Вулиця Кірова

Вулиці Кірова та Косіора до Жовтневої революції вважались однією. Вона тяглась від Вітряної брами до Центральної площі (колишнього Польського ринку). Вулиця мала багато назв: Зарванська, Поштова, Братська, Троїцьке, а в перші роки Радянської влади південна частина її стала називатись вулицею імені Кірова, а північна - імені Леніна. Коли головну магістраль в новому районі міста назвали проспектом імені В.І. Леніна, то вулицю Леніна перейменували у вулицю Косіора.

На розі вулиць Косіора та Михайлівської в колишньому будинку банку зараз розташоване культосвітнє училище. В роки громадянської війни тут розміщався повітовий ревком.

В кінці вулиці, на розі стоїть триповерховий будинок старої пошти. Праворуч на розі, у двоповерховому будинку містився готель Бель-Вью, побудований у 1875 році.

В кінці березня 1944 року, коли радянські війська визволяли м. Кам'янець-Подільський від гітлерівських загарбників, у колишньому готелі був штаб 10 Уральського добровольчого гвардійського танкового корпусу генерал-майора Є.Є. Белова. Зараз в цьому будинку знаходяться пошта, районне бібліотека для дорослих, районний відділ культури та інші організації.

В Петропавловському провулку раніше жили ремісники-різьбярі по дереву, які прикрашали своїми художніми творами православні храми та приватні будинки. Останнім з цих славетних різьбярів був Болташевський Андронік Олексійович.

Кам'яні будинки Троїцького монастиря мають №2. В одноповерховому будинку колишнього монастиря, що стоїть вздовж вулиці, зараз - побутові майстерні, а у двоповерхових будинках, що в глибині двору - гуртожитки автошколи та сільськогосподарського технікуму. Кам'яні споруди монастиря збудовані на початку XVІІІ ст. - у 1747 році.

Троїцький монастир був заснований у ХІІІ-XIV ст. В ньому, при Троїцькій церкві, ще а XVI ст. було церковне братство. Воно активно боролось проти іноземних загарбників та церковної унії. Для піднесення свідомості українських міщан міста братство поширювало серед них твори письменників-полемістів - Герасима Смотрицького, Дем'яна Наливайка, Ісайя Кам'янчанина та інших. Ісай Кам'янчанин родом з Кам'янця, у 1561 році очолив делегацію друкарів України та Литви в Москву до Івана Грозного, маючи на меті "у царя Ивана Васильевиче... от его царския книгохранилища испросити Библию.. И в нашем государстве русском великом и княжестве литовском выдати тиснением печатным нашему народу...".

Братство організовувало загальноосвітні школи. Кам'янецьке братство підтримувало тісний зв'язок з братствами Львова, Холма та Острозькою школою. Охороняючи свої інтереси, Троїцьке братство активно виступило проти утисків католицької церкви. Так 29 квітня 1737 року члени братства і магістрата озброївшись ціпами, сокирами та палицями, на конях та пішки напали не господарство католиків-уніатів на Руських фільварках. Вони роззброїли всю охорону їх господарства, витоптали город, розібрали стодолу і темник, розсипали по землі зерно, знищили пасіку монахів, розігнали всіх монахів-уніатів та їх служанок.

Сила українського братства була в тому, що воно об'єднувало всі верстам українського населення, і, в основному, міську чернь - ремісників підмайстрів, наймитів, а також політичних діячів, дрібних купців. Церковні братства проіснували до початку XX ст.
Вулиця Володарського раніше називалась Троїцьким провулком (до XIX ст.), а потім - Конторською вулицею. На ній до Жовтневої революції розміщались банківські та торговельні контори, склади.

У будинку, в якому зараз магазин для мисливців, в перші роки Радянської влади була фотографія, яка тоді називалась "фотопраця".
В будинку № 6 по вулиці Кірова до революції був "Гранд-гoтeль", який побудований в середині ХІХ ст. на місці "заїзда" Карельського. З обох боків "Гранд-готелю" були легалізовані поліцією будинки розпусти. В роки революції, з грудня 1917 по березень 1918 року, в "Гранд-готелі" розміщались підрозділи 74 Ставропольського революційного полку 12 корпусу. На червоному прапорі цього полку золотими пресами було написано: "Мир хижимам война дворам".

Навпроти готелю, в будинку № 5, з середини XVIII ст. і до 1850 р, містилась міжнародна пошта. Будинок № 7 належав магнату Чарторийському. Він побудований так, як вимагало магдебурзьке право: міщанин, який будував собі будинок в місті, повинен був виводити на вулицю не більше, як три вікна. Це право існувало в основному до першої половину XVІІІ ст. В залі будинку Чарторийського зберігся камін, над яким міститься їх ліпний герб. У 1955 році біля цього будинку виявлені підземні печери. Це були сховища ремісників.
В кінці вулиці Кірова, праворуч, зразу ж за аптекою, до 1941 року стояв великий триповерховий будинок з галереєю, в якому жив відомий лікар Міранський. На першому поверсі напередодні революції 1905 року знаходилась книгарня А.М. Баньєльмана. який подавав допомогу агентам "Искры" в транспортуванні нелегальної літератури з-за кордону в Росію.

С. Шкурко,
краєзнавець.