To the main menu | to the history page | to the articles list

СМІЛИВИЙ РЕЙД

Після того, як частини та з'єднання 4-ї танкової армії визволили наше місто, відступ німецько- фашистським військам був відрізаний. Ворожі обози з кулеметами, мінометами, гарматами потягнулись в обхід по Староушицькій дорозі до Демшина, Калачковець, Студениці, Тарасівки. Гітлерівці спішно готували переправу через Дністер.

А в цей час командир 16-ої гвардійської механізованої бригади полковник Ривж викликав до себе в штаб двох досвідчених командирів-комуністів Михайла Яковича Радугіна і Петра Івановича Барабанова. По якійсь хвилині перед ним уже стояли високий, стрункий, світлорусявий командир взводу розвідки лейтенант Радугін і повновидий, кремезний командир танкового взводу лейтенант Барабанов, Комбриг наказав:

- Вам дається бойове завдання - прорватися в тил ворога, що відступає до Дністра, розвідати його сили, зчинити там паніку, зірвати переправу і з'єднатися з частинами 2-го Українського фронту.

- Єсть, товаришу полковнику, завдання буде виконано, - молодцювате відповіли лейтенанти.

Група, в складі якої було 26 розвідників і три танки, в ніч на 26 березня вирушила в сміливий рейд. Командиром групи був призначений Радугін, його заступником - Барабанов. Перед тим, як вирушити, вони досконало вивчили маршрут, підготували бійців, перевірили готовність машин і озброєння.

Удень бійці запримітили на дорозі німецький обоз - до сорока машин і двохсот підвід. Радугін і Барабанов вирішили стрімким ударом розгромити його. Bрaз танки на великій швидкості врізались у гущу машин, почали давити їх гусеницями, підпалювати, звалювати в кювети. Через годину обоз був розгромлений. Колону ворога знищили сміливці також і в Калачківцях.

Уночі група Радугіна підійшла до Дністра. Танки зупинились у лісі. Командир взводу з двома автоматниками пішов у розвідку. Спочатку спустились до річки, потім піднялись на високу кручу, звідки побачили, як сотні гітлерівців готували переправу. Чотири німецьких танки підтягували за собою гармати. Дуже багато було автомашин, підвід. Міст понтонний, і біля нього утворилась пробка. Коли розвідники повернулись до своїх, то разом обговорили план дій. Вирішили ударити по переправі з двох сторін, влаштувати засаду, відрізати німцям шлях відступу.

Танки зненацька на повному ходу прорвались до переправи.

- Вогонь! - скомандував Барабанов. Влучним пострілом міст підірвали. Три німецьких танки не встигли зробити жодного пострілу: їх підбив бронебійними снарядами екіпаж Барабанова. Несподівано вдарили по ворогу танки Сидоренка і Пергаменщикова. Інтенсивний вогонь відкрили наші розвідники.

Гітлерівці безпорадно почали тікати, хто куди. Вибухнуло пальне в бензобаках німецьких автомашин. Над Дністром піднялась величезна заграва. Все поле вздовж річки було всіяно трупами ворожих солдатів і офіцерів. На полі бою залишилось чотири підбитих німецьких тинки, дві самохідних гармати, весь автотранспорт, дванадцять телефонних апаратів, дві радіостанції, два склади.

Гвардійці зайняли кругову оборону. Барабанов виставив сторожові пости. "Німці можуть нас контратакувати. Будьте напоготові", - наказував він бійцям.

Його передбачення не було марним. Вранці німці почали контратаку. Та гвардійці мужньо відбили її.

Рейд відважних воїнів у тилу ворога тривав вісім діб, з 26-го березня по 3 квітня. Під час боїв розвідники об'єднались з партизанським загоном, що діяв тут. Разом завдавали ударів по ворожих штабах, переправах, руйнували лінії зв'язку, знищили чимало ворожої техніки.

Командуючий військами 4-ї танкової армії генерал-полковник Д.Д. Лелюшенко, подаючи звіт про бойові дії військ за лютий-квітень 1944 року, повідомляв:

"Прорвавшись у тил до німців, розвідгрупа силою взводу автоматників і трьох середніх танків під керівництвом гвардії лейтенанта Радугіна діяла виключно мужньо і вміло. Зненацька перерізуючи дороги, розвідники і танкісти громили відступаючі колони, безпощадно знищували противника. Вийшовши до переправи противника на р. Дністер у районі населених пунктів Демшина, Калачковець, Студениці, завдали ворогу величезних втрат і посіяли в його рядах паніку".

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1944 року Михайлу Яковичу Радугіну і Петру Івановичу Барабанову було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

...Йшов березень 1969 року. Святково прикрашене червоними стягами наше місто відзначало 25-у річницю з дня його визволення від німецько-фашистських загарбників. З'їжджались гості, ветерани війни, воїни-визволителі.

Петро Іванович Барабанов разом з дружиною прибув у Кам'янець з міста Сочі. В готелі "Україна" він несподівано зустрівся з високим, струнким полковником, в якому впізнав свого бойового, друга Михайла Яковича Радугіна. Міцні потиски рук, обійми, скупі чоловічі сльози радості на очах... А ввечері друзі згадували свої фронтові шляхи, свою незабутню і невмирущу бойову юність, сміливий рейд у тил ворога.

Козлова Н.
Сміливий рейд // Прапор Жовтня, 1984. - 9 травня.

Читайте ще про події Великої Вітчизняної війни: тут, тут, тут і тут.