Т.Г. ШЕВЧЕНКО ПРО ПОДІЛЬСЬКИЙ КРАЙ

У вересні 1846 року Т. Г. Шевченку, як художнику Київської археографічної комісії, було доручено зібрати в Київській, Подільській і Волинській губерніях різні відомості про народні перекази, розповіді про могили, стародавні пам'ятки, а також стародавні акти і папери.

З жовтня того ж року молодий поет прибув до губернського міста Кам'янця-Подільського. В той час ще свіжими були спогади про народного месника, керівника антикріпосницького руху на Поділлі Устима Кармалюка. В малярський альбом Т.Шевченка рукою вчителя Кам'янець-Подільської гімназії Петра Чуйкевича (на квартирі якого зупинився поет) була вписана пісня "Ой Кармалюче, по світу ходиш". Хоч і загинув Кармалюк, але не вщухали селянські повстання в багатьох повітах Подільської губернії, живими були спогади очевидців і співучасників виступів Кармалюка, дзвеніли пісні, і по дорогах гриміли кайданами кріпаки-арештанти, яких царський уряд етапом відправляв з кам'янецького тюремного замку в далеку Сибір.

Пізніше Т. Г. Шевченко, звертаючись також і до подолян, писав у повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали": "Не напрасно грустны и унылы ваши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя".

Вивчаючи пам'ятники минулого, подорожуючи кременистими берегами швидкотекучого Дністра, об'їздивши, за словами самого поета, "вдоль и поперек" Поділля та Волинь, Т. Шевченко бачив деспотизм і рабство, магнатів і хлопів, поміщиків і кріпаків.

Гнівом кипіло серце народного співця, поета-революціонера, коли він бачив, як поміщики експлуатують селян, як царський уряд душить всі прояви свободи. "На полях Волыни и Подолии вы часто любуетесь живописными развалинами древних массивных замков и палат... Что же говорят, о чем свидетельствуют эти угрюмые свидетели прошлого? О деспотизме и рабстве! О хлопах и магнатах... Бедные, малосильные Волынь и Подолия! Они охраняли своих распинателей в неприступных замках и роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украина туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчислимые огромные курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога деспота под ногами топтала и - свободная, нерастленная - умирала. Вот что значат могилы и руины" (3 повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали").

Повернувшись у Київ після подорожі по Поділлю і Волині, Т. Г. Шевченко привіз цілий зошит записаних від подолян народних українських пісень, альбом з малюнками краєвидів і пам'ятників і навіть пакунок з городнім і садовим насінням, зібраним у подільських та волинських агрономів для своїх друзів.

Герой повісті Т. Шевченка "Варнак" має багато схожих рис з образом керівника селянських повстань Устима Кармалюжа. Устами свого героя Шевченко говорить: "Рыцарскими подвигами своими я снискал благорасположение крестьян на Подолии и Волыни. Слава о моем бескорыстии быстро распространялась между крестьянами... через полгода у меня считалось около трехсот товарищей. Крестьяне меня любили и в случае опасности укрывали". В першій половині XIX ст. нема другої історичної особи, крім Кармалюка, яка б мала таку велику підтримку селян двох губерній, не було.

Викриваючи все несправедливе, виступаючи проти гніту і ненависного кріпацтва за вільні права людини, геніальний співець, революціонер-демократ Т.Г. Шевченко вірив, що прийде час, коли

"І на оновленій землі врага не буде, супостата!
А буде син і буде мати
І будуть люди на землі".

Готуючись відзначити 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка, ми з любов'ю згадуємо світле ім'я поета, який все життя віддав боротьбі за краще майбутнє людства.

Н. КОЗЛОВА,
науковий працівник історичного музею-заповідника.

Читайте ще про Швеченка на Поділлі, і про Шевченка у Кам'янці