Главное меню

Природные памятки

Список объектов

Стоит увидеть

Заказник "Циковский"

Ценность: Орхидные виды, лунник оживающий, столетний плющ цветущий

Географическое положение: с. Залучье, с. Цикова, Чемеровецкий район

| Все фото >>

Положение про государственный ландшафтный заказник государственного значения "Циковский"

1. Общие положения.

1.1 ландшафтный заказник государственного значения "Цикiвський". Товтровий кряж покритий, грабово-дубовим лісом – унікальний природний комплекс біля с. Цикова, в якому зустрічаються рідкісні рослини: лунник оживающий, ясенець білий, шафран Гейфеля, квітучі екземпляри плюща звичайного у віці 100 років i др. рослини, занесені до Червоної Книги України. Заповіданий РМ УРСР №646 від 29.12.81 р.
1.2 Загальна площа ландшафтного заказника государственного значения "Цикiвський" становить 290,0 га. Користувач Макiвське лісництво Кам'янець-Подільського лісгоспу.
1.3 ландшафтный заказник государственного значения "Цикiвський" входить до складу природно-заповiдного фонду України, який охороняється як національне надбання, є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
1.4 Ліквідація, реорганізація, ландшафтного заказника государственного значения "Цикiвський", а також зміна границь, проводиться згідно чинного законодавства.
1.5 Поштова адреса землекористувача:
Хмельницька область, г. Каменец-Подольский, ул. Шевченка, 30, держлісгосп.

2.1 государственный ландшафтный заказник государственного значения "Цикiвський" входить до складу природно-заповiдного фонду України.
2.2 Головним завданням ландшафтного заказника государственного значения "Цикiвський" є збереження унікального природного комплексу з рідкісними, цінними рослинами занесеними до Червоної Книги України. Ст. 25 З.У. про ПЗФ України.
2.3 ландшафтный заказник государственного значения "Цикiвський", може використовуватись в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних, рекреаційних цілях.

3.1 На території заказника обмежується або забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям i завданням передбаченим Положением про заказник.
3.2 Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям i завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
3.3 Власники або користувачі земельних ділянок природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму його охорони та збереження. СТ. 26 Закону України "Про природно-заповiдний фонд Украины".
3.4 Проведення такої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об'єкту та порушити екологічну рівновагу.
3.5 Будівництво споруд, що можуть вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафту i спричинити збитки заповідному об'єкту.
3.6 Геологорозвідувальні роботи, добування корисних копалин, порушення грунтового та рослинного покриву.
3.7 Будь-яке засмічення та забруднення території заказника.
3.8 Надання земельних ділянок під забудову.
3.9 Інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв'язків та ходу природних процесів, втрати наукової, господарської, естетичної цінності заказника.
3.10 Порушення законодавства України "Про природно-заповідний фонд Украины" та закону "Про охорону навколишнього середовища" тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
3.11 Розмір шкоди заподіяної заказникам, визначається на основі затверджених такс.
3.12 Всі види природокористування, що проводяться на території заказників здійснюються за дозволами держуправління екологічної безпеки в Хмельницькiй області в межах, затверджених у встановленому порядку.

Погоджено:
Директор Кам'янець-Подільського держлісгоспу Рудько М.М.

Ландшафтный заказник государственного значения “Циковский”

Среднее Поднестровье – один из чарующих, неповторимых уголков Подольской возвышенности. Именно здесь, в юго-западной части области, в пределах знаменитых Медобор и расположилось чудо природы – заказник “Циковский”.

Лесное урочище “Циковская дача” на Чемеровеччине – своеобразный, овитый легендами старины уголок подольской природы. Оно занимает особое место среди заказников такого значения не только в Хмельницкой области, но и на Украине. Ведь заказник “Циковский” – эталон лесистых толтр Сарматской эпохи. Тут во всём величии представлено уникальное творение этой поры. Расположенный полудугой, почти перпендикулярно к главному рифовому кряжу эпохи тортона. Берёт начало на левом берегу Смотрича возле с. Черче двумя, разделёнными ущельем, высокими и большими толтрами ”Садова” (кв. 8) и “Деренова” (кв. 9). Далее до конца леса гряда тянется сплошной узкой линией под названием “Толтра Довга” (квартали 9,11,13,14,15,16).

В двух местах – с западной и южной стороны – лесной массив дачи выходит на берег р. Смотрич – притоки Днестра и обрывается над отвесными стенами каньона, что создаёт исключительно благоприятные условия для биоразнообразия заказника. Покрытый лесом толтровый рельеф дачи способствовал большому количеству представителей южно-европейских, субсредиземноморских видов флоры, а также многих видов редкой и исчезающей растительности других зон.

Формирование заказника “Циковский” имело эволюционный путь. Изучение флористического разнообразия ботаником М. Круцкевичем в 70-х годах ХІХ в. стало основой для заповедника исключительно живописного и очень ценного как в геологическом, так и в ботаническом аспектах квартала дачи под №20, площадью 81 га (Постановление Совета Министров УССР №780-р от 14 октября 1975 года). Этим государственным документом указанная площадь получила статус памятки природы республиканского значения.

Позже эстафету флористических исследований Циковской дачи приняли автор этих строк и бывший секретарь географического обласного общества Николай Задорожный в конце 70-х – начале 80-х годов ХХ века. Нёлегкой была эта ноша, так как сотрудники лесного хозяйства не были в восторге и не способствовали нашей работе. А это и понятно, кому нужны лишние глаза при хозяйственных несоответствиях. Именно в это время под пилу были пущены вековые дубовые насаждения, и не по силам нам было это остановить. И эта рана шрамом памяти об этом безумстве со стороны работников леса до сих пор болит. Но вопреки всяким нестроениям на імя Хмельницкого облисполкома было подготовлено соответствующее обоснование для заповедания уникальной территории урочища, где так загадочно куртинами своих цветков манит ранневесенний эфемер – типичный иллирийский (балканский) вид – шафран Гейфеля (Crocus haiffelianus Herb). Ведь это – одно из двух наличествующих в области мест произрастания этого исключительно декоративного луковичного растения, имеющего на Хмельниччине восточную границу своего ареала. Наиболее массовое произрастание этого вида пришлось на 5 и 6 кварталы урочища. Поэтому распоряжением Хмельницкого облисполкома №166-р от 15 июля 1977 г. данные кварталы общей площадью 106 га (кв. 5 – 56 га, кв. 6 – 50 га) получили статус заказника местного значения.

Но флористические исследования не прекращались. На сей раз к указанным авторам добавились новые исследователи Александр Кльоц и Людмила Любинская, которые своими настойчивыми поисками значительно расширили информацию о растительном богатстве урочища. Благодаря этим исследованиям удалось обнаружить место произрастания ряда ценных для науки и истории региона реликтовых видов – бересклет карликовый (Euonymys nana Bieb), лунник оживающий (Lunaria rediviva L), листовик сколопендровый (Phyllitis scolopendrium (L) Newm), костенец волосовидный (Asplenium frichomanes L), костенец чёрный (A. adianthum nigrum L.), молочай волынский (Euphorbia volynica Bess ex Szof., Kulcz. et Pawl), лилия лесная (Lilium martagon L) и ряд других видов, особенно орхидных.

Данные исследований требовали дополнительного заповедания отдельных кварталов дачи, увеличивая тем самым её заповедный фонд на 102,6 га. Выделенные участки вместе с ранее заповеданными кварталами объединили в себе ландшафт Крыма и Карпат. Сейчас этот волшебный уголок природы Циковской дачи площадью 290 га (кварталы 5,6,17,20 полностью и отдельные участки кварталов 11,13,14,15,16), площадью 24,6 га Постановлением Совета Министров УССР № 646 от 29 декабря 1981 года получил статус ландшафтного заказника государственного значения “Циковский”. Сейчас заказник “Циковский” находится в подчинении Циковского лесного рассадника Каменец-Подольского лесхоза.

Таким образом, ландшафтный заказник “Циковский” создан на базе памятки природы республиканского и местного значения. Заказник входит в природно-заповедный фонд Украины и охраняется как национальное достояние. Он является составной частью мировой системы природных территорий и объектов, находящихся под особой охраной. Входит в список природно-заповедных объектов национального природного парка “Подольские Толтры”.

Главное задание заказника – сохраниение участка толтрового кряжа, покрытого дубово-грабовым лесом, где растёт более двадцати видов растений, занесённых в Красную книгу Украины, Европейскую Красную книгу, редких растений области, а также нормализация экологической ситуации в округе.

Заказник “Циковский” – визитная карточка двух административных районов – Каменец-Подольского и Чемеровецкого. Заказник вплотную прилегает к с. Негин, на котором заканчивается на востоке Каменец-Подольский район. А сёла Черче, Залучье и Цикова начинают другой – Чемеровецкий район.

Гряда толтр начинается на левом берегу речки Смотрич возле с. Черче двумя залесенными высокими и крупными толтрами – “Садовой” и “Дереновой”. А на юг, до конца леса, она сплошной узенькой лентой тянется под названием толтра “Довга”. Этот кряж толтр является отрогом главного кряжа, лежащего вблизи сёл Карачковцы-Вербка-Гуменцы-Колубаевцы.

Заказник “Циковский” – интересный во многих аспектах оберег Природы, особенно в фито-историческом и ботаническо-географическом планах. Здесь произрастает большое количество представителей южно-европейских, субсредиземноморских видов флоры, а также редких и исчезающих растений других зон. Вероятно, это и сделало его своеобразным, овитым легендами старины, уголком подольского региона. Этим и объясняется тот факт, что к этому заповедному оберегу не могли оставаться равнодушными ни исследователи, ни природолюбы, ни общественность. Богатство биоразнообразия на его территории издавна привлекало внимание учёных многих профилей: геологов, геоморфологов, географов, ботаников, геоботаников, грунтоведов, зоологов, историков, краеведов, мастеров художественного пера и поэтического слова.

Научная ценность ландшафтного заказника “Циковский” прежде всего в том, что он является восточной границей распространения ряда западно- и среднеевропейских видов: шафран Гейфеля (C. heuffelianus Herb), костенец чёрный (A. adianthum nigrum L), морозник красноватый (Helleboris purpurascens Waldst.et Kit.); северо-западной границей – головчатки уральской (Cerphalaria uralensis (Murr) Roem.et Schult) і василька восточного (Сentaurea orientalis L).

Заказник “Циковский” является природным убежищем, где ещё чудом сохранился ряд малораспространённых редких, реликтовых и эндемичных видов Подольского края.

Из группы плиоценовых реликтов здесь растут: клекачка перистая (Staphylea pinnata L), кизил обыкновенный (Cornus mas L) (благодаря этому виду даже назвали заказник словом “Деренова”, “дерен” (укр.) – кизил), рябина глоговина (берека) (Sorbus torminalis.(L.)Crantz.), спаржа тонколистная (Asparagus tenuifolius. Lam.), купена широколистная (Polygonatum Latifalium Desf.), змееголовник австрийский (Dracocephalum austriacum L.).

Межледниковые и ледниковые реликты: ремнецветник (Loranthus europaeus Jacq.), лунник оживающий (L. rediviva), истод сибирский (Polygala sibirica L), листовик сколопендровый (P.scolopendrium (L) Newm), василисник вонючий (Thalictrum foetidum L), грушанка круглолистная (Pyrola rotundifolia L.).

Редкие виды: ирис злаковидный (Iris graminea L.), ирис венгерский (I. hungarica Waldst. et Kit.), аконит шерстистоустый (Aconitum lasiostomum Reichenb.), аконит кустистый (A. eulophum Reichenb), василёк Маршалла (Centaurea marschalliana Spreng.), ломонос цельнолистный (Clematis integrifolia L.), ясенец белый (Dictamnus albus L.).

Лишь в одном месте заказника встречается волыно-подольский эндемик – молочай волынский (E. volhynica Bess ex Szaf., Kulcz. et Pawl.). Наиболее приятной неожиданностью была находка в 1981 году вымирающего вида – реликта третичного периода – бересклет карликовый (E. nana Bieb). Вид исключительно редкий. Это исчезающий вечнозелёный полукуст, очень ценный для науки вид, занесённый в список редких и исчезающих растений Международного союза охраны природы и природных ресурсов (МСОП). Популяция вида растёт в квартале 17. Занимает незначительную площадь (0,25 га), требует особой охраны и мониторинга за состоянием популяции вида.

Между прочим, это одно из двух мест произрастания вида в области. Растёт в составе ассоциаций грабово-дубово-звёздчато-осиновая (Carpineta-Quercetum-Stellarioso-Caricosum (pilosac) и грабово-дубово-копытенная (Carpineto-Quercetum asarosum).

Древостан заказника одноярусный порослевого происхождения, возрастом 50-60 лет. Его образуют дуб обыкновенный (Qucrcus robur L), граб обыкновенный (Carpinus betulus L.), осина обыкновенная (Populus tremula L.), спорадически вишня птичья (Сerasus avium Moench), яблоня лесная (Malus sylvestris Mill.), подлесок редкий. Единично встречаются кусты бересклета бородавчатого (Eunymus verrucosa Scоp.), свидины кроваво-красной (Swida sanquinea (L) Opiz.), жимолости обыкновенной (Lonicera xylоsteum L), лещины обыкновенной (Corylus avellana L.), калины чёрной (Viburnum lantana L), а также подольской лианы – плюща обыкновенного (Hedera helix L.) и очень редко волчеягодник обыкновенный (Daphne merereum L.).

Досить багатий травостій заказника: осока волосиста (Сarex pilosa Scop), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L), підмаренник (маренка) запашний (Galium odoratum (L.) Scop., Asperula odorata L), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea L), рідше зустрічаються печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.),ряст ущільнений (Corydalis solida (L) Clairv.), зірочки жовті (Gagea lutea (L) Ker-Gawl.), медунка темна (Pulmanaria obscura Dumort.), подснежник белоснежный (Galantlus nivalis L.),веснівка дволиста (Majanthemune bifolium (L.), F.W. Schmidt.), лілія лісова (L. martagon L.), конвалія звичайна (Convallaria majalis L.), зеленчук жовтий (Galcobdolon luteum Huds.), круціата гола (Cruciata glabra (L.) Ehrend.), поодиноко чина весняна (Lathyrus vernus (L.) Bernh., молочай мигдалевидний (E. amygdaloides L.).

Серед травостою в заказнику спородично зростають і червонокнижні представники родини орхідних: булатка великоквіткова (Cephalanthera damasonium (Mill) Druce.), зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata (L.) R.Br.), коручка пурпурова (Epipactis purpurata Smith.),любка зеленоквіткова (Platanthera chloran the (Cust.) Reichend).

Заказник – едине місце зростання виключно рідкісного европейського виду – лунарії оживаючої (L. rediviva L).Популяція була виявлена під час експедицій (1980-1987 рр) на залісненому схилі західної експозиції. Росте у складі грабово-дубової (Carpineto-Querecto) формації на вапнякових брилах, у тріщинах яких нагромаджується гумус.

За відомостями Т.О. Кузнецової лунарія оживаюча – вид з групи рис- в’юрмських реліктів міжльодовикового періоду. Місцезростання цього виду у заказнику едине, де поряд з цим рідкісним видом співіснують інщі рідкісні реліктові види – аспленій волосовидний (A. trichomanes L.), листовик сколопендровий (P. scolopendrium L.), шоломниця висока (Scutellaria altissima L.)

На вапняковому гребні, що оточує екотоп L. redivival зростають рідкісні середземноморські види – дерен справжній (C. mas L.), холодок лікарський (Asparagus officinalis L), жостір проносний (Rhamnus cathartical.), а також квітучий екземпляр подільської ліани – плющ звичайний (H. helix L.) – 120-125 річного віку.

На пологих вершинах та біля підніжжя Товтрового пасма зростає третинний релікт, південно-європейський лісовий вид – клокичка периста (S. pinnata L.) з Червоної книги України. Цей вид чудом лишився у нас з давніх епох, коли клімат на терені області був значно тепліший.

Дуже рідко цей вид зустрічається в Україні, в основному в західному та правобережному Лісостепу. На Хмельниччині лише п”ять місцезростань виду зареєстровано в природних умовах, один з яких – заказник “Циківський”. Завдяки пониклим, білим як у черемхи кітицям суцвіть та оригінальним своєрідним плодам – пухирчасто-здутим коробочкам, кущі цієї рослини мають неповторні декоративні якості. Давньогрецька назва клокички походить від слів “копиця” й “дерево”. Ця рослина завжди може бути окрасою садів, скверів.

Серед деревостану дачі дуже рідко можна зустріти інший деревний реліктовий вид – береку (G. torminalis (L.) Krantz.), яка теж прийшла до нас з далеких геологічних епох. Поблизу товтри “Довга” зростає інший раритет – третинний релікт з Червоної книги України – бруслина карликова (E.nana L.)- друге в області місцезростання. Упродовж підніжжя цієї товтри рано на весні рясно цвіте подснежник белоснежный (G.nivalis L.), рясність якого тут незначна.

У деяких місцях схили товтри вкриває густим килимом теж реліктовий, вічнозелений плющ звичайний (H. helix L.). Це єдина подільська ліана. На всьому відрізку товтрового пасма немає таких велетенських заростей цієї ліани, як тут, і яка б вдобавок ще й цвіла. Коли в інших лісах тонкі, гнучкі його стебла стеляться по поверхні лісової підстілки, чи по камінні, то на товтрі “Довгій” плющ владно запанував над одним із східних її схилів. Цей повзучий плеткий кущ, з чіпким повітряним корінням, шкірястими, зверху блискучими,тонко-зеленими з п”ятилопатевими листками, ніде себе так розкішно не почуває ніж тут. Всідаючсь на стрімких вапнякових скелях, він створив товсті, мов морський канат, стебла, які засвідчують, що його вік сягає понад 100-125 літ.

У 5-6 кварталах дачі взято одне з двох існуючих в області місцезростань декоративної цибулинної рослини – типового ілірійського (балканського) виду – шафрану Гейделя. Ця ранньовесняна рослина, яка цвіте, коли в лісі місцями ще лежить сніг, має на Хмельниччині східну межу поширення.

Відмінною у флористичному складі заказника “Циківський” є вузька смужка каньйону лівого берега р.Смотрич поблизу с. Нігина. До видового складу флори цієї ділянки (квартал 20) входить значна кількість степової та лісо-степової рослинності. Тут на відкритих лісових галявинах, на вапнякових відслоненнях та скелях зростаєцарство реліктового кам”янистого степу. сповнене запахами полину. Тут ростуть півники угорські (I. hungarica Waldst. et Kit), солелюбні (I. halophila Pall.), ковили – пірчаста (Stipa pennata L.) і волосиста (S. capillata L.), молочай волосистий (E. volhynica Bess ex Szaf., Kulcz. et Powl.), герань темна (Gerarium phaeum L.), ясенець білий (D. albus L.). Всі вони майже червонокнижні види.

У лісових ділянках цього кварталу зростає декілька видів орхідних.

На крутих схилах південної експозиції долини р. Смотрич поширені дубово-грабові ліси, підлісок, травостій яких створюють субсередземноморські види: дерен справжній (C. mas L.), калина цілолиста (V. lantana L.), горобейник пурпурово-голубий (Litospermum purpureo-coerulcum L.), лазурник трилопатевий (Laser trilobum (L.) Borkn), перлівка ряба (Melica picta C. Koch. ), холодок тонколистий (A. trnuifolius Lam) та інші.

В цілому флора заказника “Циківський” нараховує понад 350 видів, багато з яких таять велику пізнавальну та наукову цінність. Саме ця обставина і манить дослідників до всебічного вивчення багатьох ще тайн цього чарівного куточка Поділля. Заказник є виключно мальовничим. Навкруги, наскільки сягне око, – ломані обриви щербатих вершин – горбів, останків, вкритих по схилах кучерявою дібровою, на безлісих місцях – царство духм”яного кам”янистого степу, а внизу в кам’яному жолобі древній сивий Смотрич в”еться. Дуже влучно це підмітив краєзнавець с. Цикова Йосип Петрович Курковський, який у місцевій газеті “Нове життя” під назвою “Мала Швейцарія Поділля” пише: “Дача – невичерпна скарбниця медоносних і плодоягідних рослин...”

Своєрідність ландшафту заказника підкреслють карстові печери, вхід до яких відкривається з боку скелястих стін оголених Сарматських вапняків, які тягнуться з переривами на багато кілометрів вздовж річки. Коли стоїш на долині біля річки і споглядаєш на ці скелі вершини товтри, то відчуваєш себе мізерною травинкою. Одна з найбільших печер вапнякового каньйону Смотрича слугувала місцем схову від нападів ворожих орд. За архівними документами 1543 року право користування печерою надавалося жителям двох сусідніх сіл – Залучча і Черче.

Наявність складного, пересічного рельєфу і різноманітність рослин зумовили розвиток специфічного тваринного населення заказника.

На горбистих товтрах у 80-х роках віч-на-віч приходилось зустрічатися з завезеним сюди благородними оленями. Тут вони влаштували свої лежанки, біля яких один з них, напевно, старший, наче вартовий, спостерігав за життям урочища. Не один раз була несподівана зустріч з граціозними козулями європейськими (Сapreolus capreolus L.), які любили виходити з лісу аби поласувати озиминою. Неодноразово надибали на сліди кабанів диких (Sus scrofa L.), В хащах приховує нори лисиця звичайна (Vulpes vulpes L.), а в дуплах дерев – куниця лісова (Martes martes L.), чимало зайців-рисаків (Lepus europaeus Pall.) Диким мисливством практично все винищено. Давно вже в лісі не стало оленів, які були його окрасою. Нині хіба що одиничними екземплярами можна зустріти козулю, диких свиней.

Особливим багатством відзначається заказник і пташиним світом скельно-товтрового зооценозу. Це дрізд какий районний (Тuradus), серпокрилець чорний (Apus apus L.), одуд (Upupa epops L.), сич волохатий (Aegolius funereus L.), пугач (Bubo bubo L.), дятел звичайний ( Dendrocopos major L.), сова вухата (Asio otus L.), сіра (Strix aluco L.), щеврик лісовий ( Anthus trivialis L), вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybita Fiellot), вільшанка звичайна (Erithacus rubecula L.), мухоловка строката (Ficedula hypoleuca Pall.), ремез (Remiz pendulinus L.), зяблик (Fringilla coelebs L.), сойка (Carrulus glandarius L.), зозуля звичайна (Cuculus canorus L.), соловейко звичайний (Luscinia luscinia L.), лелека білий (Сісonia ciconia L.), куріпка сіра (Perdix perdix L.), перепілка (Colurnis colurnis L.), крук (Corvus corax L.), сорока (Pica pica L.), шпак звичайний (Sturnus vulgaris L.), жайворонок лісовий (Lutula arborea L.). В окремі роки приходилось фіксувати пікетування до річки чаплі сірої (Ardea cinerea L.), колонія якої свого часу оселилась у кварталі 28.

З хижих птахів іноді надибається боривітер звичайний (постільга) (Falco tinnunculus L), канюк звичайний (Buteo buteo L.), шуліка рудий (Milvus migrans Boddaеrt), яструб малий (Accipiter nisus L.)

На степових ділянках заказника зустрічається рідкісна зелена ящірка (Lacerta viridis Laurenti ). Цей вид плазунів трапляється виключно на Товтровому пасмі. Вони тримаються на схилах, зарослих тереном (Prunus spinosa L.). А ще з ящірок живе дві її родички – прудка (L. agіlis L.) і живородяща (L. vivipara Jacquin). Зрідка зустрічається вуж звичайний (Natrix natrix L.), а ще рідше гадюка звичайна (Vepera berus L.).

У 1961 році тут вперше відкрито місце знаходження рідкісного для Хмельниччини представника рукокрилих – підковоноса малого (Rhinolophus hipposideros Bechstein). Цікаві палеонтологічні дослідженя провів зоолог К. Татарінов на відрізку товтр між селами Нігин-Залучча. В печерах йому вдалося виявити середньо- та піздньоголоценову фауну. Зібрано велику кількість кісткових фрагментів. На їх підставі визначено понад вісімдесят родів і видів хребетних.

І хоч інформація про заказник є далеко невичерпною, але й вона переконує про його унікальність, наукове, природоохоронне, виховне, естетичне та рекреаційне значення.

А ще Заказник “Циківський” займає особливе місце серед інших природно-заповідних об'єктів такого ж рангу області не лише своїм біорізноманіттям, але й розташуванням. Це заліснені товтри, які з заходу і півдня виходять безпосередньо на каньон р.Смотрич, що створює виключно сприятливі умови для рослинного і тваринного населення та його довкілля.

Нині товтри заказника – единий осередок природи регіону, який виконує стратегічну буферну функцію екологічного благополучча довкілля. Справа в тому, що ще двадцять років тому ця функція ділилась між товтровим “хребтом” Циківської дачі та Головним відрогом Гуменецьких товтр. Раніще цей комплекс надійно виконував цю функцію всього регіону Середнього Придністров”я. Зараз Гуменецька товтра (площа 105 га) назавжди зникла з лиця землі з вини Кам”янець-Подільського цементного заводу. Але не тільки у потворстві і руйнуванні унікального витвору природи завод винен. Він ціною любих жертв виконував виробничі завдання. Найбільшими винуватцями в цьому були ті, хто давав добро на реалізацію цього безумства. І прощення їм за цей злочин не чекати від нащадків. Щоб поруч мільйони тон відходів були навкруги заводу, які є ідеальною сировиною для виробництва цементу і вимагати руйнувань товтр Головного їх хребта, світ такої безгосподарності і марнотратства не знає!

Ось чому функцію регулювання екологічної ситуації цього довкілля сьогодні прийняв товтровий “хребет” Циківської дачі. Зараз це єдиний осередок захисту навколишніх сіл та древнього Кам”янця-Подільського від рози вітрів і протягів, які все відчуйніше даються взнаки через знищення Гуменецької “гори”. Циківська дача компенсує їх функцію. Адже в природі, аналогічно живому організму, порушення діяльності одного органу компенсує його дію підвищеною функцією іншого.

Крім цього, товтри дачі відіграють важливу гідрологічну та протиерозійну роль, оберігаючи давній Смотрич від замулення та висихання. У нашу добу вони є єдиним і надійним осередком затишку для прилеглих поселень Залуччя, Черча, Нігина, Вербки, Гуменець, Макова, Шатави. Завдяки комплексу Товтр заказника господарства згаданих сіл з року в рік радують добротними врожаями с/г культур.

Саме дача – щедрий і безцінний дар жителям довкілля. Адже завдяки Товтрам дачі створюється своєрідний мікроклімат, який сторицею окуповує працю трудолюбів даного регіону. Не випадково вони наділили окремі скелі товтри дачі досить влучними назвами: гора Деренова, Садова, Довга, Мсандрова, Згорений Зруб, Малиновського гора.

І справді, у межах Циківської дачі простягнувся суцільний товтровий вал, хоч і є окремі невеличкі товтрички. Більшість із них без імені. а низку з них люди нарекли цікавими глибоко продуманими назвами: Садова, Деренова, Довга, Лиса гора, нижня частина якої вкрита лісом, а вершина без рослинності, одні лише кам”яні виступи. Звідси і така назва.

На лівому березі р. Смотрич у західній частині знаходиться товтра “Океан-гора”, а від неї у її продовження слідує низка товтр і товтряків під назвою “Колотічки”. Назва пішла від зниклого кущовидного деревця, яке місцеві жителі називають “колотічки”.

Деякі товтри виходять з лісу, утворюючи гористу степову місцевість з виступами кам”яних брил. Прозвали їх “Стежками”, площею понад 5 га. Місцеве населення споконвічно сюди гонили на випас худобу, яка витоптуала стежки-яруси. Звідси і така назва. На них найбільше зростає шовкової косиці-ковили пірчастої (до 2 га).

На південь, з кілометр до цих товтр, серед поля височить дуже красна товтра площею понад 2 га “Кругляк” овальної форми. Полонить красою. Багатий її травостій скудніє через нерегламентований випас худоби. Це чистий степ, який вабить зір. З північного боку сріблом виблискує на сонці ковыль волосатик.

Понад Смотричем, західніше “Кругляка” в “Заремшині” (як її прозвали місцеві жителі) розкинулася товтра “Заремського” або “Біля башні”. Ще з дореволюційних часів тут зберігся государственный топографічний знак, від якого і назва пішла. Перша назва від того, що колись тут був кордон, на якому жив лісник Заремський. Займає з прилеглими до неї товтрами понад 15 га державного і колишнього колгоспного масивів лісу. Вона дещо вища від товтри “Кругляк”. Характерно, що на цій товтрі масово росте валеріана.

У 29 кварталі знаходиться “Козяча товтра” (1,5 га). На відміну від інших товтр, тут масово зростає конвалія травнева (C. majalis L.) . Нарікли її так через те, що колись козулі знаходили собі тут притулок. У середині 20-х років ліс на товтрі вирубали для розширення посівних площ. Товтру сплюндрували, та й ріллі немає. О такі ми газди!

На південь від цієї товтри тягнеться низка товтр, яку завершує “Мазуриків товтрик” (0,8га). Назва ніби-то дана на честь лісника Мазурика, який жив на кордоні, Інша версія: місцеві жителі називали Мазурами поляків, які розробляли тут ліс. Товтра цінна зростанням (кв. 22 і 25), як і в кв. 5 і 6, раритету-шафрану Гейфеля (C. heuffelianus Herb.).

Східніше від цього товтрика знаходиться урочище “Савчуків яр”. Назва пов”язана з тим , що у 80-х роках минолого столітя тут був кордон, де жив лісник Матвій Савчук. Саме тут і поруч росте раритет-релікт-берека (S. torminalis (L.) Crantz.) А далі на південь за лісом знаходиться урочище “Нігинськє” (понад 20 га), де є також декілька цікавих товтр. Найбільше – “Лівонова товтра), або “Байдика”, яка нині варварськи сплюндрувала та “Бенькевича”.

“Лівонова товтра” колись належала селянину Левону Байді, звідси й “Байдика”. Інша легенда пішла від того, що товтра схожа на великий окраєць хліба – байду.

Товтра “Бенькевичова” – від прізвища поміщика Бенькевича, на полі якого розміщена товтра.

Ще в 70-80 роках ХХ століття красунею була товтра “Лівонова” (“Байдика” – 2,5 га) – бічна частка Циковської дачі. Висота її сягає 360 м над рівнем моря. Дана товтра справді була природним ботанічним садом. Тут навіть зростала рослина, яка лікувала респіраторні захворювання відвідувачів. Саме тут у своєму розквіті зустрічали прихожан синім кольором і мечелистими ніжними листками рідкісні півники злаколисті. (I. graminea L.) та неопалима купина – легендарна. Нині краса товтри втрачена. І про це ще у 80-х роках на сполах у всі дзвони бив ботанік М.Круцкевич аби зберегти товтру. Він мріяв, щоб цим витвором милувалися нащадки, хто на її плоть вступить. Та не судилося! Безумство, безвідповідальність, безгосподарність вчинили цій візитній картці Циківської дачі приговор.

На межі 4-х кварталів 23, 24, 25 і 27 дачі розташована “Мсандрова гора” (3 га), у кварталах 21 і 22 знаходяться дві товтри “Згурський зруб”(2 га) і “Малиновського гора” (5 га).

Таким чином, заказник “Циківський” – це не лише банк біорозмаїття і ландшафтный витвір, а й історична довідка минулих традицій жителів навколишніх поселень. Якщо поглянути з висоти товтри “Сокіл”, що поруч села Карачківці на Циківську дачу, то мимоволі замилуєшся казковістю цієї місцевості. Немало мільйоноліть природі обійшлась ця казка з безліччю легенд, яку плюндруємо так бездумно і безжалісно.

Загальна площа Циківської дачі складає 1663 га, в тому числі 290 га або 17 відсотків приходиться на ландшафтный заказник “Циківський” государственного значения. Більша частина заказника (274 га) вилучена у розпорядження НПП “Подільськи Товтри”. Вказана площа охоплює 4 квартали: 1.2.3.4. Решта заповідної території (26 га) залишилось у користуванні ДЛГ.

За лісовпорядкуванням 1998 року, проведеного в структурі НПП змінено номерність кварталів, що внесло плутанину, якою скористались працівники держлісгоспу: кв. 9 став 1 (50 га), відповідно 10 – 2 (65 га), 17 – 3 (78 га), 20 – 4 (81 га). Необізнаність з даним природно-заповідним об'єктом, довіра і безконтрольність відповідних служб НПП, допомогли працівникам держлісгоспу цим скористатись собі на угоду, волюнтаристично вилучити із заповідного фонду квартали 5 і 6, ігноруючи державними рішеннями ( постанова РМ УРСР №646 від 29.11.1981 р. і розпорядження ОВК №166-р від 15.07.1977 р.). Згідно цих документів основу заказника складали квартали 20,17, 5 (56 га), 6 (50 га) та окремі ділянки кварталів 9,11,13,14,15,16 (24,6 га). Саме через ділянки вказаних кварталів пролягає товтра “Довга”, яка є найбільшим унаочненням епохи Сармата. Щодо кварталів 5 і 6 (106 га), то вони є найчіткішим виразом східної межі поширення раритетного виду – шафрану Гейфеля. А крім цього у кварталі 5 є старі насадження дуба з особливою червоною текстурою деревини. Нині в цьому кварталі під любими видами рубок працівники лісу практично здійснюють суцільну рубку цих насаджень, чим завдають нищівної шкоди раритету.

Про заповідність цього кварталу працівники ДЛГ аж ніяк не може знати. Ніхто не відміняв ні рішення ОВК, ні постанови РМ УРСР.Природньо постає питання, хто дав прово працівникам ДЛГ свавільничати? Дії працівників лісового господарства розцінюю не чим іншим, як навмисним злісними ігнорюванням чинним природоохоронним законодавством та вищевказаними рішеннями.

Як тут доречні слова великого природолюба з Дніпропетровщини Юрія Донченка:

Вклонитись хочу тій землі,
Де пращури навік заповідали
Хранити від нашестя їх дуби,
Творити славу ріднокраю.

Зараз у користуванні ДЛГ числиться 1389 га лісу, в тому числі 24,6 га заказної території, яка була невід”ємною складовою заказника “Циківський” (290 га).

Враховуючи виключне біологічне та ландшафтне різноманіття, збереження бар’єрних відрогів епохи Сармату, історичне та екологічне значення для регіону, виключно пейзажність, гідрологічну і протиерозійну роль Циківської дачі взагалі, вважаємо за доцільне її повністю включити в заповідний фонд з подальшим вилученням на користь НПП. І цю пропозицію вкрай необхідно реалізувати, не дивлячись на примхи і шалений супротив цьому працівників Кам”янець_Подільського держлісгоспу. Зробити це треба без зволікань, щоб не допустити такого стану, як це трапилось з поряд роміщеними товтрами “Лівоновою” та Нігинськими.

Переконаний, що рано чи піздно ця пропозиція буде належно сприйнята. Хотілося б нам цього, чи ні. Бажано лиш це зробити як найшвидше, бо нічого буде ні заповідати, ні охороняти!

З даною пропозицією вже сьогодні необхідно звертатись до директивних органів держави, починаючи з райдержадміністрації, облдержадміністрації, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України та надбудовних структур екологічного спрямування усіх рівнів – Дністровської регіональної державної інспекції екобезпеки та природних ресурсів, державного управління екології та природних ресурсів у Хмельницькій області, Міністерства екології та природних ресурсів України щодо надання Циківський дачі площею 1389 га статусу ландшафтного заказника “Циківський”.

Стосовно дотримання природоохоронного режиму як в заказнику, так і дачі в цілому, то він не піддається жодній критиці, не говорячи вже про виконання чинного природоохоронного законодавства, зокрема Закону України “Про природно-заповідний фонд”. І заказник , і дача – це святиня, храм Природи, якому без всяких виключень, не мають права завдати будь-якої шкоди, не говорячи про суцільні вирубки. Як тут хочеться згадати слова звичайнісінького, але величного краєзнавця Йосипа Курковського: “Пригадую далекі повоєнні роки, як прості дядьки, бригадири дбали про збереження природних надбань. На окремих товтрах, як-то “Кругляк” не тільки пасти корів та косить траву, але й гратись нам, малим, не дозволяли...” А що сьогодні маємо?! Що сталося з нами? Ми що, так еволюційно змінились, що не стали схожими на своїх попередників? Навпаки, ми стали більш досвідченими, цивілізованими, розумними. Зате втратили контроль і розсудок над своїми діями. І це при тому, що в державі діє ціла низка природоохоронних законів, яких ще ніколи ніяка держава не мала, А скільки створено різних надбудов, екологічного спрямування, яких держава наділила небувалими повноваженнями щодо дотримання чинного законодавства, берегти. як зіницю ока, природні скарби та ресурми, а зрушень, на превеликий жаль, не має. Чого ще нам не вистачає?

Саме у сфері використання та експлуатації природних ресурсів розвелось найбільше кланів мафії та корупції. На розоренні природи йде небувала нажива невеличкої купки можновладців, а народ і держава виступають злиденними страждальниками і заручниками.

Чи не пора від пустих, брехливих балачок про досягнення і успіхи в природоохоронній справі, байдужості і безвідповідальності серьозніше взятися за наведення порядку у храмі Природи?! При такому безумному і шаленому наступі на природу і її ресурси чи зуміємо впоратись з лікуванням скоєних ран у пору дикої ринкової економіки? Для цього необхідні величезні кошти. Де ж логіка!? Cпершу руйнуємо, а потім мітингуємо, вимагаючи величезних коштів на латання скоєного. Циківська дача і її ландшафтный заказник “Циківський” не є виключенням цієї дикої, з боку людини, доби.

Чи не пора екологічним службам області, району, службі охорони НПП спільно з органами місцевого самоврядування, працівниками Циківського лісорозсадника, службою охоронців лісів Кам”янець-Подільського держлісгоспу врешті-решт визначитися з наведенням належного порядку в цьому скарбі, яким є Циківська лісова дача з її меншим дитям – заказником?

Пора покінчити з диким, неорганізованим туризмом, який завершується суцільними п”янками з послідуючим сміттєзвалищем, брудом, знівеченими кущами і вогнищами. Випас худоби здійснювати у межах розумного, так як це робили наші попередники, а не перетворювати у Чорну толопу. Працівникам лісу нагадуємо, що суцільні рубки в дачі мають відійти у забуття. Нікому не дано право легені природи перетворювати у спортивні майданчики. Нагадуємо, що згідно чинного законодавства, групове зрізування дерев обходиться вельми дорого. Ні які бариші не перекриють штрафних санкцій.

Хочеться самоврядувальникам с. Нігина нагадати, що окописько на межі поля і лісу – речі не сумісні.

Природний комплекс Циківського лісу і його заказник – живі лабораторії під відкритим небом, у яку не одне покоління має увійти і черпати ще багато незвіданного, загадкового, що таять у собі ці безцінні скарби.

У цьому його наукова і пізнавальна міць. І про це має кожний пам”ятати, хто вступає до нього, щоб донести наявну палітру краси до наступних поколінь. Цей комплекс – то пам”ять поколінь, його традицій, історій регіону і, зрештою, національна гордість пращурів нашої Вітчизни. Тому попри всі негаразди у державі, будьмо гідні самих себе!

29.11.2002 р., С. Ковальчук,
науковий співробітник НПП “Подільськи Товтри”