Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей
8 квітня - Міжнародний день циган

ЦИГАНІВКА

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Багато народів залишили слід у топоніміці Кам'янця-Подільського. Є тут і невеликий (правда, напівзатертий) циганський слід. А саме: колись північну частину Нового плану називали Циганівкою.

Циганівка умовно займає 8 кварталів на північ від Червоноармійської вулиці - між вулицею Шевченка на заході та проспектом Грушевського на сході. Північною межею Циганівки є Північна вулиця.

Назва "Циганівка" виникла в другій половині ХІХ ст. Адже тоді на цій незаселеній території часто зупинялися та влаштовували табори цигани, оскільки їм забороняли мешкати в місті та перебувати в ньому вночі. Сьогодні топонім "Циганівка" практично вийшов з ужитку.

Тепер кілька слів про нинішні вулиці та провулки колишньої Циганівки. Первісна назва Червоноармійської вулиці - Семінарська (адже починалася вона біля православної Подільської духовної семінарії). 28 грудня 1927 р. загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу "Стройкооп" ухвалили: просити президію міської ради перейменувати Семінарську на вулицю "Стройкоопа". Проте до цієї пропозиції не прислухалися і 9 лютого 1928 р. вулицю було перейменовано на Інститутську (адже в колишній семінарії розмістився сільськогосподарський інститут). Але 15 квітня 1930 р. сільгоспінститут розділили на інститут технічних культур (1933 р. приєднали до Житомирського сільгоспінституту) та зоотехнічний інститут (1935 р. перевели до Херсона). Оскільки 1935 р. Кам'янець утратив інститут, то 9 квітня 1936 р. перейменували й Інститутську вулицю - вона стала Червоноармійською.

Та частина вулиці Тімірязєва, що належала Циганівці, перевісно була Предтеченською вулицею. 9 лютого 1928 р. її перейменували на вулицю Івана Франка. Правда, назадовго до того (31 травня 1926 р.) на вулицю Івана Франка перейменували Покровську вулицю на Руських фільварках. Щоб усунути подвійні назви на мапі міста, 9 квітня 1936 р. "циганівську" вулицю Івана Франка перейменували на Тімірязєвську (згодом Тімірязєва).

Північна вулиця первісно була в лоні величезної Загородньої вулиці, яка 1900 р., згідно з ухвалою міської думи, розродилася на три вулиці. Перша Загородня та частково Друга Загородня стали основою майбутньої Північної вулиці. Від 17 лютого 1967 р. до 1 червня 1992 р. це була вулиця Жовтневої революції.

Вулиця Шевченка первісно була Бульварною вулицею, а в 1913-1918 роках Романовським проспектом.

Вулиця Лесі Українки спочатку була Петербурзькою, від 1914 р. - Петроградською; в радянські часи від 20 березня 1923 р. до війни - Петровського; за німців (із лютого 1942 р. до березня 1944 р.) - Німецькою; після війни до 1 червня 1992 р. - Ленінградською вулицею.

Для вулиці Огієнка вибудувався такий ланцюжок назв аж із восьми ланок: Московська - Університетська - Московська - Затонського - Московська - Київська - Московська - Огієнка.

Вулиця Гагаріна до квітня 1961 р. була Лагерною вулицею (а ще досить недовго вулицею Робітфаку та вулицею Постишева).

Проспект Грушевського до 17 лютого 1967 р. був Загородньою вулицею, а далі - до 1 червня 1992 р. - проспектом Леніна.

Є на колишній Циганівці три провулки. Найзахідніший з них - Піонерський - до 9 квітня 1936 р. був Другим Семінарським провулком (тоді ж Перший Семінарський провулок став провулком Щорса).

Лагерному провулку назву подарувала розташована паралельно колишня Лагерна вулиця. У квітні 1961 р. вулицю перейменували, а мовний покруч - Лагерний провулок - на жаль, досі прикрашає мапу міста.

Провулок Богінського первісно був вулицею Багінського (на честь нині зовсім невідомого польського офіцера-комуніста Валерія БАГІНСЬКОГО, вбитого 29 березня 1925 року). Яким чином "а" перейшло в "о" та коли вулиця стала провулком, з'ясувати не вдалося...