Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Конівська підсвіта

Конівська підсвіта відслонюється в долині Дністра від с. Великої Слобідки на сході (гирло Мукши) до с. Мошанця на заході, а також в нижній течії Мукши і Смотрича. Вона залягає згідно на доломітових мергелях устівської підсвіти. Нижню межу конівської підсвіти проводять по підошві пачки грудкуватих вапняків потужністю 2,5—3,5 м, які містять численні брахіоподи. Ця пачка («малиновецький карниз») простежується у всіх вивчених нами відслоненнях і свердловинах Волино-Поділля. Звичайно до неї приурочені невеликі строматопорово-коралові біогерми.

У стратотиповому відслоненні (рис. 6, с. Коновка, правий схил Дністра, відсл. 91) вище дзеркала води залягають (знизу вгору):

1. Вапняки темно-сірі до чорних, грудкуваті, монолітні, дуже міцні, з брахіоподами 2 м
   Тут виявлено біогерм, довжина якого досягає 8 м, а висота 1 м. Він складається з члеників криноідей, строматопор і коралів. Окремі невеликі лінзи переповнені брахіоподами. Розріз малиновецької світи скрізь починається аналогічними грудкуватими вапняками майже чорного кольору з сильним запахом сірководню.
2. Вапняки грудкуваті, темно-сірі, з синюватим або голубуватим відтінком, дуже глинисті, з поодинокими мергельними проверстками, з брахіоподами 9м
3. Мергелі доломітові, тонковерствуваті, ясно- або жовтувато-сірі, часто з синюватим відтінком, з тріщинами висихання. Візуально вони тотожні доломітовим мергелям верхньої частини устівської підсвіти 3 м
4. Вапняки темно-сірі, тонковерствуваті. масивні, з безліччю табулят доброї збереженості 1,3 м
5. Доломіти жовтувато-сірі, нерідко з землистим відтінком, грубоверствуваті, з нерівними поверхнями наверствування 3 м
6. Мергелі доломітові, тонковерствуваті. жовтувате сірі. з синюватим відтінком 1 м

Вище залягають грудкуваті вапняки сокільської підсвіти. Нижня частина конівської підсвіти представлена грудкуватими вапняками. Вапняки темно-сірі, з жовтуватим або синюватим відтінком, сильно глинисті, органогенно-детритові, з грудкуватою окремістю. Величина окремих грудок вапняку становить 5-6 см. В нижній частині конівської підсвіти трапляються криноїдно-коралові біогерми караваєподібної форми.

Верхня частина конівської підсвіти фаціально мінлива. За простяганням порід по лінії Коновка — Камінець-Подільський — Пудлівці — Кутківці вона представлена доломітовими мергелями з підпорядкованими їм проверстками доломітів. Потужність доломітової пачки 8,5-12 м. Іноді в середній частині її є один (с. Кутківці, св. 16906) або два (с. Пудлівці, відсл. 92) темно-червоних проверстки доломітових мергелів потужністю 0,5—2,0 м. Доломітові мергелі й доломіти сірі та жовтувато-сірі, нерідко з синюватим або з голубуватим відтінком, тонко- і товстоверствуваті, візуально аналогічні доломітовим породам устівської підсвіти.

На схід і на захід від зазначеної лінії (тобто вхрест простягання порід) доломітові мергелі і доломіти заміщуються частим чергуванням тонкоплитчастих вапняків і мергелів або грудкуватими вапняками з численною і різноманітною-морською фауною. Фаціальні заміни простежуються і у відслоненнях із заходу на схід по лінії Коновка — Сокіл—Велика Слобідка: Так, в районі с. Сокола (правий схил Дністра) доломітові породи верхньої частини конівської підсвіти майже повністю витіснені чергуванням мергелів з вапняками, звичайними для малиновецької світи. В с. Великій Слобідці цей інтервал розрізу представлений глинистими грудкуватими вапняками з тонкими лінзоподібними проверстками мергелів, які переповнені брахіоподами, ругозами і члениками криноідей.

Потужність конівської підсвіти в Середньому Придністров’ї 20— 22 м. Верхню межу її у вузенькій смузі північно-західного простягання проводять за чіткою зміною доломітових порід грудкуватими вапняками сокільської підсвіти. В розрізах, розташованих на схід і захід від лінії Коновка — Кам’янець-Подільський — Пудлівці — Кутківці (вхрест простягання силурійських відкладів), верхню межу і обсяг цього стратиграфічного підрозділу встановити неможливо, бо доломітові породи зникають з розрізу.