Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

"Українці" з Африки

Чи є на Кам'янеччинi сарановi птахи, тобто такі, що пожирають сарану?

Є... Так африканцi називають нашого бiлого лелеку. Адже, перебуваючи в Африцi на зимiвлi, лелеки просто пасуться в степах i саванах, знищуючи величезну кiлькiсть сарани. В Українi цi птахи мають ще й iншi назви: чорногуз, гайстер, бусол, бузько, бойцун. Серед українських птахів у лелек найдовший дзьоб - до 19 сантиметрів.
Навесні, коли лелеки повертаються на Батькiвщину, то дуже поспiшають i пролiтають за добу, встановлюючи рекорд серед птахів, по 200-300 кілометрів. Ці птахи дуже обережні, а тому долають водний простір лише тоді, коли бачать протилежний берег. То ж Середземне море, яке лежить на їхньому шляху, обминають, роблячи великий "гак" через Малу Азію.
Першими до мiсця гнiздування прилiтають самцi. Вони розташовуються десь у низинi, на луках, бiля водойм, а гнiзда влаштовують на деревах, дахах будинкiв. Вибравши старе гнiздо (в Одеській області є гніздо ще з 1920 року), лелека-самець старанно його обстежує, пiдправляє гiлля, потiм серединку гнiзда розворушує дзьобом, розпушує, мов перину, що збилася. А тоді запрошує господиню. Вiдбувається це так: лелека стоїть у гнiздi i, закинувши шию назад, трiскотить, постукуючи верхньою половинкою дзьоба об нижню... Коли господар оселi побачить iншого самця, який пiдлетить до гнiзда або навiть просто з'явиться у небi, то теж стурбовано трiщить дзьобом, але вже у позi загрози. А якщо на погрозу прибулець не звернув уваги, лелека-господар кидається на чужинця i б'є дзьобом. Але ось нарештi прилетiла подруга лелеки. I тодi можна побачити, як, вiтаючи один одного, лелеки стають поряд, витягнувши шиї, i трiскочуть дзьобами. Просто спiви дуетом.
Коли настає час висиджувати яйця, батьки роблять це почергово. При цьому замiна партнера в гнiздi вiдбувається дуже галантно, за певним ритуалом i супроводжується знову-таки клацанням. Через 33 днi в гнiздечку з'являється перше найстарше лелеченя. Через два днi друге, потiм - третє. Найчастiше їх буває двоє-п'ятеро. Годують малечу спочатку переважно дощовими хробаками. У спекотнi днi батьки напувають малят, приносячи у дзьобi воду. А iнколи навiть поливають водою з дзьоба. Нiби йде справжнiй дощ. Маленькi лелеченята, що тiльки вилупилися з яйця, як дорослі, закидають голови назад i клацають дзьобиками, але звуку немає - надто дзьоби ще м'якi. Ростуть лелеченята швидко. Тож через 7 тижнiв уже пробують крила: стрибають угору назустрiч вiтру i приземляються в гнiздо. А через два мiсяцi пiд наглядом батькiв вiдбувається перший тренувальний облiт мiсцевостi. Лелеченята вчаться кружляти в небi, ширяючи то вниз, то набираючи висоту. Десь до середини серпня вони ще разом з батьками ходять по луговинах, вишукуючи собi їжу. Але пiд кiнець серпня молодь самостiйно вiдлiтає у вирiй. Батьки полетять пiзнiше - у вереснi.
На Кам'янеччині немає, але на півночі області ще гніздуються чорні лелеки, яких занесено до Червоної книги. Гнiзда вони будують на високих деревах або у скелях, у глухих мiсцях, вiддалених вiд людей. На вiдмiну вiд бiлого лелеки чорний - менший за розміром і має голос. Це неголосне "че-лi" або "чi-лiм".
У нашому екологічному центрі (директор Людмила ТКАЧ) жив білий лелека Джапа, довіряв людям, а при небезпеці ховався за їх спинами. Але одного дня, недалечко відлетівши, вже не повернувся: його вбили... Відомо, що ще у 4-2 тисячолітті до нашої ери племена Придніпров'я поклонялись цьому птахові, а вбивство лелеки прирівнювали до вбивства людини...
За повiр'ям: якщо господар, на будинку якого оселилися лелеки, зруйнує їх гнiздо, то птахи приносять у дзьобi жарину й пiдпалюють будинок. Але це лише легенда. Мабуть, вона виникла через те, що iнколи на будiвництво гнiзда лелеки збирають i напiвспаленi гiлки або трiски, якi знаходять бiля погаслого багаття. Якщо дерево не зовсiм згасло, вiтер може роздмухати полум'я - i тодi виходить, що нiби пiдпалив лелека. Люди не дуже вiрять у цю легенду і люблять, коли лелеки для житла обирають їх подвiр'я.
З давнiх-давен є прикмета: "Якщо бiля оселi лелеки звели гнiздо, то у хатi поселилося щастя". До такого господаря сусiди ставляться з повагою. А ще спостерігали, що з прилiтом лелек можна починати сiвбу; а якщо вони довго не вiдлiтали у вирiй, то зима буде теплою.
На цьому все, до зустрічі з диво-улюбленцями нашого краю.

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 20 червня 2003 року.