Гончарство на Поділлі

На Україні гончарний круг відомий ще з часів трипільської культури. Здавна славилось гончарство і на Поділлі. В XVI ст. в Кам'янці існував гончарний цех з вежею над річкою. У ньому працювали майстри, які в разі нападу давали ворогам відсіч.

Ремесло це було загальнопоширеним. Його основу становили гончарний круг і піч для випалювання виробів. Полив'яні речі з глини хоча і мали гарний вигляд, але й дорого коштували. Тому населення користувалось неполив'яним посудом. У Кам'янці виготовляли також кахлі для печей.

Важливими осередками гончарного виробництва наприкінці XIX-на початку XX століття були селище Смотрич Дунаєвецького району, Адамівка - Віньковецького, Зіньків, Меджибіж, Бар, Бубнівка.

У книзі історика Прусевича "Санитарно-гигиеническое положение гончарства в Подольской губернии" нараховується в 1915 році 34 місця, в яких у 2029 подвір'ях 3145 чоловік обидвох статей займались гончарством. Усі вони спродували в рік виробів на суму 300 тисяч карбованців. Описуються також важкі умови праці гончарів, хвороби, що виникали внаслідок роботи з глиною.
Селяни вимушені були займатись гончарством, щоб хоч трохи поліпшити своє матеріальне становище. Гончарі виготовляли макітри, баньки, ринки, близнята, глечики, миски, полумиски й інші глиняні речі.

Адамівські гончарі продавали свої вироби на ярмарках і в Бесарабії, вивозили за кордон через містечка Сатанів, Новоселицю, Гусятин. Виготовленій ними кераміці була притаманна яскравість малюнків, соковитість барв. На яскраво оранжево-червоному черенку добре контрастують брунато-фіолетові малюнки. Вироби жителя Адамівки Якова Бацуци стали в 1913 році експонатами музеїв Львова і Петербурга, експонувались на Всеросійських виставках. 1923 року в селі існувала сільськогосподарська артіль "Приклад гончарам", в 30-і роки успішно працював гончарний завод.

На Поділлі виготовляли ще глиняну скульптуру, іграшки, речі культового призначення.

1905 року в Кам'янці-Подільському художником В.К. Розвадовським було засновано художню школу для селянських дітей. У 1907 р. створено при ній керамічне відділення, побудована гончарна піч. Керували цією справою основоположник художньої кераміки в місті В. К. Розвадовський та майстер-керамік Ю.І. Лебіщак - один з організаторів керамічних підприємств на Україні. Збереглася керамічна тарілка із зображенням Шевченка, виготовлена в художній школі в 1907 році.

1908 року в Кам'янці відкрита художньо-промислова школа, яка мала на меті піднести гончарний промисел й інші види кустарництва, що здавна існували на Поділлі. Були класи художньо-керамічного виробництва з практичними заняттями. Завідуючим школи, талановитим мистецтвознавцем, графіком В.М. Гагенмейстером були видані листівки на тему "Гончарство на Поділлі".

У 1923 році школа експонувала кераміку в Москві і удостоїлась Почесного диплома, а в 1927 р. на ювілейній виставці народів СРСР, організованій Академією мистецтв у Москві, єдиною представляла художню кераміку. Тоді Поділля за кількістю гончарів посідало перше місце на Україні - 2850 із 15073 на всю республіку.

Тепер подільську кераміку представляють не більше двох десятків гончарів. У своїх творах місцеві художники намагаються донести до нас традиції розпису кераміки. Відродженням народної іграшки з глини займаються Л. Нікітюк - у Хмельницькому та сім'я Білих у нашому місті. Працівники історичного музею-заповідника наполегливо збирають і вивчають гончарні вироби.

Збереженим експонатам, можливо, судитиметься тисячолітня доля. У планах - створення музею історії ремісництва Поділля, де знайде чільне місце і гончарство. Поки ще не зникли гончарські осередки, живуть, працюють досвідчені гончарі, слід розпочати роботу по підтримці і відродженню гончарства.

Савін Ю.
Гончарство на Поділлі // Прапор Жовтня, 1988. - 13 серпня.