Перейти у головне меню

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА

ПРЕДСТАВЛЯЄМО АВТОРА
Галина Олександрівна Осетрова по закінченні історичного факультету педінституту імені В. П. Затонського працює в історико-архітектурному заповіднику старшим науковим співробітником. Усю себе вона віддає популяризації історії нашого міста, виступає з лекціями перед трудящими. Вже майже десять років вона публікує матеріали на краєзнавчу тему і в "Прапорі Жовтня". Завдяки Г. Осетровій започатковано рубрику "Біографія буднику". Пропонуємо новий її матеріал.

КІНЕЦЬ XIV століття... Неймовірно далекий від нас час. Поділля щойно звільнилось від, татаро-монгольських загарбників. Відновлюються укріплення, будуються житлові та культові споруди.

Саме до цього часу відноситься одна з найдавніших архітектурних пам'яток Кам'янця - Миколаївська церква. Вона розташована в колишніх вірменських кварталах Старого міста. В старовинній грамоті, що зберігалась у вірменському магістраті, вірменин Синан, син Котлубея, свідчив, що в 1398 р. він закінчив будівництво церкви св. Миколи і подарував її місту.

Письменниця Марієтта Шагінян писала про вірмен, що вони зробились непосидами не тільки від нашестя сельджуків у XI ст., але й від стародавньої їх здібності, що заохочувала непосидючість, - від вміння бути майстрами, вміння будувати. Тож не дивно, що саме вірмени побудували цю найбільш давню церкву в Кам'янці (читайте також про вірмен у Кам'янці).

Але деякі дослідники висловлюють припущення, що церква є давньоруською спорудою, пізніше перебудованою вірменами. Справді, ця невелика, прямокутна в плані, з абсидою, що виступає на схід, церква має багато спільного з давньоруськими безстовпними капличками. Тільки невеликий хачкар (пам'ятний камінь) із зображенням хреста і датою 1544 є типовою незалежністю вірменської архітектури. Хачкар вмонтований в один з контрфорсів, що були прибудовані тоді для укріплення церкви.

У період турецького панування (1672-1699 рр.) церква прийшла в занепад, і вірмени міста на свої кошти відремонтували її.
У середині XIX ст. місто мало не позбулося цієї цінної архітектурної пам'ятки. Місцева влада, виходячи з того, що церква мала й тісна, вирішила зруйнувати її, а на тому місці побудувати нову. За деяких обставин це не було зроблено. Таким чином ця найдавніша споруда збереглась до нашого часу, Хоча деякі перебудови на початку XX ст. трохи змінили первісний вигляд церкви, вона і в наш час зберігає основні риси, властиві церковній архітектурі XIV ст. У ті тривожні часи кожна церква була разом з основним призначенням і спорудою, в якій жителі міста могли ховатися і оборонятися від ворогів. Товсті стіни, маленькі вікна, відсутність декоративних прикрас надають Миколаївській церкві суворого і простого характеру.

Г. ОСЕТРОВА,
старший науковий працівник історико-архітектурного заповідника.
"Прапор Жовтня", 3 серпня 1985 р.