Перейти у головне меню

ТАЄМНИЦІ КАРМАЛЮКОВОЇ ГОРИ

Розкинулась ця унікальна часточка Товтрового пасма поміж селами Вербка - Привороття - Маків - Гуменці. Серед широкого поля красується на всю округу овіяна легендами "Кармалюкова гора". Господарем її є Маківське лісництво Кам'янець-Подільського держлісгоспзагу.

У цій місцині Товтри ніби зупинили свій стрункий, гармонійний біг і, скупчившись, створюють неповторний за красою гірський ландшафт. Тут глибокі полонини чергуються з високими сопками.

"Кармалюкова гора" покрита лісом аж до вершини. Біля її підніжжя вузенька річка Мукша вирує, звиваючись, намагається вислизнути з-поміж скель, але, знеможена, часто губиться в зарослях.
Найдавніша назва цієї гори "Блажкове городище" або "Блажкове дворище". Пізніше гору назвали "Гнатовиною". І тільки у XIX столітті вона дістала третю назву "Кармалюкова гора", яка закріпилась до наших днів. За переказами, саме на цій горі переховувався у 1812 році Устим КАРМАЛЮК. Хоча й нема прямих документів про перебування тут народного месника, але саме свідчення такої назви виніс народ. А ще народні перекази стверджують, наче Кармалюк з побратимами переховувався у печері, що розташована у глухому місці на південному схилі гори, яку так і називають "Кармалюкова печера".
Заказник "Кармалюкова гора" є не лише пам'яткою природи, але й археологічним пам'ятником. На вершині гори, на галявині, археологи виявили знахідки часів трипільської культури, залишки давньоруського городища XII ст. У 80-х роках минулого століття в руслі річки Мукша знайдено давньоруську зброю.

Відомо, що 1898 року історик Юхим Сіцінський тут проводив археологічні дослідження. Він виявив поховання воїна і багато предметів часів Київської Русі. А в 1952 році учні Гуменецької школи знайшли біля підніжжя гори цікавий скарб, в якому поруч з литовськими та польськими монетами ХІV-ХV ст. були срібні колти періоду Київської Русі.

Бував тут і Тарас ШЕВЧЕНКО, вивчаючи старовину і збираючи матеріал для поеми "Варнак".
На жаль, свого часу цій горі було завдано непоправної шкоди. Працівники держлісгоспзагу у 60-х роках зрубали на самій вершині більше 20 дубів-велетнів, а при трелюванні зруйнували частину валу городища. І тільки завдяки неймовірним зусиллям громадськості, людей з навколишніх сіл, дослідників було прийнято розпорядження Хмельницьким облвиконкомом 22 жовтня 1969 року за № 358 "Про поліпшення і охорону пам'яток природи місцевого значення". Цим розпорядженням "Кармалюкову гору" з прилеглими до неї лісами загальною площею 642 га оголошено пам'яткою природи місцевого значення.

Руйнівною бацилою знищення гори жило і Вербецьке кар'єроуправління, а особливо тодішній комбінат будівельних матеріалів. Навіть розробили проект підземної розробки пиляного вапняку. Проектом передбачалось вирубати частину лісу в підніжжі гори і починати виборку каміння - (наче витягнути жовток із яйця).

Але ця навала на "Кармалюкову гору" стала поштовхом до нової активності громадськості. І, як наслідок, Рада Міністрів України постановою від 28 жовтня 1977 року надала "Кармалюковій горі" статус державного заказника площею 765 га.

Заказник "Кармалюкова гора" - то не лише згусток історії регіону, але й безцінний скарб Природи. Тут збереглося багато рідкісних рослин. Гора є притулком дуба скельного, звичайного, ясеня, явора, липи серцелистої, черешні. А на південному схилі ростуть реліктові породи - берека і клокичка. В підліску - дерен, бруслина бородавчаста і європейська, ліщина.

У народі є повір'я, що найшов тут Устим Кармалюк дивну "розрив-траву". Досить було лише торкнутись нею тюремних ґрат або сталевих кайданів - і не залишалось від них сліду. Не відшукали ботаніки на горі слідів "розрив-трави", але записали в свої реєстри значну кількість рідкісних рослин.
Наші пошуки після М.Круцкевича у 80-х роках дозволили доповнити список рідкісних рослин, серед яких орхідні: коручка морозниковидна, булатка великоквіткова, любка дволиста, гніздівка звичайна, лілія лісова та інші.

Поруч із заказником "Кармалюкова гора" знаходиться санаторій "Лісова пісня". На базі колишнього дитячого табору діє цех з розливу мінеральної води "Санлі". Мальовнича природа сама спонукає посадовців до реалізації задумів про спорудження бази відпочинку туристів з різних країн світу.
Залишається небагато - навести належний порядок. Господарське око і віддача окупляться сторицею, а нащадки з вдячністю переймуть естафету дбайливого ставлення до безцінних творінь природи, яким є заказник "Кармалюкова гора".

Степан КОВАЛЬЧУК,
науковий співробітник Національного природного парку "Подільські Товтри".
На фото: "Кармалюкова гора" - ландшафтний державний заказник.
Кам'янець-Подільський вісник, 23 липня 1999 р.