Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

Сірий бігун

Відгадайте загадку: "Влітку сірий, а взимку - білий"... Ну, звичайно, це заєць. А який?

Адже є заєць білий, його ще називають біляком, і заєць сірий, або русак. Білим до зими стає тільки біляк, а русак так і бігає сірим. Тож відома загадка - це про біляка. Бігав він колись і по Кам'янеччині, а тепер - не бігає, бо зник. Біляків занесено до Червоної книги України.
А у наших просіках, на полях, і навіть у скелях живуть тільки сірі зайці. Улітку вони хрумкають конюшину, кульбабку, мишачий горошок, полюбляють поласувати й пшеничкою на полях. Узимку їдять в основному насіння бур'янів, добуте з-під снігу. Якщо снігу багато, зайці об'їдають пагони та кору верби, клена, яблуні, груші. Тоді вони завдають шкоди лісопосадкам і садам.
На годівлю сіренькі виходять ближче до ночі. А перед світанком, знайшовши затишне місце, залягають на денний відпочинок. Перш ніж залізти у схованку, сірий заплутує свої сліди. Зупиниться, повернеться назад слід у слід, потім стрибне вбік - і знову повернеться на старий слід. Так заморочить того, хто захоче розшукати його по сліду, що й не второпати - куди цей заєць подівся? А хитрун затаївся і сидить тихо.
Ніхто його не бачить, а він усе навкруг помічає. Адже у звірка є довгі вуха, які виступають над головою, як локатори, і весь час повертаються в різні боки. Ними зайчик чує найслабше шарудіння і визначає, чи далеко воно і в якій стороні. І очі в зайців розміщені по боках голови так, що вони можуть дивитися і вперед, і назад. Коли заєць тікає - дивиться переважно назад. Тому може потрапити в пазурі не того ворога, від якого тікав, а іншого, не поміченого попереду.
І ноги в зайців різні: задні вдвічі довші за передні. Ось і доводиться сірому весь час стрибати. Але при втечі він може швидко побігти, та ще й як - 60-80 кілометрів за годину. І не такі вже зайці боягузи. Якщо не вдається втекти від ворога, вони лягають на спину і відбиваються від нього сильними задніми лапами.
У затишному місці, у невеличкій ямці зайчиха народжує по 3-8 зайченят. А з весни до осені у неї буває 3-4 виводки. Народжуються зайченята у теплому, м'якенькому пушку і з перших годин можуть бігати. Відразу після народження жадібно ссуть матір. Вона погодує їх жирним молоком і втече. Малята ж у траві затаяться і сидять днів 3-4. Потових залоз, які виділяють запах, на тілі у них немає. Вони розташовані на підошвах задніх лапок. Підібрали лапки під себе, і ніхто зайчика не занюхає. А там, дивись, не своя, то чужа мама прибіжить і нагодує - такі вже вони мами-зайчихи. У 10-денному віці зайченята цілком самостійні, тож розбігаються від матері. Живуть зайці до 12 років.
І ще в зайців є одна цікавинка: їхня тоненька, ніби папір, шкурка легко рветься, точніше, відривається її верхній шар. Якщо хижак не вхопить зайчиська як треба, то дістане лише шматок шерсті. А ранка швидко загоїться.
Спостерігаючи за зайцями, мисливці помітили: коли заєць довго не линяє, буде холодне літо.
На цьому все, до зустрічі з іншими дивами Кам'янеччини.

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 14 березня 2003 року.