Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Кам'янець ремісничий

Із розвитком продуктивних сил та поглибленням суспільного поділу праці в XVI-XVII столітті зростає значення міст "як торгових центрів. Поряд з такими великими містами як Львів, Київ, стає помітною роль і Кам'янця-Подільського. Російський мандрівник Трифон Коробейников, який відвідав місто у 1593 році, писав: "Каменец - городок каменной с Можайск, стоит на каменном острову..., и на том острову стоит посад и торг... А место людно і торги добры".

Про успіхи торгівлі свідчить прискорення темпів формування торговельного населення, яке відзначають документи. Вже в другій половині XVI століття в Кам'янці - Подільському нараховувалось 40 крамниць і 190 купців - кількість досить значна для одного міста. З Угорщини привозили сюди віск, мед, вино, рибу, коней; з Туреччини - перець; з Волощини, - овець, вовну, шкіри, рогату худобу. Російські купці торгували хутром, полотном, дерев'яними виробами, польські - сукном. Великим попитом на місцевому ринку користувалися і товари місцевого виробництва, адже в середині XVI століття в Кам'янець Подільському нараховувалось 18 ремісничих цехів. Кожен цех мав свій статут, в якому викладалися правила роботи, торгівлі та поведінки ремісників, даного цеху. Так. наприклад, у статуті кам'янецьких ткачів, затвердженому місцевим магістратом у 1601 році, обумовлювалося: цех повинен мати: "верстати" справжньої ширини, як це водиться у великих містах; для бідних людей ткати полотно не дорожче, як за п'ятий аршин; не обдурювати замовників і тому подібне. Чисельність членів окремих цехів була великою за рахунок ремісників "чужих" спеціальностей. Так, деревообробний цех, в якому працювало 72 майстри, об'єднував суміжні спеціальності столярів, бондарів, стельмахів, колодіїв. У 1700 р. ковалі, слюсарі та мечники внаслідок своєї малочисельності, злились в один цех, а в 1703 р. вони прирахували до свого цеху ще й шорників та столярів, поскільки їх було всього 2 майстри.

Крім цього цеху був ще один подібний цех більш тонкого ремесла - металевих виробів, до складу якого ввійшли майстри ювелірної справи, гаптярі (золотошвачки), конвісари (спеціалісти по виготовленню речей з олова), людвисари (спеціалісти по виготовленню речей з металу). Із виробів кам'янецьких людвисарів нам відомий лише один предмет, відлитий у 1769 році - це невеликий дзвін на дзвіниці Тринітарського костьолу.

Особливо багато в Кам'янці-Подільському було чоботарів, і тому шевські цехи були і в подільській, і в руській, і у вірменській общинах. В опису податей 1578 року вказується, що в місті нараховувалось 63 чоботарі, з них 31 майстер і 32 підмайстри.

Крім вищеназваних, Кам'янець мав кравецький, м'ясницький, гончарний цехи, цех хірургів. Цех хірургів претендував на виключне право лікувати міщан. Взагалі лікарів на Україні в XVII столітті було небагато. Частково їх функції виконували цирульники і аптекарі. Допомогою лікарів, як правило, користувалися люди заможні і більш освічені. Поза цехами в Кам'янці проживало багато майстрів, які називалися партачами, їх продукція відрізнялася особливо високою якістю, адже партачам потрібно було витримати конкуренцію з боку цехових ремісників. Саме партачі першими вносили удосконалення в процес виробництва і міняли вигляд продукції відповідно до смаків і потреб часу.

Не дивлячись, однак, на те, що в Кам'янці-Подільському процвітали торгівля та ремесло, життя низів було нестерпним. Багатії підпорядкували собі бідних ремісників, підмайстрів, учнів, примушували працювати на себе. В архівах збереглися численні скарги міської бідноти. В одній із них говорилося: "...коли якась кривда станеться убогому чоловікові, жодний з радців не хоче про це знати і вступатися за бідного. Більш того, самі радці, де тільки можуть, грабують убогих людей...".

Міщани і посполиті скаржилися, що воєводи і старости забороняли їм займатися ремеслом, брали з них непомірно високі платежі. Крім того, спорудження і ремонт укріплень покладалися на ремісників, від чого і пішла назва окремих башт, розташованих навколо міста - Гончарна, Кушнірська тощо.

Про ремісничий Кам'янець нагадує нам і старовинна вулиця Кузнечна. А численних туристів, що приїжджають до нашого міста, приваблюють вітрини в історичному музеї, де милують око ювелірні вироби, чарує довершеністю форм гончарний посуд, викликає захоплення міць металу - ядер, списів, мечів, панцирів.

Корчиста Т.
Кам'янець ремісничий // Прапор Жовтня, 1987. - 17 січня.