Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Будзей О., Матвєєв М.

Дикі родичі

Чому гусенята-пуховички не мокнуть?

Справді, пташенята, вилупившись з яйця, кілька годин обсихають біля матері-гуски під крилами. Потім йдуть плавати - і не змокають при цьому. А ось гусенятка, які втратили батьків і їх "усиновили" дослідники, після плавання виходили з води мокренькими. "Мабуть, мама-гуска змащує їх пух жиром", - подумали дослідники і змастили "усиновлених" малюків гусячим жиром. Та вийшло навпаки - гусенята намокли ще швидше. Спостерігаючи далі за гусьми, дослідники помітили, що малюки, ховаючись під мамине крило, весь час труться до нього. Тоді натерли й "усиновлених" гусеняток шовковою тканиною. І все вийшло: їхній пух ніби відштовхував воду - і пташенята не намокали.
Про діток дикої гуски є ще кілька цікавинок: у яйці, з якого вони вилуплюються, для них є їжа - жовток. Його вистачає на три дні. А потім гусенята клюють усе підряд, навіть неїстивне. Але, приглядаючись до батьків, розуміють, що треба клювати ніжні частини водяних рослин, іншу "смакоту". Через тиждень малюки можуть пройти з батьками аж понад 5 кілометрів.
Маленькі пуховички б'ються, як справжні дорослі птахи. Мати-гуска при цьому уважно спостерігає за забіяками, але ніколи не втручається. Єдине, що вона може зробити - це прихистити під крило вже зовсім обезсилене пташеня. Зазвичай маленькі гусенятка пасуться поряд з батьками. Якщо ж з'являється небезпека, вони миттєво збиваються в купу, а батьки, розпустивши крила, утворюють навколо малюків кільце і так змушують відступити навіть такого хижака як яструб.
Через місяць молоді гуси починають літати. За перший урок літуни повинні навчитися злітати і сідати проти вітру. Були випадки, коли молодь погано засвоївши урок, розбивалася.
Дикі сірі гуси є "прапрадідусями" наших свійських гусей. Це великі птахи, що важать до чотирьох кілограмів. Сильні і відважні. Захищаючись, можуть помірятися силами з мисливським собакою. Із зимівлі сірі гуси повертаються рано навесні табуном, вибирають місце для гніздування і розбиваються на пари. На Кам'янеччині ж вони не селяться, а лише зупиняються біля сіл Врублівці, Бабшин, Сокіл, Гринчук (цьогоріч бачили 60 гусей біля Голоскова) і летять далі, наприклад у Красилівський район до Кузьминського ставу. Крім сірих гусей, пролітають над нами казарки та гуменніки.
Гніздо у гусей велике: метр в основі і стільки ж заввишки. Зовні воно здається неохайним, грубим. Але всередині ретельно обладнане: стебла очерету переплетені травами, дно вимощене м'яким листям і пухом. Гуска відкладає від 4 до 10 яєць і сама їх висиджує. Коли йде їсти, обережно прикриває кладку пухом і листям. Гусак увесь час перебуває поблизу: оберігає гніздо від небезпеки. Розлютившись, дорослий гусак може перебити руку людині та серйозно покалічити собаку.
Поласувати гусьми не проти лисиці, та від них можна відгородитись, побудувавши гніздо на острівці. А ось ворони можуть годинами сидіти поблизу, чекаючи моменту, коли гуска відійде. І якщо гусак "проморгає" - то в гнізді залишаться лише шкарлупки. Тому гусак наперед гонить усіх непрошених гостей від гнізда. Кращого сім'янина серед птахів і не знайдеш. Гусак в усьому допомогає гусці. І їх спілка триває довго, часом усе життя. Живляться гуси здебільшого травою і зерном, підбираючи їх із землі. Вони пірнають головою вниз, коли добуваютиь корм у воді.
Восени сірі гуси збираються у зграї і летять у вирій - туди, де тепло. У польоті багато птахів гине. Адже птахи не вміють передбачувати погоду: часом, вилітаючи гарного дня, через деякий час гуси можуть потрапити у сильний вітер, який відносить їх далеко у море, а звідки птахам важко добратися до берега. Та все ж ми чекатимемо їх повернення. А навесні, за повір'ям, побачивши диких гусей, кидатимемо їм соломинки, сподіваючись на довгожданне тепло.
На цьому все, до зустрічі з іншими дивами Кам'янеччини.

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 25 квітня 2003 року.