Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

ЖИТТЯ БДЖОЛИНЕ

А бджілки вночі сплять?

Жодної годинки за все життя. У будь-яку хвилину за стінкою вулика можна почути шарудіння від руху тисяч і тисяч бджіл. Такі вже вони - скільки б не було у вулику меду, комахи все одно працюватимуть.
Спершу комаха була яйцем (одним із трьох тисяч, які матка може відкласти за день), потім шість днів лялечкою, потім стала бджолою, прогризла кришку з воску і вилізла жовтенькою, пухнастенькою. Відразу обтрусилася і стала чистити комірку, в якій сиділа. Потім іде шукати другу комірку, третю. І так, не втомлюючись, бджілка працює чотири дні.
Раптом наша бджілка відчула, що з рота в неї крапельками виступає молочко. І вона опиняється в "почеті" бджіл навколо матки. Матка безперервно червить - відкладає яйця, і щоразу злизує молочко, яке їй дають бджоли.
Спливає ще тиждень, молочко в нашої бджоли потроху пропадає. Вона тепер годує личинки - віддає їм у комірки молочко вперемішку з нектаром, щоб ті росли. А в кожної личинки апетит вовчий: за перші 24 години вона збільшує свою вагу в 5,5 разів.
А коли в бджоли зовсім немає молочка, на черевці в неї починають рости малесенькі й тонесенькі пластинки воску. Разом з великою армією таких самих будівельниць, як і вона, бджілка знімає із себе вощинки-"цеглинки", розжовує їх, розминає, приліплює до недобудованих стінок комірки, витягуючи стінку.
Це відбувається кілька днів, а тоді чомусь вощинки ростуть повільніше. І наша бджілка з досвідченої будівельниці перетворюється на справжню нездару: не може більше ліпити на диво рівні шестигранники стільників.
Незабаром вона зовсім іде від будівельниць. Їй тепер сподобалось інше заняття: стояти біля льотка і, як тільки до нього вбігає якась бджілка, яка тільки що прилетіла з квіточки, підходити до неї і розкривати рот. Бджола, що прилетіла, віддає їй крихітну краплю нектару. Але наша бджілка зовсім не їсть нектар, вона відносить його в глибину вулика, в медові склади, і там виливає в комірку - знову й знову, поки комірка не наповнюється до краю. Отже, наша бджілка стала приймальницею. Одні бджілки приймають нектар, а інші - шматочки перги (квіткового пилку). Треті ж приймальниці беруть воду, але не виливають її у стільники, а тримають у своїх зобиках і стають ніби бджілками-глечиками. Кожен, хто хоче пити, підбігає, і "глечик" віддає їм крихітну намистинку води. А ще вода потрібна в бджолиному господарстві, щоб розбавляти корм для лялечок. А ще - щоб розхлюпувати у вулику, коли там буває дуже спекотно.
Попрацювавши тиждень приймальницею, наша бджілка стає санітаром. Вона викидає на вулицю будь-яке сміття і мертві тіла ворогів, які проникають у вулик і яких бджоли покусали. Своїми крильцями вона старанно вимітає і ніби натирає дно вулика, так щоб воно завжди тьмяно блистіло, ніби підземне озеро.
У спекотні години дня бджоли-санітари стають вентиляторницями. Вони повертаються спиною до льотка, піднімають черевце, подібно до маленьких гармат, і починають відчайдушно бити повітря крилами.
В останні дні перед вильотом з вулика наша бджілка робиться сторожем, стає злою, недовірливою. Тільки сунься...
Нарешті, нове покоління бджіл вилітає з вулика. Вони стають льотними, і за все життя проводять на вулиці днів 6-7. У льотної бджоли важка робота: треба зібрати нектар або пилок, а потім з величезним тягарем летіти у рідний вулик. Тяжко опускаються вони на прилітну дощечку. І сидять кілька секунд, здригаючись черевцем - віддихуються... Потім - швиденько у вічко до приймальниці корму. І знову на роботу - їй треба багато встигнути.
І ось настав день, коли наша бджілка зістарилася, правильніше, зносилась, як зношується старий автомобіль. Востаннє вилетіла вона за взятком. Прилетіла назад, ледве дотягнула до знайомого "аеродрому". Бухнулася на дощечку і пішла, хитаючись, до льотка. Спішить, поки не наступила смерть, зробити все, що ще зосталось їй зробити. Зайшла у вічко, і до неї тут же підбігла приймальниця, витягнула крапельку нектару...
А наша бджілка поплелася до виходу, виповзла з льотка, доплелася до краю прилітної дощечки і... впала на землю - усе ж санітарам менше роботи. Льотна бджола живе близько місяця, але сім'я може прожити сто, двісті й триста років.
На цьому все, а ось про нібито непотрібних трутнів і як утворюються нові сім'ї - наступного разу.

Надруковано: "Подолянин" від 6 лютого 2004 р.