Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

Якби не було вовків...

Чому за маленьким зайчиком полюють усі: і сова, і лисиця, і вовк, а він - ні за ким?

Що ж, придумаємо казочку, і глянемо, що вийде... Набридло якось зайчикові вовків боятися. "Годі! - вдарив він кулаком по пенькові. - Годі наді мною знущатися". І пішов до коваля. Той пожалів зайчика та скував йому металеві ікла та кігті. Йде заєць, металевими зубами клацає, ричить: "Р-роз-зірву!" Вовки, як побачили чудовище, дременули геть. А за ними лисиці і сови. Добре стало зайцям - вороги зникли... Минув рік-другий, розвелось у лісі зайців видимо-невидимо. Ходять худі, голодні: всі дерева об'їли, траву вищипали. А далі...
Що ж виходить: коли у зайців не буде ворогів, їм буде ще гірше. І так з усіма тваринами.
Там, де винищили всіх вовків, стали гинути олені. Чому? Хижаки нападають здебільшого на хворих і слабких тварин. Здорових так просто не наздоженеш, та й роги у них міцні. Не стало кому знищувати хворих, і ті заразили здорових. Почалося загальне вимирання оленів.
А у Китаї одного часу взялися винищувати горобців - бачте, ті прилітають на посіви. І що ж? Розмножилися комахи - шкідники рослин. Адже горобчики навесні годували ними своїх пташенят і живилися самі. Ось і вийшло: ненажерливі комахи знищили посіви.
А візьмемо вже знайомого нам кротика. Його теж часто знищують. Забуваючи, що: по-перше, коли він риє землю, то зволожує її і збагачує повітрям; а по-друге, споживає кротик величезну кількість комах-шкідників, зокрема хрущів і їх личинок.
Часто, побачивши хижу пташку, не роздивившись як треба, називають луня чи осоїда, боривітра чи змієїда або яструбом, або коршуном. Беруть у руки рушницю - це хижак, у нього треба стріляти. І перепадало всім: тим, що крадуть курчат і гусенят, і тим, які ніколи і не заглядують на пташиний двір. Натомість більшало таких злодюг як ворони.
Коли зникали хижі птахи, в лісі починалися хвороби, наприклад, падіж зайців; більшало мишей і ховрахів. Виходить, що ті самі "коршуни" і "яструби" полюють не тільки і не стільки за курчатами та каченятами, але й ловлять мишей, хворих тварин, спасаючи поле, ліс від хвороб.
У природи немає ні поганих тварин, ні добрих. Усіх вона наділила чимось, щоб вижити: у лося є роги і швидкі ноги, у кабана - довгі ікла, у черепахи - твердий панцир; птахи від ворога злітають і ховаються в листі, а бджола жалить... Усі тваринки потрібні, всі важливі.
А тих тварин, які зникають, заносять у Червону книгу, і тоді оберігають їх, розмножують. У Хмельницькій області є Червоний список, куди зачислено птахів: змієїда, сорокопуда сірого, беркута, пугача; а також видру, горностая та ін.
Про них треба піклуватися. А у ліс ходити, щоб збирати дива: ось диво-мишка побігла і пропала, а там у кущах якесь диво затріщало, а це диво сидить на зеленому листочку, а там цвіте диво-квіточка... І так цілий день.
На цьому все, до зустрічі з дивами наших лісів.

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 4 квітня 2003 року.