Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

Корисна розбійниця

Це звірятко називається ласка, тому що воно ласкаве?

Ні, навпаки, це зажерливий хижак - найменший (важить 100 грам) "родич" відомого вже нам борсука. А назву звіряткові дало слово "лазити". Ласка вправно лазить по деревах, добре плаває, нишпорить по земляних норах, а по землі бігає, але так низько над землею, ніби плазує, інколи пересувається великими стрибками - 1,2 метра. Довжина її стрибка у 6 разів більша за довжину її тіла. Це - третє місце серед звірів. Першим є тушканчик (15 разів), друге місце - в лісової миші (8 разів).
Ласка, або ласиця, має дуже видовжене, струнке й гнучке тіло з гостренькою вусатою мордочкою й блискотливими очима. У неї коротенькі кігтисті п'ятипалі лапки та коротенький хвіст. Улітку ласка рудовато-бура на спині й по боках. І хвіст такий же, а ось черево і горло - білі. Взимку ж звірята - чисто білі, як і все навколо.
На полювання ця тваринка виходить як вдень, так і вночі, у будь-яку погоду. Близько двох тижнів живе хижачка на одній ділянці, і як тільки гризунів меншає, покидає обжиті місця і полює на іншій ділянці. На відміну від інших хижаків ласки ніколи не йдуть на полювання далеко: їх мисливська доріжка тягнеться лише на кілька сот метрів. Під час нападу на ворога ласка подає високого тону звуки - "цці, цці, цці". На кого вона тільки не полює: миші, кролики, кроти, кури, галки, куріпки, змії, жаби, гадюки й різні комахи - усі згодяться для поживи. Вона може поїдати дрібних птахів, їхні яйця не тільки на землі, а й на дереві. Це - справжній розбійник, що нападає на кожного стрічного. Ласка знищує здобичі більше, ніж може з'їсти. Навіть наситившись, вона далі полює і вбиває. За рік може знищити 2-3 тисячі гризунів, а з'їдає лише 750. У зубах вона може нести жертву вдвічі тяжчу за себе. Зустрівши людину, ласка анітрохи не лякається, а навпаки, витягнувши шию, погрозливо зводиться на задні лапки. Ця поза дуже характерна для ласки. Якщо до неї наблизитися, вона без вагань кинеться в атаку.
Російський письменник Сергій Аксаков описав такий випадок: "...я побачив лося, який біг, закинувши голову, але біг якось дивно, боком. Яке ж було моє здивування, коли через хвилину лісовий красень, як підкошений, впав на сніг. Підійшовши, я побачив цівку темної крові, яка витікала з вуха лося. Щоб розглянути ранку, я повернув морду і від несподіванки відкинувся в замет. Маленький в'юнкий звірок змією висковзнув з вуха і блискавично зник. Це була ласка".
Ласка не впадає у зимову сплячку. У морозні дні вона сидить під снігом, з'являючись на поверхню лише кілька разів на тиждень. Пірнувши під сніг з одного боку замету, ласка вилазить через 3-5 метрів з іншого. При цьому вхідні лази вона робить похилі, а вилазить із снігу вертикально. Охоче бігає слідами інших хижаків. Упіймавши жертву, з'їдає її на місці.
Гніздо для виведення малят ласки частіше влаштовують у норах знищених ними ж тварин, правда, дещо їх розширюючи і поглиблюючи. Вимощують його сухою травою або шкурками з'їдених гризунів. Тут народжується 5-6 сліпих, немічних малят, які прозрівають лише на 20-й день, але дуже швидко розвиваються і вже в місячному віці виходять з нір. Та лише наприкінці осені, досягнувши розмірів матері, вони покидають її.
Хоч ласки кровожерливі, але це надзвичайно корисні істоти, бо ніхто краще за них не вміє полювати на шкідливих гризунів. Їх ласка невтомно переслідує, навіть на подвір'ях біля житлових будівель. За рік одна ласка знищує до 3000 мишей, врятовуючи близько півтонни зерна, а також молоденькі саджанці. Ось чому в Україні добування ласок заборонено, вони перебувають під охороною закону.
На сьогодні все, але з диво-тваринками з роду куницевих ми ще зустрінемося...

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 1 серпня 2003 року.