Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

ПЕРНАТІ ЛИСТОНОШІ

Чим голуби годують своїх маленьких пташенят?

Пташиним молоком... Ще до появи голеньких сліпих малят у голубів в організмі виробляється особлива хімічна сполука - пролактин, яка спонукає їх виробляти молоко. Під дією пролактину внутрішні стінки вола (розширення стравохода для подрібнення їжі) набухають і ніби розкришуються, утворюючи білувату сирну масу, багату на жири та інші поживні речовини. На вигляд маса схожа на жирне молоко. Голубенята ж народжуються з довгенькими дзьобиками. Вони по черзі засовують їх в материн рот - збоку, в куточку дзьоба, а та відригує трохи так званого "молока". Так голуби годують своїх малят упродовж перших 10-18 днів, а потім уже дають насіння дерев і бур'янів, зерна злаків і ягоди. Приблизно в цьому ж віці пташенята починають літати.
Із 300 видів голубів на Кам'янеччині мешкає п'ять: голуб сизий, припутень, горлиця звичайна, горлиця садова і рідкісний голуб-синяк. Усі вони за літо виводять пташенят не один раз: сизий голуб - тричі, а припутні та горлиці - двічі. Тож турбот у них багато: знову залицяння і воркування, знову треба облаштовувати гніздо, годувати малечу. Буває й так, що в одному гнізді малят ще треба годувати, а поряд, в другому, лежать яйця. Восени припутні й горлиці звичайні відлітають на зимівлю.
Усі голуби зовні схожі між собою. Проте припутень - це великий (300 грам) птах з великими яскравими білими плямами з боків шиї, маленькі звичайні горлиці (150 грам) мають струнке, видовжене тіло і маленьку голову, а на шиї з боків - плями з чорного пір'я, з голубуватими кінчиками, а горлиця садова має чорне напівкільце на шиї. Дзьоб у всіх голубів короткий, його верхня частина - здута, а біля основи дзьоба м'яка шкіра - восковиця. Лапи у них короткі і мають чотири пальці. А п'ють голуби інакше, ніж інші птахи: зануривши дзьоб, вони смокчуть воду.
Усі голуби воркують - це обов'язковий атрибут залицяння, як і характерна поза. Але тембр і ритміка - різні: голосне "гху-у-ухуху" в припутня; а у самця горлиці навесні чути гучне "руу-ру-ру, руу-ру-ру". Облаштуванням гнізд то на деревах, то в розколинах скель, у людському житлі займаються як самець, так і самка: він приносить по одній травинці чи гілочці, а вона, сидячи на місці, вибраному для гнізда, підсовує їх під себе і навколо себе. Виходить зібране абияк житло. Навіть у великого припутня гніздо таке дірчасте, що через дно видно яйця.
У гніздо самка відкладає два білих яйця, а тоді разом із самцем висиджують їх від 13 до 20 днів по черзі: він - вдень, а голубка - з вечора до ранку. Голуби, зазвичай, не годують один одного, тому такі зміни обов'язкові.
Усі голуби швидко літають - до 185 кілометрів за годину і можуть долати великі відстані. Це стосується, звичайно, диких сизарів, а не тих, що нишпорять у нас під ногами і звикли до подачок.
Оскільки дикі голуби легко приручаються, від дикого сизого голуба за багато тисячоліть люди вивели найрізноманітніші породи голубів (до 200). Прив'язанність голубів до місць гніздування наштовхнула на думку про використання цих птахів як листонош. І в наш час голуби несуть поштову службу, пролітаючи за день тисячу кілометрів. А раз на два роки проводяться міжнародні змагання та олімпіади поштових голубів.
Також нині багатьох захоплює й голубиний спорт, коли птахів відвозять далеко від дому, випускають - і вони повинні повернутись якнайшвидше назад.
На цьому все, до зустрічі з іншими дивинками нашого краю.

Надруковано: "Подолянин", 31 жовтня 2003 р.