Художник і педагог

Мальовнича природа Поділля вабила і надихала багатьох майстрів пензля. Галереї і музеї не тільки нашої республіки, а й багатьох міст країни мають окрасою в експозиції їх твори.

Серед славних імен художників, які жили і плідно працювали на Поділлі, значне місце належить Володимиру Миколайовичу Гагенмейстеру. Сімнадцять років він очолював Кам'янець-Подільську художню школу, був відомим художником і чудовим педагогом.
Народився Володимир Миколайович 12 червня 1887 року у м. Виборгу в сім'ї службовців. Ще малим хлопчиком любив малювати, захоплювався музикою. Згодом сім'я переїхала до м. Пскова, де майбутній художник закінчив гімназію.

Любов до малювання привела його в стіни Центрального художньо-промислового училища в Петербурзі, яке він успішно закінчив і одержав звання художника прикладного мистецтва. З 1913 року Гагенмейстер працює викладачем у Псковській художньо-промисловій школі. Через три роки молодого художника направляють у м. Кам'янець-Подільський директором художньо-ремісничих учбових майстерень. Кам'янець-Подільська художня школа мала свою історію. Організована ще в 1905 році художником-передвижником В. К. Развадовським, вона через три роки була закрита за демократичний напрямок. Развадовський змушений був виїхати за кордон.
Лише через рік школа відновила роботу, але вже як художньо-реміснича майстерня. Прибувши в м. Кам'янець-Подільський, Гагенмейстер став енергійним організатором мистецьких закладів міста.

Та були то важкі часи. Продовжувалась ненависна імперіалістична війна. Царський уряд не дбав про освіту.

У 1917 році Володимир Миколайович та його учні радісно вітали звістку про повалення царського самодержавства. Перемога Великого Жовтня вселяла надії. Та попереду були і нові випробування. Почалась громадянська війна. Розруха і голод...

Розквіту досягла художня школа в радянський час, після закінчення громадянської війни. У 1921 році вона була перейменована на художньо-промисловий технікум імені Г.С. Сковороди, а з 1923 року - на художньо-промислову профшколу. Сюди йшла молодь робітнича і селянська.

Плідною та кипучою була діяльність Володимира Миколайовича як директора. Він викладав композицію, графіку, історію всесвітнього прикладного мистецтва. Водночас займався дослідженням народного мистецтва і при школі організував майстерню літографії, яка працювала з 1921 по 1931 рік. Видавництво художньої школи випустило 127 мистецьких видань, з них 87 опрацював Володимир Миколайович. На жаль, видання мали невеликі тиражі: 50-100 і лише в кількох випадках 200-500 примірників, тому збереглося їх мало, і зараз це бібліографічна рідкість.

У своїх творах як художник-графік Володимир Миколайович відображав пам'ятки історії та культури міста Кам'янця-Подільського, а у літні канікули він створював дослідницькі групи з викладачів і учнів, які роз'їжджали по селах Поділля. Збирали зразки народних виробів, робили замальовки народних розписів і будівель, виявляли народних умільців.

Велике значення в історії розвитку культури Подільського краю має діяльність Гагенмейстера ще й тому, що він був популяризатором народної творчості Поділля.

Одна із характерних праць художника і найкраще поліграфічне видання школи "Селянські настінні розписи на Кам'янеччині" готувалася до 10-річчя Великого Жовтня. Вийшла з друку у 1930 році.

У 1931 році художню школу реорганізовано на скло-порцеляновий технікум, і шкільне видавництво припинило діяльність.
А в 1933 році Володимир Миколайович був запрошений викладати графіку і композицію у Харківський поліграфічний інститут. Згодом він переїхав до м. Києва, де очолив експериментально-художні майстерні при музеї українського мистецтва. Помер Володимир Миколайович у 1938 році.

На сьогодні вдалось встановити лише невелику частину творів художника. Багато праць Гагенмейстера загинуло в музеях і приватних збірнях під час тимчасової німецько-фашистської окупації. Частина його творів збереглась у фондах історичного музею-заповідника. Вони експонуються в картинній галереї нашого міста.

В останні роки пошуки мистецьких видань школи і зокрема творів свого батька В.М. Гагенмейстера провела його дочка Ольга Володимирівна Ерн, яка мешкає у м. Львові. У 1983 році Ольга Володимирівна, відвідавши рідне місто над Смотричем, передала в дарунок місту і його історичному музею-заповіднику 19 творів свого батька. Серед них такі, як "Стара фортеця", "Міська ратуша", "Замкова брама", "Корчма на Поділлі", "Розпис хати в с. Гуменці" та інші. Вони доповнили фонди музею і служать цінним матеріалом для дослідників-мистецтвознавців.

Наукові працівники музею до ювілейної дати художника підготували виставку його творів і познайомлять численних відвідувачів і гостей міста з його життям і діяльністю.

Козлова Н.
Художник і педагог // прапор Жовтня, 1987. - 27 червня.