Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

ЖВАВА ПАРАШУТИСТКА

Яке звiрятко при собi завжди парашут носить?

Знатимете, якщо вiдгадаєте загадку: "Пухова руденька шуба iз сосни стриба на дуба, хвiст у неї, як мiтла, а сама на зрiст мала. Очi сяють, як намисто - мов двi цяточки вогнистi. В неї хата гарна й тиха, взимку повненька горiхiв. В лiсi любить вона жити. Здогадались: хто це, дiти?" Звичайно, це бiлочка (або ще кажуть вивiрка) - добре знана i улюблена кам'янчанами тваринка. Погодьтеся, що це, мабуть, єдиний гризун, який подобається всiм: i дiткам, i дорослим. Бiлка дуже жвава, грацiозна звiринка з рудовато-сiрою шубкою. Пружнi лапи, озброєнi сильними гострими загнутими кiгтиками на пальцях, дають змогу швидко лазити по деревах.
Довгий (майже як тiло) та пухнастий хвiст i є бiлячим парашутом. От уявiть, як бiлка тiкає вiд хижака... Вона лiзе по гiлках все вище i вище. А далi вже нiкуди. Та хижак не схопить бiдолаху. Саме в цей момент бiлка раптом розпластує лапки, розправляє хвоста i кидається вниз iз самiсiнького вершечка дерева. I не вб'ється... Тому що її розправлений хвiст, як парашут, допомагає плавно спуститися на землю. За його допомогою вона ще й змiнює напрямок польоту. Перестрибуючи з гiлки на гiлку, бiлка може пролетiти аж до 20 метрiв. А коли пробирається по гiлках, то користується хвостом для втримання рiвноваги. Вона i плавати може, якщо доведеться, а хвiст при цьому пiднiмає над водою, щоб не намок. А ще помiтили, що бiлки дуже цiкавi: наприклад, блиск якогось металевої речi змушує їх, забувши про обережнiсть, злазити з дерева, щоб поцiкавитися, що ж там таке?!
Якщо люди не турбують бiлку, вона влаштовує гнiзда в парку, в саду в старiй шпакiвнi, на горищi будинку. А в лiсi робить дiм у дуплах старих дерев, а то й просто мiж гiлками. I якщо Ви уважно прочитаєте кiнець першого абзацу, то взнаєте, як таке гнiздо називається. Це куля з тоненьких гiлочок, всерединi вимощена м'якою пiдстилкою. Знизу вона схожа на пташине гнiздо, тiльки вхiд у нього збоку. Дуже затишне мiсце для вiдпочинку! На зиму метушливi звiрята зiв'ялою травою й мохом затикають щiлини в гнiздах, роблять товсту пiдстилку так, що навiть коли бiлки немає в гнiздi, там зберiгається тепло. Осель у бiлки може бути кiлька - основна i запаснi, щоб перечекати негоду i влаштувати склад запасiв на зиму.
Бiлочка - звiрятко денне. Живиться горiхами лiщини, зеленою корою та бруньками, грибами, ягодами, комахами, не цурається i пташиних яєць та пташенят. За хвилину вона встигає розгризти соснову шишку на 40 частин, при цьому жоден горiшок не впаде на землю. А якщо вже неврожай, перебирається зi своїми родичами туди, де їжi багато. Цьогорiч у Кам'янцi багато бiлочок поселилось у понтонному полку.
Цiкавим є те, що бiлочки вмiють ховати корми на зиму в дуплах, пiд опалим листям або "консервувати" їх, розвiшуючи на сучках дерев. Iнодi в бiлчиних запасах буває до трьох i бiльше кiлограмiв добiрних горiхiв. У зимову сплячку бiлки не залягають, але в лютi морози та хуртовини по кiлька днiв сплять, не виходячи з теплого кубла i годуються запасами.
Двiчi на рiк (у квiтнi i у кiнцi липня або в серпнi) у гнiздi вивiрки з'являються голенькi i безпораднi бiлченята. Щоразу їх буває 4-5. Бiлка годує їх молоком два мiсяцi, а коли сама виходить попоїсти, турботливо загортає їх у пiдстилку, щоб не змерзли. Дорослими бiлченята стають через п'ять мiсяцiв. Вдвiчi меншi за дорослих, бiлченята самi взнають ворогiв, самi збирають запаси, самi будують тепле гнiздо.
На цьому все, до зустрiчi з iншими дивами кам'янецьких просторiв.

Надруковано: "Подолянин", 29 серпня 2003 р.