К.М. Батюшков у Кам'янці-Подільському
(читайте ще про Батюшкова у Кам'янці, і ще про Батюшкова)

Костянтин Миколайович Батюшков народився 18(29) травня 1787 р. у Вологді в небагатій дворянській сім'ї.

Любов до поезії виникла в юнака під впливом його двоюрідного дядька-поета і просвітителя М.М. Муравйова, в сім'ї якого він жив підлітком. Людина рідкісного благородства душі, М.М. Муравйов викликав почуття схиляння та поваги у юнака.

Після закінчення пансіону в 1802 р. Батюшков вступив на службу у міністерство народної освіти. Він починає друкувати свої вірші у тодішніх журналах "Новости русской литературы", "Северный вестник", "Журнал Российской словесности".

Батюшков критично ставився до суспільного ладу Росії, що проявилося в ряді його висловлювань - у цьому розумінні він був сином свого часу, розділяв думки і настрої передового російського дворянства. У 1805 р. він увійшов до "Вольного общества любителей словесности, наук и художеств", яке згуртувало письменників, що були настроєні демократично.

Батюшкову довелося жити в епоху, насичену важливими подіями. На початку XIX століття країна пережила декілька війн. Поет, як ополченець, бере участь у війні з Францією.

Під час служби в армії Батюшков разом зі своєю частиною приїжджає до Кам'янця-Подільського. Тут він пише ряд своїх віршів: "Последняя весна", "Таврида", "Надежда", "Мой гений". Саме в нашому місті народились чудові рядки - одні з найбільш проникливих у російській поезії: "О, память сердца! Ты сильней рассудка памяти печальной"... В його елегіях цього періоду (1813-1815 p.p.) звучить сум за батьківщиною і містичні настрої.

З листів, написаних у Кам'янці-Подільському, ми дізнаємось про громадсько-політичне життя в місті. З ім'ям Батюшкова пов'язані такі пам'ятні місця, як фортеця, казарми фортеці, де розташувався військовий гарнізон. Батюшков часто бував у театрі, який тоді містився у старому будинку на Вірменській площі (тепер Радянська), на місці нинішньої швейної фабрики. Про відвідування театру він пише в листі до своєї тітки Є.Ф. Муравйової: "Є театр; посудіть, який він повинен бути: коли йде дощ, глядачі виймають зонтики; вітер свище в усіх кутках, й з чудовими п'яними офіцерами і скрипкою оркестру складає гармонію особливого роду. Все грають трагедії.., рідко опери".

Батюшков був незадоволений службою в місцевому гарнізоні. Він писав Муравйовій: "Розваг ніяких, живем у фортеці, оточеній горами. ...Ось шість тижнів, як я тут, а жодного слова ні з однією жінкою не говорив. Ви можете судити, яке товариство в Кам'янці: крім радників з дружинами і дітьми, крім службових осіб і стряпчих, двох або трьох гарнізонних полковників, мовчазних офіцерів, ні душі".

Наприкінці 1815 р. Батюшков подає у відставку і виїжджає з Кам'янця-Подільського до Москви, де зайнявся підготовкою своїх творів до друку. Єдина його книга "Опыты в стихах и прозе" вийшла в 1817 р.

Через рік поет одержує призначення в дипломатичну місію в Неаполь. Він сподівався, що клімат Італії піде на користь його здоров'ю. Тим часом воно все погіршувалося. Батюшков болісно сприймає дійсність. Його пе ревезли у Москву, потім у Вологду. Душевна хвороба мучила поета на протязі майже 30 років, поки смерть в 1855 р. від тифу у Вологді не позбавила його нестерпних страждань.
Творчість Батюшкова раннього періоду була пройнята духом, свободолюбства. Поет прославляв прості земні радощі, незалежність та гідність людини. Він виступав, як прихильник просвітительства і легкої вишуканої поезії.

Після війни 1812 р. в ліриці Батюшкова з'являються ноти сумніву, глибокої туги. Батюшков стає поетом-філософом. У його поезії правдивість психологічних переживань поєднується з глибоко трагічним поглядом на життя. Полонить музика вірша та слова поета. "Философ резвый и пиит", - сказав про Батюшкова юний Пушкін. Із російських поетів саме він справив на молодого Пушкіна найбільший вплив.

Ім'я Батюшкова - в ряду найсвітліших імен творців російської класичної поезії.

Осетрова Г.
К.М. Батюшков у Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня, 1987. - 3 травня.