Будзей Олег, Подолянин. - 2006. - 14 квітня. - С. 7.

18 квітня - День пам'яток історії та культури

БУДИНОК ПІД ДРАКОНОМ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Кожна кам'янецька пам'ятка цікава й неповторна, кожна має якусь родзинку. Не є винятком і будинок №9 на П'ятницькій вулиці в Старому місті. Як історична пам'ятка - це будинок Руського магістрату. Але сьогодні будинку дісталася особлива роль: це пам'ятка, в якій дбають про всі пам'ятки архітектури та містобудування Кам'янця-Подільського. Адже тут розмістилися дирекція та відділи Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець". А для перехожого це будинок під драконом.

Історична назва пам'ятки - будинок Руського магістрату - пов'язана з тим, що 1658 р. указом польського короля Яна ІІ Казимира саме цю будівлю - Кириячинський кам'яний будинок (дім Кирияка) - призначили для розташування в ньому Руського магістрату. Євтим СІЦІНСЬКИЙ вважав, що Кирияк був війтом руської громади, який подарував свій будинок під магістрат. Однак у королівському привілеї 1658 р. вказано, що цей будинок здавна перебував під руською юрисдикцією. На цю суперечність звернула увагу краєзнавець Валентина ВІНЮКОВА. Вона ж указала на цікавий грецький термін "кирияке" - так колись називався звичайний будинок, у якому проводили богослужіння до спорудження спеціального. Від цього грецького слова пролягла пряма дорога до німецького Kirche, англійського church із значенням "церква". Тож, можливо, якийсь заможний кам'янчанин передав свій будинок під "кирияке" - молитовний дім. А коли поряд збудували православну П'ятницьку церкву, то будинок, який у народі й далі називали "кирияке", залишився у володінні руської громади.

Отже, для українців, що мешкали в місті, від 1658 р. цей будинок став головним: тут розглядали справи руської громади, вершили правосуддя, приймали гостей. Але тривало це недовго - всього 12 років: 1670 р. польський сейм ухвалив розпустити Руський магістрат та приєднати руську громаду до польської. Будинок магістрату став власністю Іоанно-Предтеченської церкви. У 1672-1699 рр. містом володіли турки, тож про самоврядування головних етнічних громад Кам'янця - української, польської та вірменської - годі було й говорити. Невідомо, на що було перетворено колишній будинок Руського магістрату (знаємо тільки, що церква Іоанна Предтечі стала тоді мечеттю великого візира Ахмета КОПРУЛУ). 1703 р., через чотири роки після повернення Кам'янця-Подільського полякам, у місті українську громаду остаточно підпорядкували польській: замість двох магістратів діяв об'єднаний - українсько-польський.

На початку ХІХ ст. будинок пристосували під гуртожиток учнів православної Подільської духовної семінарії, а з 1865 р., коли семінарія переселилася на Новий план, тут жили учні духовного училища. У довоєнні роки в будинку містилися районні установи, в повоєнний час - правління промислової артілі "Червоний ткач", а пізніше - контора бавовняної фабрики.

24 серпня 1963 р. будинок внесено під №737 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Пам'ятка вважається цікавим зразком цивільної архітектури XVII ст. У 1978-1980 рр. будинок за проектом архітектора Віктора ПОЛЕГКОГО реставровано на період останньої чверті XVII ст. Тоді ж будинок пристосували під адміністративний корпус Кам'янець-Подільського державного історико-архітектурного заповідника, створеного Постановою Ради Міністрів УРСР від 18 травня 1977 р. Сьогодні, відповідно до указу Президента України від 30 квітня 1998 р., це Національний історико-архітектурний заповідник (НІАЗ) "Кам'янець".

Реставратори зберегли лаконічне оздоблення фасадів, а дах перебудували, надавши йому вигляд чотирьох стрілчастих об'ємів, вкритих ґонтом. Як писав 1983 р. історик-архівіст Іван ГАРНАГА, "тепер важко впізнати колишній будинок артілі "Червоний ткач". Замість звичайного чотирисхилого даху бачимо витягнуті вгору стрілчастої форми чотири "щипці", вкриті ґонтом. "Щипці" добре гармонують із спокійною гладдю стін обох поверхів, що мають легкі наріжні русти. Віконні отвори порівняно широкі, прямокутної форми, без обрамлення. Прості, на чотири шибки віконні рами, виготовлено з дуба. З даху над тротуаром вулиці звисає водовідлив, що має вигляд дракона. З'явилося це зображення тут не випадково. У часи середньовіччя будинки не нумерували. Їх розрізняли за символами, що зображувалися на головних фасадах, порталах вхідних дверей".

Фахівці вважають, що будинок належить до зразків народного житла. Як добре видно на плані, сіни (у вигляді коридору) розділяють будівлю на дві нерівні прямокутні частини: західну, парадну, двокамерну та східну службову, трикамерну.

Кам'янець-Подільський ДІАЗ (а нині НІАЗ "Кам'янець"), очолюваний від 3 вересня 1987 р. членом Національної спілки архітекторів України Василем ФЕНЦУРОМ, став головним охоронцем кам'янецьких пам'яток архітектури та містобудування. А це величезне багатство - 176 об'єктів, включених до державного реєстру (156 з них розташовані на території НІАЗ "Кам'янець", решта 20 - на Новому плані, Польських і Руських фільварках). Як відомо, за кількістю пам'яток серед українських міст Кам'янець-Подільський перевершують тільки Київ і Львів.

Велику дослідницьку роботу проводить науковий відділ заповідника. Цікаві та змістовні публікації Ганни КІВІЛЬШІ, яка очолює відділ, Галини ОСЕТРОВОЇ, Станіслави ПАПЕВСЬКОЇ часто з'являються на шпальтах місцевих газет (зокрема, й "Подолянина"), у наукових збірниках. А підсумком цієї роботи став туристичний путівник "Кам'янець-Подільський", виданий львівським видавництвом "Центр Європи" українською (2003 р.) і польською (2005 р.) мовами (науковий редактор путівника - Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА).

І на завершення - декілька слів про двір будинку під драконом. Тут, на думку любителів старовини, непогано було би розмістити лапідарій (зібрання кам'яних скульптур) історичного-музею заповідника, як то 2001 р. було зроблено в колишньому саду палацу вірменського єпископа, де діє лапідарій археологічного відділу музею. А розміщувати, слава Богу, є що (наприклад, скульптуру Аарона з трьома хлібами).

Багато відомих людей побувало в будинку та в його дворі. Серед них і Віктор ЮЩЕНКО, який у липні 1992 р., працюючи першим заступником голови правління банку "Україна", завітав до Кам'янця-Подільського з офіційним візитом. Інтерв'ю для місцевого телебачення Віктор Андрійович давав, сидячи із журналістом Олександром ДОЛОЖЕВСЬКИМ на лавочці в затишному дворику будинку під драконом (оператором був Сергій СЕРДЮКОВ). На жаль, плівка з тим інтерв'ю не збереглася (часи були сутужні, тож на плівку ще не раз щось записували). Але якби знаття, що через 12 років співрозмовник стане Президентом України, плівку, напевно, берегли би, мов зіницю ока.