеленувато-сірі або жовтувато-сірі, значно ущільнені, також з численними лусочками слюди. Характерна особливість цих глин полягає в тому, що їх важка фракція майже повністю представлена біотитом, а легка — цеолітом (30%) і польовими шпатами (70%).

Грудкуваті вапняки сокільської підсвіти темно-сірі, глинисті, орга-ногенно-детритові, з грудкуватою окремістю, з нерівною горбистою поверхнею. Розміри окремих грудок змінюються від 2—3 до 5—6 см.

Потужність сокільської підсвіти 79—85 м.