Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

Гордий мисливець-птахолов

Який хижий птах нападає на жертву засідаючи, а не у відкритій гонитві?

Так, він годинами може сидіти серед ялинових гілок і вичікувати білку, а потім раптово і безшумно напасти на неї, хапнути міцними лапами з гострими кігтями й віднести. Цей хижак - яструб. На Кам'янеччині на узліссі, серед дерев іноді можна почути дзвінке "кяк-кяк-кяк..." Так кричить яструб великий. У хижих птахів самки завжди більші за самців. Тож самець яструба великого трохи більший за ворону і важить не більше 800 грам, а самка трохи більша за курку і важить до 1,5 кілограма. Розмах крил самок досягає 120 см. А ще в наших лісах живе не менш хижий яструб малий. Самець коричнуватий і трохи менший за голуба, а самка - завбільшки з ворону і сіра.
Усі яструби відрізняються від інших хижих птахів довгим хвостом і короткими заокругленими крилами, адже їм не треба ширяти високо над землею, як орлам, і не треба кружляти в небі, як крукам. Буває, що при полюванні жертва ухилиється і починає тікати, тоді яструб кидається навздогін, швидко і спритно маневруючи серед стовбурів. Короткі крила не чіпляються за дерева, а довгий хвіст допомагає змінювати напрямок, різко гальмувати або, навпаки, прискорювати політ.
Серед яструбиних жертв можуть бути зайці, білки, свійські кури та кролики. Проте птахи надають перевагу пташиному м'ясу. Так їх привчили з дитинства. Усі птахи добре знають, з яким нещадним ворогом мають справу, тож, помітивши на обрії силует яструба, намагаються якнайшвидше втекти. Але це не так просто: часто яструб ловить відразу двох пташок.
Яструб - дуже обережний птах, віддає перевагу лісовим хащам і свої володіння покидає неохоче, хіба що в пошуках їжі. Лиш тоді він тихенько підкрадається до пташиного двору і підстерігає домашніх птахів. Але навіть у голодні дні жоден яструб не дозволить собі опуститися до того, щоб ловити якихось, скажімо, коників-стрибунців, як це роблять інші хижі птахи. Цей мисливець-птахолов ніколи не вб'є, щоб запастись їжею. І ніколи не поженеться за здобиччю, якою б легкою і смачною вона не була, якщо вже наситився. А впізнати яструба можна з легкого польоту птаха, що нечутно прошмигнув серед дерев. А якщо вдається ще й розглянути вузькі, темні, добре помітні поперечні смуги на світлих грудях, то помилитись неможливо - це справді яструб.
Гніздо яструби починають будувати наприкінці зими. Вони ламають тонкі гілочки і вкладають їх в розгалуження товстих гілок високих дерев. Через рік-два без будь-якої на те причини птахи в декількох метрах від першого можуть побудувати друге гніздо, потім знову повертаються в старе, тільки підправляють його новими гілочками. У травні-червні самиця відкладає в гнізді 3-5 яєць, а через 38 днів з'являються пташенята. Тоді щоранку в гніздо батьки вкладають зелені гілочки, щоб яструбенята не випадали із гнізда.
Кладку висиджує тільки мати, а тато дбає про годівлю. Коли він прилітає із здобиччю, яструбиха вилітає назустріч, забирає здобич і сідає на землю десь неподалік гнізда. Якщо яструб принесе птаха, вона обскубує пір'я, якщо зайця - здирає шкурку. Кожному яструбенятові турботлива мати вкладає в рот тільки м'ясо, а шматочки з кісточками з'їдає сама. Коли пташенята вже обростають пір'ям, яструбиха весь день сидить збоку. Вона приглядається до малят, але в їх справи не втручається. Та коли яструбине гніздо виявляють сірі ворони, мати рішуче злітає на вершину дерева - так, щоб її добре бачили. Тоді вороняча зграя зі всією злістю до свого ворога налітає на птаху. Та як вони не стараються, яструбиха, сидячи на місці, вивертається ніби в польоті.
А ще фахівці запевняють, що яструб - дуже розумний птах. Якщо він, наприклад, задумав схопити домашню птицю, то спокійно підпустить до себе кроків на п'ять її хазяйку, що розмахує палицею, й викраде здобич прямо з-під носа. Але якщо на ґанок вийде господар з рушницею, яструб не наважиться напасти.
На цьому все, до зустрічі з іншими цікавими хижими птахами нашого краю.

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 25 липня 2003 року.