Храм Олександра Невського

У циклі "Знищені храми Кам'янця" було опубліковано такі матеріали: "Казанський собор" (9 червня), "Вірменський Миколаївський собор" (16 червня), "Троїцька церква" (21 липня), "Іоанно-Предтеченська церква" (4 серпня). Сьогодні пропонуємо вашій увазі останню розповідь - про храм Олександра Невського. Усі п'ять матеріалів циклу підготував Андрій Задорожнюк.

Необхідність збудувати православний храм на Новому плані виникла давно. З відкриттям 1874 року Новопланівського мосту ще активніше стала розбудовуватися ця частина міста, з кожним роком збільшувалася кількість кам'янчан, що тут мешкали.

Чистота повітря та можливість користуватися джерельною водою вабили кам'янчан на нові землі. Для храму було вибрано земляний пагорб - найвищу точку Нового плану. Вибране місце не обмежувало задум архітекторів земельною площею.

У серпні 1875 року в місті для збору коштів на будівництво церкви в Ім'я св. князя Олександра Невського було засновано Олександро-Невське опікунство, головою якого став Моісей Доронович. Членами опікунства були священики, архітектори, купці, судді, викладачі семінарії. Вони зобов'язувалися жертвувати і збирати через підписку певну суму грошей, а також клопотати перед урядом про дозвіл відкрити особливу підписку для збору коштів по всьому Південно-Західному краю. За 15 років роботи опікунство зібрало значну суму - близько 60 тис. крб. Щороку в "Єпархіальних відомостях" друкувався звіт про зібрану суму та прізвища осіб, які пожертвували гроші.

Проект храму, складений інженерами М.І.Балогом і І.П. Калашниковим, після розгляду і схвалення в технічному будівельному комітеті, було затверджено міністерством внутрішніх справ 19 травня 1891 року.

2 травня 1891 року єпископ Подільський і Брацлавський урочисто освятив закладку храму. За кілька років було зведено каркас величної церкви. Однак зібрані опікунством кошти скінчились, і будівництво зупинилось. Щоб завершити будівництво та оформити інтер'єр, грошей уже не було. Тоді члени опікунства звернулися до Св.Синоду з проханням виділити необхідну суму. Незабаром місто отримало 29 тис. крб. На ці гроші було закінчено будівництво, зроблено розпис храму та придбано церковне начиння.

24 листопада 1897 року новозбудований храм було освячено. В торжествах узяли участь губернські та міські власті, представники духовенства, військ, делегації всіх установ та станів Поділля. Освята храму розпочалась о 9-ій годині. По шляху слідування хресного ходу шпалерами було розставлено війська місцевого гарнізону, а також вихованців місцевих навчальних закладів. Новий храм вразив присутніх вишуканістю інтер'єру. Двоярусний іконостас роботи московського майстра Ахапкіна блищав золотом. Золотом і сріблом блищало нове начиння. Особливо вирізнялися витонченістю і цінністю свячений посуд, хрест і євангеліє, подаровані храму імператрицею Олександрою Федорівною. Прекрасний розпис стін церкви, гарна узориста підлога, середина якої вистелена дорогим, художньо вишитим величезним килимом (дар місцевої жіночої гімназії), теплота приміщення, опаленого паром, - все це при благозвучному архієрейському служінні.

По закінченні освяти храму було проголошено многоліття імператорові, імператриці, спадкоємцеві престолу і всьому царському дому. При гармонійному передзвоні прослідував салют у 31 постріл кінної батареї.

Збудована у суто візантійському стилі, розташована на височині Нового плану, Олександро-Невська церква величаво підносилася над іншими храмовими спорудами і виразно свідчила про торжество східного православ'я на подільській землі.

Новоосвячений храм мав велику головну баню і чотири напівбані з боків, над західним входом була невелика дзвіниця. Довжина і висота будівлі була однаковою - близько 40 м.

Головний престол нової церкви було освячено в ім'я святого Олександра Невського (покровителя царів Олександра І, Олександра II, Олександра III). Один з бокових престолів висвятили в ім'я святої Великомучениці Катерини (в честь Катерини ІІ, при царюванні якої було приєднано Поділля до Росії). Інший боковий престол висвятили в ім'я святого Миколи Чудотворця (в честь Імператора Миколи II, при царюванні якого збудовано храм). '

Олександро-Невська церква була парафіяльною, її парафію складав Новий план, а також поселення, розміщені на схід від Кам'янця. Всього прихожан на початок XX ст. було 1225 чоловік, переважно міщани, чиновники, селяни.

Штат церкви складався з двох священиків, диякона та двох псаломщиків. При церкві діяло Олександро-Невське братство. 30 грудня 1899 року при братстві відкрилася бібліотека-читальня, яка мала дати парафіянам можливість збиратися в часи дозвілля в теплому приміщенні для поповнення своїх знань релігійно-моральними та життєво-корисними відомостями. Парафіяни безкоштовно користувалися книгами, журналами і газетами.

Отже, новостворений храм був пам'ятником православ'я, приуроченим 100-річчю приєднання Поділля до Росії.

Задорожнюк А.
Храм Олександра Невського // Подолянин, 1993. - 11 серпня.

Читайте ще про репресовані пам'ятки