Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

НЕ КРIТ, А ЗЕМЛЮ РИЄ

Який звiрок Кам'янеччини риє пiдземнi ходи зубами?

На вiдмiну вiд крота, який риє сильними переднiми лапками, як лопатками, є у нас звiрок, який виконує всi пiдземнi роботи тiльки за допомогою широких, загострених, як долото, зубiв (рiзцiв), що стирчать з рота. I називається це звiрятко - слiпак. Землю з нiр слiпаки викидають на поверхню, утворюючи купи, якi схожi на кротовини, тiльки значно бiльшi - до 40 сантиметрiв у дiаметрi i до 30 заввишки. Такi купи близько розташованi одна бiля одної, тому за ними можна визначити: куди ж йдуть пiдземнi ходи слiпака.
Усе своє життя слiпаки проводять у норах, що пролягають на глибинi 15-20 сантиметрiв i простягаються на вiдстань до 400 метрiв. У норi немає постiйного виходу, тож на поверхню звiрята виходять дуже рiдко. I тодi щоразу вони роблять спецiальний отвiр назовнi, а коли повертаються до нори, ретельно закривають землею вихiд. Ворогiв у слiпакiв небагато: вiд багатьох захищає пiдземний спосiб життя.
У слiпакiв усе пристосовано до довгого життя пiд землею: верхнi їх губи заходять у середину рота i утворюють клапан, який надiйно перешкоджає потраплянню землi в рот. У тваринок незграбне валькувате тiло з дуже широкою сплющеною головою i короткою шиєю; вуха мають вигляд складки шкiрки навколо маленького отвору. Все це, а ще майже зниклi очi, заховано у хутрi. По боках голови є кiлька щетинок, якими звiрята вiдчувають навколишнє. Нiс у них широкий, хвiст - короткий, непомiтний зовнi, ноги - короткi, а хутро має гарний сiрий колiр з шовковистим вiдблиском.
Це дуже обережнi звiрки. У разi найменшого шороху вони затаюються i перестають рити ходи. У зимову сплячку вони не залягають, лише перестають рити, залишаючись на весь перiод у гнiздовiй камерi. А оскiльки цi звiрята рослиноїднi, то i на зиму у спецiальних кормових нiрках вони запасають корiнцi рослин. Так, в однiй комiрцi слiпака одного разу виявили близько 15 кiлограмiв запасiв: 8 кiлограмів шматкiв корiнцiв дубових сiянцiв, 2 кiлограми жолудiв i 5 кiлограмів картоплi.
А в березнi глибоко в землi (2 метри i бiльше) слiпаки влаштовують гнiздо для народження i виведення 2-4 малят. Малята швидко розвиваються i в кiнцi травня або на початку червня починають жити самостiйно i навiть рити нори.
Ще в недалекому минулому слiпакiв на територiї України було багато, проте нинi їх поменшало, тож сліпака подільського та його сусіда - сліпака буковинського занесено до Червоної книги України. А того ж подільського і ще білозубого - до Червоної книги Хмельниччини. У сторінки цих книг лише не внесено сліпака звичайного.
На цьому все, до зустрiчi з iншими диваками наших просторiв.

Надруковано: "Подолянин" від 9 січня 2004 р.