повернутись в головне меню | на історико-архітектурні пам'ятки

Іоанно-Предтеченська церква | Фото | Схема
вул. Іоанно-Предтеченська (Червоних прикордонників)

Иоанно-Предтеченская церковь принадлежит к древнейшым церквям Каменца. Когда она построена - неизвестно. Самое раннее упоминание об этой церкви находим в записках паломника Коробейникова. Относительно того кто построил эту церковь, есть известие в визите XVIII в., что строителями её были "паны Ластовецкие" и что в 1606 г. один из Ластовецких - Василий, ротмистр каменецкой королевской пехоты, купил у Циолковских усадьбу, смежную с Предтеченской церковю и подарил сей церкви и ея братству. Во время господства в Каменце мусульман Предтеченская церковь была обращена в мечеть великого визиря, как это видно из плана 1672 г., а после выхода турок из Каменца эта церковь была передана униатам, и в унии она находилась до 1795 г. В руках униатов эта церковь внутри приняла совсем католический вид с боковыми алтариками , с католическими престолами и т. п.. В это время при церкви существовали униатские братства: старшее во имя Св. Иоанна Предтечи, младшее во имя Благовещения , и братство сестричек в честь Непорочного Зачатия Пресвятой Девы. С 1781 г. Предтеченская церковь стала соборною, кафедральною, а в 1795 г. была воссоединена с православием и продолжала быть кафедральным собором до 1878 г.

Повністю див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.


Історія Іоанно-Предтеченської церкви.

Іоано-Предтеченська церква - одна з найдавніших церков Кам'янця. Її історія настільки тісно пов'язана з історією Кам'янця, що неможливо зрозуміти деякі моменти історії храму не уявляючи що в цей час відбувалося у нашій землі.
Точна дата будівництва храму невідома.

Першу згадку про цю церкву знаходимо у записках православного дяка Трифона Коробейникова за 1593 рік.

Трифон Коробейніков - московський купець, з 1588 р., дяк. У 1582 році за велінням царя Іонна ІV відправляється на Афон з метою роздачі милостині за упокій душі вбитого батьком царевича Івана. Другий раз здійснює паломництво у Константинопіль і Палестину у 1593 році, вже дяком, і, повертаючись звідти, заїжджає до Кам'янця. Він привіз у Москву модель Гроба Господня, а у 1594 р. написав "Описание пути от Москвы до Царьграда", та "Отчет Московскому правительству" щодо розданих грошей під час другого паломництва у Константинопіль разом з дяком Огарковим, за дорученням царя Федора.

"Подольские епархиальные ведомости" за 1898 рік так подають свідчення Коробейнікова: "…В Литовской земле, в Каменце-Подольском, к церкви Рождества Ивана Предтечи протопопу Василию даны государевы заздравные милостыни 2 золотых, да у той же церкви нищим золотой, да церковным дьячкам 5 алтын и 5 денег".

У цих же "Ведомостях" за 1890 рік, із засланням на греко-католицькі візитарні описи 1758 року, знаходимо подальші відомості стосовно Предтеченської церкви. Згідно цих описів, церква побудована панами Ластовецькими, тобто володарями села Ластовець, де був розташований їх родовий маєток. У ХVІ ст. їм належали також Угринівці, Бабшин, Новоселка, Карпівці та інші. Ці пани були не з польського, а з давньо-руського роду. Спочатку вони були православними дворянами, але відомо, що згодом кілька Ластовецьких прийняли унію.

Далі у візитах розповідається про те, що Василь Ластовецький - ротмістр Кам'янецької королівської піхоти, у 1606 р. купив у Ціолковських маєток, суміжний з Предтеченською церквою і подарував його цій церкві і її братству. Можливо у Василя Ластовецького були тут поховані родичі, які і побудували цю церкву, може з інших причин - невідомо. Для нас же цікавий сам факт, що у 1606 році Предтеченська церква вже існувала і при ній було православне братство, яке було власником або розпорядником у цьому храмі.

До часу заняття Кам'янця турками у 1672 році свідчень про Предтеченську церкву більше немає. Тільки на плані Кам'янця, складеному у 1672 році Кіпріяном Томашевичем і віддрукованому у Кракові, Предтеченська церква значиться під літерою "V" і записана як: "руська церква Св. Іоанна, тепер мечеть верховного візира". На мечеті були також перетворені: Католицький кафедральний костел (тепер діючий), Францисканський костел (тепер Успенська церква), костел Св. Станіслава у фортеці, кармелітський кляштор (тепер не існує) та православний Свято-Троїцький монастир (тепер переданий ордену "Отців васильян" греко-католицької церкви, знаходився навпроти теперішнього райунівермагу). Більшість церков і костелів були перетворені на стайні для коней або зруйновані.

Згідно Карловецького миру, підписаного між Росією, Австрією, Польщею і Венецією з одного боку, та Туреччиною з другого боку, Поділля у 1699 році було повернуто Польщі. Поряд з іншими турки висунули умову, щоб амвон, споруджений при домініканському костелі та мінарет при кафедральному костелі ніколи не були знищені. Ця умова була виконана, але пізніше, щоб засвідчити перемогу християнства над ісламом, на мінареті була встановлена статуя Божої Матері.

Тим часом Польський сейм, що у 1699 р. розглядав питання про повернення Поділля до Польщі, приймає закон, згідно якого забороняється селитися у Кам'янці православним та євреям.

Але повернемося у 1699 рік. Для виконання сеймового плану складаються сприятливі умови. Ще у 1596 році від православ'я відділяється гілка прокатолицько налаштованих священиків, яка у Бресті приймають унію, тобто об'єднується з католицькою церквою і відходить у підпорядкування до Папи Римського. Поляки розглядали це як тимчасове явище для переходу у католицизм, залишаючи їм православні обряди, але підмінюючи догмати віри. За 2 роки до виходу турок з Кам'янця, у 1697 році, у Варшаві, в присутності короля та папського нунція, Архієпископ Львівський та Кам'янецький Йосип Шумлянський, виходячи зі своїх корисливих та честолюбних міркувань, таємно відрікається від православ'я і приймає унію.

І ось, у 1699 році, як тільки турки залишають Кам'янець, тут з'являється Йосип Шумлянський і починає приймати всі Кам'янецькі церкви під своє керівництво. На той час до Кам'янця приїздить і королівська комісія, і, вважаючи Шумлянського православним єпископом, під страхом смерті змушують його тікати аж за Дністер.

Але швидко все з'ясовується, Шумлянський повертається до Кам'янця і засновує тут першу Кам'янецьку греко-католицьку єпархію. В цей час королівська комісія, виконуючи постанову сейму, виганяє з Кам'янця всіх православних священиків, церкви опечатує, а одну з них - Іоано-Предтеченську - передає греко-католикам. З цього часу, тобто з 1699 року, церква стає греко-католицькою.

З "Подольских Епархиальных ведомостей" відомо, що першим греко-католицьким священиком стає Іоанн Чежевський, а далі його сини Петро і Павло.

Спочатку прихожан було дуже мало. Так у 1739 року їх було 12. Але у візиті 1758 року вже говориться, що при церкві діє 3 братства: два чоловічих і одне жіноче.

Тим часом греко-католицький єпископ Петро Белянський, посварившись з монахами-базильянами, у 1781 році переносить кафедру з Троїцького монастиря до Предтеченської церкви. Він зумів знайти потрібні кошти, відремонтував і переробив тепер вже кафедральний собор. Поряд збудував греко-католицьку семінарію.

27 березня 1793 року Поділля було приєднане до Російської Імперії. І вже 4 травня 1793 року греко-католицьке духовенство кафедрального Іоано-Предтеченського собору прийняло присягу на вірність Російській Імператриці, у присутності делегата від генерала Дерфельдина.

Після цього ще 2 роки церква була греко-католицькою, а у 1795 році, в період масового повернення до православ'я, і вона приєдналася до нього.

З 1799 року церква стає православним собором. Вона ремонтується і переробляється бо на той час мала вигляд католицького костьолу з боковими вівтариками, католицьким престолом та інше. Будується православний іконостас.

У лютому 1819 року у Предтеченській церкві поховано видатного православного релігійного діяча, першого Подільського архієпископа Іоанікія, в честь чого над місцем поховання під правим кліросом церкви була встановлена бронзова табличка.
У 1935 році, за розпорядженням міськвиконкому, храм був розібраний.

Матеріал підготував
Франскевич Євген Миколайович,
співробітник Кам'янець-Подільського міського Державного архіву

Читайте ще про Іоанно-Предтеченську церкву