Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ РЕГІОНУ ТОВТРОВОГО КРЯЖУ

Географічною особливістю південних регіонів Хмельницької області є те, що русло Дністра тут досить глибоко, на 180-200 м, врізається у поверхню Придністров'я. Це зумовило і відповідний вріз усіх лівих приток Дністра, які теж виробили глибокі, часто каньйоноподібні долини і розчленували рельєф на окремі розміщені меридіально пасма. Специфічним елементом ландшафту Середнього Придністров'я виступає Товтровий кряж, який простягнувся від с. Іванківці Городоцького району, через села Закупне, Кутківці, Вишнівчик, Черче, Нігин, Вербку, Гуменці, Врублівці до Дністра.1

Піднімаючись на 30-50 м над навколишньою місцевістю, досягаючи абсолютних висот - 350-400 м, Товтровий кряж2 прикриває регіон Середнього Придністров'я від північних вітрів і сприяє відповідному - південному теплому клімату. Особливо теплий мікроклімат у долині Дністра й гирлових ділянках долин його лівих приток.3 Якщо врахувати і наявність в регіоні типових чорноземних грунтів,4 то стане зрозумілою значна щільність стародавніх землеробських поселень в Середньому Подністров'ї, починаючи з часів енеоліту. У попередні (більш давні) часи палеоліту і неоліту рельєф, клімат, рослинний і тваринний світ сприяли виникненню тут стійбищ збирачів, мисливців і рибалок (Лука Врублівецька, Врублівці, Молодове, Студениця, Бакота, В. Слобідка, Китайгород, Калачківці, Мар'янівка, Баговиця, Калюс, Лисківці, Патринці, Сокіл, Стара Ушиця).5

Досить щільно була заселена територія Середнього Подністров'я в період розвинутого і пізнього трипілля (III тисячоліття до н. е. ). Про це свідчить ряд поселень (Кадиївці, Жванець, Цвіклівці, Баговиця, Боришківці, Брага, Голосків, Завалля, Китайгород, Сокіл, Бакота, Ленківці, Кривчани, Теремці, Грушка, Демшин, Дерев'яне, Княгинин, Чугор).6

У II тисячолітті до нової ери землі на південь від Товтрового кряжу продовжували інтенсивно заселюватися землеробськими племенами, які значною мірою успадкували традиції своїх попередників-носіїв трипільської культури. У середньодністровському регіоні зафіксовано залишки поселень і могильників доби бронзи (Бакота, Гораївка, Студениця та ін ). 3 вказаним періодом давньої історії краю пов'язані і залишки язичницьких жертовників-капищ (Бакота, Гораївка), що стали генетичними попередниками язичницького, а потім - християнського культового центру в Бакоті на Дністрі.7

У Середньому Подністров'ї відкрито ряд пам'яток раннього залізного віку. Це старожитності передскіфського (IX-VIII ст. до н. е. ) і скіфського (VII-III ст. до н. е. ) часу. Вони зафіксовані і частково досліджувалися в Луці-Врублівецькій, Бакоті, Теремцях, Студениці, Наддністрянці, Старій Ушиці, Комарові, Вороновиці, Дністрівці й Непоротові8. Для вказаного періоду характерні й укріплені поселення-городища (Гуменці, Княгинин та ін ), які використовувалися і в значно пізніший - давньоруський час. Отже, південніше Товтрового кряжу у ранньому залізному віці продовжувалося інтенсивне життя місцевих праслов'янських землеробських племен, які успадкували традиції побуту і культури від своїх попередників доби пізньої бронзи і створили передумови для дальшого соціально-економічного та культурного розвитку регіону у наступні часи рубежу та перших століть нової ери.

Цікаво, що старожитності IX-III ст. до н. е. фіксують тісні контакти праслов'ян та їхніх південно-західних сусідів - фракійських племен межиріччя Дністра-Дунаю.

Починаючи з рубежу і перших століть нової ери в регіоні південніше і північніше Товтрового кряжу значно збільшується кількість давнього поселення. Про це незаперечне свідчать археологічні пам'ятки рубежу нової ери і черняхівської культури II-V ст. н. е. Широкі стаціонарні дослідження, проведені на черняхівських поселеннях Лука-Врублівецька, Бакота, Сокіл, Теремці, Устя, Думанів, Ставище та ін. Якщо до матеріалів стаціонарних розкопок додати дані розвідок, то з'ясовується значна концентрація черняхівських пам'яток в регіоні Середнього Подністров'я (Бабшин, Баговиця, Боришківці, Брага, Великозалісся, Вербка, Врублівці, Гелетина, Гуменці, Довжок, Жванець, Завалля, Збруч, Кадиївці, Калиня, Кудринці, Кам'янка, Колубаївці, Конилівка, Кривчани, Ластівці, Нагоряни, Нігин, Оленівка, Оринин, Панівці, Пудлівці, Ріпинці, Слобідка Кульчиєвецька, Станіславівка, Стара Ушиця, Студениця, Суржинці, Шутнівці та ін).9 Вказані пам'ятки належать безпосередньо до регіону Товтрового кряжу. Коли ж мати на увазі черняхівські старожитності всього Середнього Подністров'я, то кількість цих пам'яток за даними на 1972 рік становила біля 300 пунктів10. А за останні двадцять років нових польових пошуків кількість пам'яток черняхівської культури зросла приблизно до 400.

Дальше розширення території землеробського східнослов'янського населення в Середньому Подністров'ї засвідчено цілим рядом поселень V-VIII ст. н. е. Ці пам'ятки часто топографічно співпадають з попередніми-черняхівськими. Вони з'являються і в раніше не заселених місцях. Отже, йдеться про розширення заселення регіону в другій половині І тисячоліття нової ери. Залишки поселень V-VIII ст. н. е. представлені в селах: Бакота (у різних урочищах), Велика Слобідка, Врублівці, Глосків, Гораївка, Горошова, Гринчук, Гуменці, Думанів, Завалля, Теремці, Студениця, Лука-Каветчинська, Сокіл, Конилівка, Ісаківці, Малинівці, Наддністрянка, Оринин, Патринці, Ріпинці, Субіч, Стара Ушиця, Суржинці. На правому березі Дністра аналогічні східно- слов'янські старожитності зафіксовані біля сіл Атаки, Гордівці, Горішні, Шерівці, Дністрівка, Задубрівка, Комарів, Мусорівка, Нагоряни, Оселівка, Перебиківці, Пригородок, Самушин, Хотин, Чепоноси та ін.11

Наступний важливий етап в історії населення Середнього Подністров'я пов'язаний безпосередньо з формуванням економіки, соціальних взаємин і культури напередодні і в період створення Київської Русі. Входження у IX ст. території лісостепового Подністров'я до складу Київської Русі значно прискорило економічний і культурний розвиток східного слов'янства цього регіону. На території нинішніх Кам'янець-Подільського, Новоушицького і частини Дунаєвецького районів археологічне зафіксовано 34 давньоруські городища і 40 неукріплених селищ. Якщо врахувати, що не всі неукріплені поселення виявлені, то ще 20-25 селищ можна мати на увазі. Цікаво, що значна група городищ і сільських поселень розташована в безпосередній близькості від літописних давньоруських міст (Бакота, Ушиця, Каліус). З літопису відомо, що у XII-XIII ст. Бакота стала адміністративним і культурним центром Дністрянського Пониззя. 3 цим містом пов'язані відбиті в літописі важливі політичні події Галицьке Волинського князівства XII-XIV ст. В радіусі 15-30 км від вказаного Бакотського мікрорегіону розташовано 11 городищ і 20 селищ, пов'язаних з ними. Це городища в селах Брага, Велика Слобідка, Врублівці, Устя, Гринчук, Гуменці, Кадиївці, Княгинин, Княжпіль, Малинці. Цікавими для історії давньоруського періоду Середнього Подністров'я є назви сіл-Княгинин і Княжпіль, з якими, як зазначалось, пов'язані давньоруські городища XI-XIII ст. вказаної групи.
Розташована на важливій водній артерії Бакота у XII-XIII ст. розвиває інтенсивну торгівлю. Остання здійснювалася не тільки по Дністру, а й по сухопуттю. ЦЦентр Пониззя був пов'язаний і сухопутними торговельними шляхами, які вели в країни Заходу і Сходу. Старий Татарський шлях вів з Польщі до Львова, а далі-через Кам'янець і південні степи-у Крим. Другий, Молдавський, проходив із Львова і через Кам'янець та Яси виводив до Чорного моря. Не останню роль у формуванні міста Бакоти, як центра Пониззя, відігравав і релігійний осередок, що сформувався спочатку на основі язичницьких жертовників-капищ, а потім - перетворився на широко відомий у давньоруський час печерний, скельний монастирський центр XII-XIV ст.

Таким чином, цілий комплекс природно-географічних факторів (включаючи і Товтровий кряж), вигідне розташування місцевості Середнього Подністров'я сприяли і концентрації значної кількості давньоруського населення в регіоні. У зв'язку з проведенням природноохоронних робіт в зоні Товтрового кряжу слід, на нашу думку, звернути увагу і на пам'ятки археології. Особливої уваги заслуговують залишки городищ і Бакотського скельного печерного монастиря. Збереження останнього особливо важливе, оскільки йдеться про залишки монументальних споруд у скелях, які відбивають високий рівень розвитку матеріальної і духовної культури населення Південно-Західної Русі - України XII-XIV ст.


1. Природа Хмельницької області. / За редакцією професора К. Г. Геренчука.- Львів, 1980.-С. 9.
2. Там же.
3. Там же -С. 64.
4. Там же -С. 97.
5. Археологія Української РСР.-Т. І.-К., 1971.-С. 14-15; Рудинський М. Я. З матеріалів Дністрянської експедиції 1945 Р.//АП УРСР.- К" 1949.-Т. 2.-С. 299-314; Борсковский П. Й. Палеолит Украины.- М., 1953.-С. 422; Винокур І. С. Історія лісостепового Подністров'я та Південного Побужжя. Від кам'яного віку до середньовіччя.-Київ-Одеса, 1985 -С 16; Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (Каменный век).-К., 1987.-С. 28-43.
6. Бибиков С. Н. Раннетрипольское поселение Лука-Врублевецкая на Днестре // МИА, № 38.-М.-Л., 1953.-410 с.; Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья//МИА.-№ 84.-М., 1961. - 228 с.; Черниш К. К. Ранньотрипільське поселення Ленківці на Середньому Дністрі. - К, 1959-108 с; Мовша Т. Г. Городище трипольской культури Жванец-Що.вб//АО 1973 года.-М., 1974.-С. 310-311. Дослідження в с. Чугор проведені В. І. Якубовським.
7. Мельник Е.Н. Следы мегалитических сооружений в некоторых местностях Южной России.//Тр. VI АС.-Т. І.-Одесса, 1886.-С. 103-134;
Винокур І. С. Історія лісостепового Подністров'я та Південного Побужжя...- С. 40-41.
8. Шовкопляс І. Г. Археологічні дослідження на Україні (1917-1957). -К., 1957.-С. 157-160.; Гуцал А. Ф. Нові пам'ятки раннього залізного віку в Середньому Подністров'ї (розвідки 1968-1969 рр.) // Археологія.-К, 1979.-В. 31. -С. 72-74; Горішній П. А Бронзові вудила з с. Теремці //Археологія.-К., 1978.-В. 27.-С. 55-57.
9. Винокур І. С., Гуцал А. Ф., Пеняк С. І., Тимошук Б.О., Якубовський В. І. Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області.-К., 1984.-С. 42-59.
10. Винокур І. С. Історія та культура черняхівських племен Дністро-Дніпровського межиріччя II-V ст. н. е. - К., 1972. - карта між С. 32-33
11. Приходнюк О. М. Слов'яни на Поділлі.-К., 1975.-С. 83-109.

О. С. СИТНИК,
м. Львів

НАЙДАВНІШІ АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ ТОВТРОВОГО ПАСМА НА ПОДІЛЛІ.

На рівні сучасного рельєфу Товтрове пасмо виступає у вигляді головного ланцюга і окремих пагорбів, що супроводжують
кряж з двох сторін. Такі ізольовані пагорби мають скельні вапнякові вершини і пологі схили, головне ж пасмо-плоскі вершини з тонким шаром четвертинних відкладів і доволі круті схили. Поверхня окремих "останців" складена з хаотичних нагромаджень рифових скель, валунів та їх продуктів вивітрення. Тут часто зустрічаються карстові печери та гроти, з якими пов'язані народні легенди і повір'я. Такі ділянки рельєфу при наявності поблизу водоймищ являли собою ідеальні місця для поселення і проживання людей стародавньої кам'яної доби.
В північній частині пасма, неподалік від Тернополя на окремих пагорбах із скельними вершинами виявлено кілька місцезнаходжень палеоліту і мезоліту. Це багатошарова стоянка Великий Глибочок І, пункти Великий Глибочок III, Старий Збараж IV.
Важливе наукове значення має Великий Глибочок І. Пам'ятка була відкрита автором у 1979 р., досліджувалась Тернопільською палеолітичною експедицією методом археологічних розкопок у 1981-1983, 1987, 1991 р. р. Вона розміщена на правому березі р. Серет (ліва притока Дністра), в північно-східних і околицях с. Великий Глибочок Тернопільського району, приблизно 10 км на північ від Тернополя.
Археологічні матеріали зафіксовані у зсувах четвертинних відкладів кам'яного кар'єру, який утворений на місці товтрового скелястого пагорба. Старожили села вказують на існування тут гротів і невеликих печер.
На двох бортах кар'єру закладено розкопи, які дали змогу дослідити кілька культурних горизонтів. Необхідно зазначити, що центральна частина пам'ятки повністю знищена кар'єрними роботами. Досліджені ділянки поселень належать до периферійних (присхильних), що підтверджується також характером розкопаних матеріалів.
Плейстоценові відклади Великого Глибочка і вивчав геолог А. Богуцький (Львівський держ. університет). За його спостереженнями в розколі І стратиграфічні умови залягання четвертинних відкладів характеризуються такими нашаруваннями:

1.0-1,10 м. Сучасний чорнозем (горизонти Аі і В).
2. 1,10-1,40 м. Супіщанисті леси.
3. 1.40-2,0 м. Наддубнівська соліфлюкційна пачка. Суглинки плитчасті, озалізнені, з марганцевими примазками.
4. 2,0-2,5 м. Дубнівський (паудорф) грунт. Суглинки цільні, блакитно-сірого відтінку, карбонатизовані.
5. 2,5-2,6 м. Суглинки сірі, з червонуватим відтінком.
6. 2,6-3,1 м. Соліфлюкційна пачка надгорохівського ґрунтового комплексу.
7. 3,1-3,5 м. Горохівський (мезинський) викопний комплекс грунтів.
8. 3,5-5,0 м. Верхній горизонт середньоплейстоценових лесів.
9. 5,0-6.0 м. Нижній горизонт середньоплейстоценових лесів.
10. 6,0-6,5 м. Коршівський викопний ґрунтовий комплекс. Нижче - скельна вапнякова порода.

Культурні шари стародавніх поселень виявлені на різних глибинах і розділені стерильними прошарками відкладів. Вони приурочені до таких геологічних формацій: шар І (мезоліт)-горизонт В сучасного грунту і супіщанисті леси (глибина 1,23-1,60 м), шар II (пізній палеоліт) - нижня частина дубнівського викопного грунту (2,3-2,6 м), шар III а (мустье) -нижній горизонт середньоплейстоценових лесів (5,42-5,72 м), шар III (ашель)-коршівський викопний комплекс ,(6,0-6,5 м).
Ашельський горизонт III - 6,0-6,5 м - (коршів, кайдак, одинцово, рюген) розкопаний на площі 50 м2, на якій знайдено 172 крем'яних виробів, окремі фрагменти викопних тварин (головним чином мамонта). У зсувах кар'єру знайдено ще біля 1500 кременів, які відносяться до цього ж горизонту знахідок.
Загальна колекція складається з нуклеусів (протолеваллуазьких, радіальних, конвергентних, паралельних, безсистемних), масивних відщепів і дрібних сколів, пластин. Серед великої кількості знарядь праці привертають увагу ручні рубила міндалеподібної форми, двобічні ножі і видовжені двобічні наконечники. Крім того, знайдені асиметричні вістря, скребла, ножі, різаки, скобелі, ,стамескоподібні та інші знаряддя.
Загалом, індустрія ашельського комплексу є протолеваллуазькою, непластинчастою, середньофасетованою, з рубилами і видовженими двобічними наконечниками. Найближчі аналогії цим матеріалам знаходяться в ашельській індустрії Житомирської стоянки.
Мустьєрський горизонт ПІа (5,42-5,72 м) виділений на основі кількох кременів із непорушених відкладів і близько 500 виробів із підйомної колекції. Представлені леваллуазькі, призматичні, радіальні, (дископодібні) нуклеуси, правильно ограновані пластини, леваллуазькі сколи і знаряддя праці. Серед останніх зустрічаються гостроконечники, скребла-ножі, обушкові ножі, зубчасті вироби, скобелі та ін.
Індустрія леваллуазька, пластинчаста, фасетована, без двобічних форм, з перевагою в типології простих скребел-ножів. Аналогічні матеріали трапляються в мустьєрських комплексах Тернополя І і Пронятина.
Пізньопалеолітичний горизонт П (2,3-2,6 м) досліджений на площі більше 300 м2. В непорушеному стані зафіксовано 800 крем'яних виробів, у перевідкладеному вигляді зібрано ще 500 кременів. Шар культурних решток був дещо зміщений з вершини схилу. Скупчень, артефактів, вогнищ чи інших археологічних об'єктів не виявлено.
В комплексі розкопаних і підйомних матеріалів значними групами представлені призматичні одноплощадкові і двоплощадкові нуклеуси, ядрища підрадіального типу, широкі відщепи "постлеваллуазького" вигляду.
Знарядь праці, порівняно, небагато. Зустрічаються масивні скреблоподібні знаряддя, ножі на пластинах і відщепах, бокові І кутові різці, кінцеві скребки. Загалом, типові форми інструментарію пізньопалеолітичної доби відсутні. В більшій мірі виражені пережиткові мустьєрські форми, хоч в техніці розщеплення повністю панує призматичне огранування. На основі стратиграфії культурного шару і техніко-типологічного аналізу матеріалів поселення датується ранньою фазою пізнього палеоліту (перехідним періодом від мустьє). Найближчі аналогії простежуються на пам'ятках Королево П (комплекс П) в Закарпатті, частково Куличівці (нижній шар) в Кременці.
Культурний горизонт 1 (1,23-1,60 м) датується ранньомезолітичним часом. На ділянці розкопу культурний шар майже повністю знищений виробничими роботами в кар'єрі. Разом із підйомними знахідками колекція нараховує кілька сотень кременів, серед яких є типові призматичні (човноподібні) нуклеуси невеликих розмірів, пластини і мікропластинки, відщепи, знаряддя праці. Комплекс характеризується атиповими свідерськими наконечниками, однією трапецією, пластинками з ретушшю, кінцевими скребками на пластинах, різноманітними різцями, що дає підстави співставляти матеріали з відомими мезолітичними пам'ятками Волині (Нобель, Гаї Лев'ятинські, Корост та ін.).
Отже, на археологічній пам'ятці Великий Глибочок І, яка міститься на окремому скелястому пагорбі Медоборів понад долиною Серету зафіксовано сліди проживання стародавніх людей в періоди раннього, середнього та пізнього палеоліту, мезоліту. Культурні горизонти мають чітку стратиграфію, геологічне датування і багаті археологічні колекції, що ставить Великий Глибочок І в ряд опорних пам'яток кам'яної доби України. Пам'ятка вимагає консервації, збереження і охорони.
Пам'ятки Великий Глибочок III і Старий Збараж IV (Гора Весела) знаходяться також на скельних вершинах Товтр. Археологічні колекції невеликі, складаються із крем'яних виробів, які датуються ашель-мустьєрським періодом. На них необхідно провести археологічні розкопки.
Ці та інші факти свідчать, що Товтрове пасмо здавна притягувало до себе первісних поселенців Поділля, слугувало місцем для поселення, захисту від непогоди і хижаків, мало сприятливі умови для мисливства.

Читайте ще про археологічні пам'ятки