Російські царі в Кам'янці
ОЛЕКСАНДР І

Олександр І був старшим сином імператора Павла Петровича. В перші роки свого правління молодий цар майже щодня займався державними справами. Скасував батькові укази і рескрипти, багато часу проводив з прогресивними діячами, яким доручив розробку плаву реформи державного управління. В той час він майже не залишав Царське Село і Зимовий палац в Петербурзі.

Та з часом Олександр І все більше відходить від розгляду поточних справ, захоплюється подорожами. Сучасники монарха підрахували, що шлях, подоланий царем за останні десять років його життя (він, простудившись у дорозі, в листопаді 1825 року помер у Таганрозі), дорівнював 200 тисячам верст. Місяцями він не навідувався до столиці, подорожуючи то по Західній Європі то по Фінляндії, Прибалтиці, Польщі, на Україні, Північному Кавказі, Поволжі, Уралі.

Виїхавши в березні 1818 року з Петербурга, цар відвідав Москву, Варшаву, потім направився в маєток графині Ржевуської, яка володіла селом Григорівкою поблизу міста Старокостянтинова з Волинської губернії, а звідти повернув до Кам'янця. Пізно ввечері 24 квітня він у супроводі генералів - героїв Вітчизняної війки 1812 року Милорадовича, Уварова, Волконського Меншикова, лейб-медика Віллє прибув до нашого міста.

Біля садиби колишніх польських старост царя зустрів подільський губернатор О.М. Бахметьев - герой Бородинської битви, в якій ядром відірвало йому праву ногу. Олександр і його почет вийшли з екіпажів, щоб вислухати коротку доповідь начальника губернії про політичне і економічне становище Поділля. Потім монарх обняв губернатора і, підтримуючи його рукою, рушив до будинку, в якому гості мали відпочивати.

Оскільки вже був пізній час, Бахметьев не затримався в будинку, призначеному для відпочинку імператора, і, зробивши останні розпорядження обслузі, відправився до своєї канцелярії.

В першій половині наступного дня цар і його супроводжуючі оглянули пам'ятка Старого міста - деякі оборонні укріплення, православні храми, костьоли, розташовані поблизу Губернаторської і Центральної площ, міську лікарню, яка тоді розміщалась у південній частині Кам'янця.

Потім Олександр у супроводі свого почту, віце - губернатора, губенського предводителя дворянства, бургомістра рушили оглянути Міську браму, Турецький міст і Стару фортецю, яка тоді служила і губернською в'язницею (огляд в'язниць за традицією був обов'язковою частиною програми перебування царів, великих князів і генерал-губернаторів у будь-якому адміністративному центрі).

Коли високі гості підійшли до Вірменських бастіонів, поблизу яких планувалося закласти бульвар (сквер), звідси відкрилася чудова панорама фортеці, Турецького мосту і Міської брами. Мов зачаровані, цар і його супутники милувалися стрімкими скелями, що здіймались над Смотричем, могутніми, неприступними баштами і мурами, а потім спустилися до мосту. Підійшовши до входу в Стару фортецю, вони знову зупинились, оглядаючи панораму західної і південної частин міста.

І Олександр, і його супроводжуючі не могли не звернути увагу на кам'янецькі контрасти, які, до речі, ми бачимо і сьогодні. Щойно вони оглядали в центрі міста розкішні будинки польського панства, багатство костьолів, що вишикувалися в ряд, один біля одного, вздовж західного берега кам'яного острова. А на тісних терасах південного схилу цього острова і в глибокій долині швидклплинного Смотрича розсіялись убогі, глинобитні хатки корінного населення - українців-русинів, і такі ж маленькі та убогі православні церкви. Кожен, з них, мабуть, подумав про ці контрасти, але в присутності монарха нічого не сказав. Прийнявши рапорт коменданта фортеці-в'язниці і полюбувавшись виправкою солдатів, які, вишикувавшись вздовж замкового муру, за спиною коменданта, очима "їли" царя і його супутників, оглянув деякі споруди фортеці, гості повернулися до міста.

До себе на обід Олександр запросив тільки губернатора і губернського предводителя дворянства, бо був дуже скупим. Коли до Кам'янця приїздив його молодший брат Костянтин - намісник імператора всія Русі в царстві Польському, то влаштував у найбільшому залі міста великий бал для подільського дворянства і губернських сановників, а Олександр не любив розтринькувати гроші і зневажав кожного, хто пускав їх на вітер.

26 квітня, на третій день перебування царя в Кам'янці, гості вирушили до Бессарабії, намісником якої був той же О.М. Бахметьев. Перед від'їздом з міста монарх вручив губернатору рескрипт з подякою за старанність у службі російському престолу, а в Кишиневі - адміністративному центрі Бессарабського намісництва - вшанував його Олександрійською стрічкою. Далі шлях царя-мандрівника лежав через Крим у землі донського козацтва.

Примітки: почет - супроводжуючі;
рескрипт - указ, розпорядження.

Гарнага І.
Російські царі в Кам'янці. Олександр І // Кам'янець-Подільський вісник, 1991. - 26 січня.