Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

ПТАШИНІ ЗАГАДКИ

Що змушує птахiв щороку восени залишати рiднi домiвки i повертатись
до нас лише навеснi?

Найперше подумали про холод. Але ж виявляється, що мiгрують не всi птахи. Лише третя частина птахiв - перелiтнi, решта - осiлi або ведуть кочовий спосiб життя, тобто перебираються з вiдкритої мiсцевостi на захищенiшу. Тодi подумали про голод... Справдi, чим бiдним пташечкам живитися, коли навкруги все занесено снiгом, кригою чи примерзло до землi? Але ж i це не зовсiм так. Бо бiльшiсть вiдлiтає ще тодi, коли їжi достатньо. А може тривалiсть свiтлового дня, який щоразу зменшується восени? На жаль, для одних видiв птахiв це справджується, для iнших - нi. Так, стрижi вiдлiтають ще у серпнi. Неоднаковий i час відльоту та прильоту. У деяких птахiв, як, наприклад, у лебедiв, усе залежить вiд погоди. Якщо погода сприятлива, вони залишаються на мiсцях гнiздування, якщо нi (наприклад, випав снiг), - вiдкочовують трохи на пiвдень. Залежить вiд погоди i прилiт польового жайворонка. Вiн прилiтає на гнiздування вже у теплi днi лютого-березня, але, коли погода раптово змiниться - вiдлiтає на незаснiженi простори.
Раптова поява птахiв навеснi й непомiтне зникнення їх восени цiкавило вчених ще з давнiх-давен. Так, давньогрецький фiлософ Арiстотель, що жив ще до нашої ери, крiм версiї про переселення птахiв у чужi краї, висував ще одну - про їх перевтiлення. Вiн був переконаний, що вiльшанки перекидаються на горихвiсток. Довго iснувала думка, що нiбито мiгрують лише великi птахи, а дрiбнi - переселяються на спинах своїх витривалiших братiв. А Карл Лiнней (творець однiєї з перших квалiфiкацiйних систем рослинного i тваринного свiту) 1735 року писав: "Ластiвка мешкає пiд покрiвлею європейських будинкiв; зиму вона перебуває пiд водою, але навеснi вилiтає на повiтря".
У ті часи й гадки не мали про метод кільцювання. Це сталось значно пізніше. Спершу птахів кільцювали, перев'язавши лапку... кольоровою ниткою. Більшість таких "кілець" губилися. Але саму ідею було підхоплено. Засновником методу кільцювання вважають датського вчителя Мортенсона, який 1890 року вперше надів на лапки шпаків цинкові кільця. Нині ж застосовують алюмінієві кільця, які і м'якші, і легші. На кожному такому кільці вибивають серію, номер, а також місце кільцювання.
За допомогою цього методу дослідили, що наші ластівки, як і лелеки, летять в Африку, долаючи до 13 тисяч кілометрів. І летять вони тільки вдень групками, а на ніч збираються в зграї. Вдень також полюбляють летіти шпаки, синиці, омелюхи та інші дрібні птахи (крім дроздів, мухоловок, вільшанок та інших, які летять вночі). Великі птахи (качки, гуси, лебеді) об'єднуються в зграї, тож можуть летіти як вдень, так і вночі. Під час перельоту птахи летять швидше, ніж звичайно. Дрібні види досягають швидкості 50 кілометрів за годину, кулики - 80, а качки розвивають просто-таки рекордну швидкість - 80-100 кілометрів за годину, за кілька годин польоту вони пересуваються на сотні кілометрів.
А відбуваються пташині польоти на висоті одного кілометра над землею, проте інколи птахи піднімаються й на 4-кілометрову висоту. А ще деякі види птахів, мігруючи, летять над верховинами Кавказу, Тянь-Шаню і навіть Гімалаїв, тож їм доводиться долати і висоту сім кілометрів.
Гуси летять клином, журавлі - ключем, чайки, чаплі - шеренгою (поперечним строєм), а нирки - спадистими дугами. Деякі птахи взагалі ніякого строю не дотримуються.
Під час перельоту багато птахів гине через невміння прогнозувати погоду: сильний вітер може віднести зграю далеко у море, звідки неможливо дістатись до берега. Відомі випадки, коли зграї морських птахів було занесено на 3 тисячі кілометрів від рідних місць. Безпорадні пернаті і перед туманом. Тоді вони втрачають відчуття напрямку, летять на будь-яке сильне світло - і розбиваються об маяки чи телевізійні башти. А повертаючись до нас навесні, птахи часто потрапляють у мокрий сніг. Збившись з дороги, промокнувши, вони розбиваються об дроти, стовпи, мерзлу землю.
Ось і треба берегти наших улюбленців, щоб не гинули вони ще й від нашої недбалості, байдужості.
На цьому все, до зустрічі з перелітними й осілими диво-птахами нашого краю.

Надруковано: "Подолянин", 17 жовтня 2003 р.