Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

Співочний провісник весни

"Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню:
- ТИ не вмієш так, як Я,
Так як ТИ, не вмію Я".

(Дитяча скоромовка)

Звичайно, закукурікати по-півнячому шпакові, мабуть, не під силу. Але навесні, у березні-квітні, коли він повертається до нас з теплих країв, можна почути виразну, бадьору пісню птаха. Тут і кумкання жаби, і посвист вивільги, і крик перепілки, і верещання, і тріщання. Шпак - чудовий наслідувач, проте в нього є й своя пісня.
У світі є багато видів шпаків, серед них рожеві, майна, довгохвості. У нас на Кам'янеччині поширені шпаки звичайні, проте дуже цікаві. Чорненькі, з металевим відблиском, з дрібненькими світлими цяточками, вони оселяються поближче до людей, бо ті здавна виготовляли для птахів дуплянки. Про це і загадки є: "Не людина, а в хатці живе", "У садочку понад тином я зробив йому хатину. Він навколо обдивився, засміявсь і оселився". Ті ж птахи, яким не дісталося шпаківень, шукають місце під покрівлею у стінах будівель, у дуплах старих дерев. Проспівавши біля оселі-гнізда, шпак ніби каже всім: "Я тут житиму. І ніхто не має права селитися поруч!"
Наприкінці квітня у гніздечку шпачиха кладе 5-6 яскраво-голубих яєчок, удруге - у середині червня. Тато і мама зігрівають своїм тілом яйця 14-15 діб. Та тільки з'являться пташенята, татові нові турботи - годувати малюків. Понад триста разів на день батьки приносять корм маленьким ненажерам. Крім того, вони піклуються про знезараження кубла - щодня приносять у шпаківню рослини з особливим запахом, якого не витримують пташині паразити. Через три тижні молодь покидає свій будиночок. Дуже цікаво спостерігати, як батьки виманюють своїх пташенят із шпаківень. Підлетить шпак з гусінню в дзьобі до самісінького вічка, побачать їжу молоді шпаченята, попробують схопити дзьобиками, але де там - шпак відлітає вбік, і доводиться шпаченятам, поборовши страх, вибиратися з домівки. У молодих шпаків буре забарвлення. Батьки день-два годують пташенят біля домівки, а потім вони всі переселяються на луки, поля і там годуються, зібравшись у зграйки.
Шпаки - корисні птахи: вони знищують шкідливих комах. Але, з'їдаючи достиглі вишні, черешні, виноград, розносячи насіння бур'яну, завдають і шкоди. Тоді можна вчинити досить просто, розвішавши на гілках вишні новорічний "дощик".
Кам'янецькі школярі виготовляють чимало шпаківень, беручи участь у святі "День зустрічі птахів". Буває й так, що шпаки покрутяться біля шпаківень і летять далі. Що ж сталося? Це вони якось "взнали", що літо буде холодне, з частими вітрами. І вирішили не селитись у шпаківнях, що високо підняті на жердинах. Шпаки зайняли лише ті, які сховані в густих гілках. Але таких хатинок мало, тому і полетіли в ліс шукати дупла.
Восени шпаки збираються тисячними зграями і мандрують відкритими просторами. Перед відльотом кілька днів поспіль самці з'являються вранці біля своїх гнізд і співають пісню, ніби прощаючись з рідним краєм.
На цьому все, до зустрічі з іншими дивами Кам'янеччини..

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 21 березня 2003 року.