ЦЕНТРАЛЬНА ПЛОЩА

Центральна площа до кінця XVІІI ст. називалась Польським ринком. Під час земляних робіт у 1960-61 pp. тут було виявлено дерев'яні зруби поселень, печі для обпалу посуду та інші речі. Все це говорить про те, що на місці, де зараз знаходиться Центральна площа, у XV ст. жили ремісники.

В XVІ ст. в центрі площі збудовано кам'яну ратушу з вежею-дзвіницею, біля якої виросли будинки польської верхівки. В приміщенні ратуші розміщався польський магістрат.

Торгова площа в той час прийняла вигляд чотирикутника, по краях якого торгівці будували свої будинки, лавки, торгові склади. Перші будинки на ринку були дерев'яні. Часті пожежі, які виникали в місті, знищили майже всі будівлі. Тому вже на початку XVII ст. на ринку виростають дво- і триповерхові кам'яні будинки в архітектурному стилі західноєвропейського класицизму XVІІ ст. та барокко.

Висока кам'яна вежа - дзвіниця біля ратуші була побудована разом з приміщенням магістрату. Вежа надавала адміністративним приміщенням магістрату суворого і величного вигляду. З неї оглядали околиці під час облоги міста ворогом і дзвонили на сполох. Ратуша та вежа-дзвіниця двічі горіли - у 1817 та 1850 роках. Годинник на вежі ратуші був встановлений у 1884 році.

Після приєднання Поділля до Росії в приміщенні ратуші розміщалась міська рада та суд. Вони діяли тут до 1870 року.
Фасад будинків ратуші повернений на захід. Перед ратушею є невеличка площа, В південно-західному кутку її стоїть кам'яна багатокутна вежа, в якій знаходиться криниця глибиною понад 30 метрів. Її викопано у XVII ст. Вода в ній виявилась солоною, і криницю закрили.
Восени 1768 року, після поразки повстання Ґонти, за наказом ката українського народу К. Браницького в Кам'янець з села Серби була відправлена група полонених повстанців (селян) - понад 200 чоловік. Полонених тримали в льохах та замку. Щоб залякати українське населення міста та околиць, полонених вішали по 5-6 чоловік в день на площі перед ратушею. Ще в 1865 році в ратуші зберігалась справа ватажка повстанців Ґонти.

На згаданій площі перед ратушею на початку XIX ст. катували ватажка селянських повстань на Поділлі Устима Кармалюка. Тут з липні 1814 року його покарали шпіцрутенами, а 25 жовтня 1818 року - затаврували і покарали 25 ударами батогів, після чого заслали до Сибіру. Майже через п'ять років, 11 квітня 1823 року, перед ратушею його знову покарали 101 ударом батога, випалили тавро на чолі і відправили до Сибіру на вічну каторгу.

З часу ліквідації магістратського управління і до Жовтневої революції в помешканнях ратуші (другий поверх) розміщалось поліцейське управління.

В березні 1944 року, коли радянські війська визволяли місто від гітлерівських загарбників, на дзвіниці ратуші замайорів червоний прапор. Гітлерівці кулеметним вогнем з боку турецького мосту декілька разів збивали прапор, але радянські воїни знову піднімали його. При цьому відзначились лейтенант Докучаев, рядовий Борис Яновський і робітник друкарні Петрунін.

Зараз в приміщеннях ратуші краєзнавчий музей влаштовує виставки картин художників України та інших республік, а також роботи народних умільців. Весь 1969 рік тут експонувалась виставка робіт талановитого умільця, різьбяра по дереву та кості, художника з Кам'янця-Подільського Анатолія Михайловича Бедункевича. Тематика його робіт присвячена В.І. Леніну.

В наступній розповіді мова піде про найважливіші пам'ятки старовини, які збереглись на Центральній площі.

С. ШКУРКО,
краєзнавець