повернутись в головне меню | на загальну інформацію

УДК 911.52:477

Проскурняк М.М.

Ландшафтна спадщина старого міста Кам'янця-Поділького

Вступ

Кам'янець-Подільський є особливим містом Середнього Подністров'я - краю мальовничих каньйонів з ландшафтно-архітектурними ансамблями історичних центрів міст і містечок. За кількістю визначних пам'яток історії та культури воно посідає третє місце в державі після Києва та Львова [5]. Таке культурне надбання території міста, як і Подністров'я в цілому, засвідчує про його давнє (з палеоліту) заселення та довготривале (понад 50 тис. р.) освоєння, в тому числі біля 1000 літ в якості міста [1,2].
Неоціненним гуманістичним ресурсним потенціалом міста-музею є унікальна ландшафтна спадщина (культурні цінності світового рівня). Для комплексного її пізнання необхідні зусилля не тільки істориків, архітекторів, а й географів-ландшафтознавців. З метою гуманістичного вивчення ландшафтів, що сформувалися під впливом довготривалого поселенського природокористування, та з перспективою різнобічного використання його результатів, насамперед, потрібне крупномасштабне ландшафтознавче дослідження.

Підгрунтям для нього є теоретико-методичні та практичні напрацювання піввікового ландшафтознавчого вивчення краю зусиллями таких українських географів, як К.І. Геренчука, М.О. Чижова, О.М. Маринича, Л.І. Воропай, М.О. Куниці, М.М. Куниці, Г.І. Денисика та інших [3,4,6,7,8,9,11,12,14]. Вони розкривають регіональні особливості натуральних і антропогенних комплексів. Однак, їх топічні риси, як правило, залишаються поза увагою географів. Зокрема ще слабо вивчені, а тому й недостатньо оцінені та збережені ландшафти історичних центрів міст і містечок регіону, своєрідні "краєобрази" Поділля, що з роками втрачають свій шарм старовини. Їх реставрація та консервація неможлива без плідної співпраці архітекторів, істориків та ландшафтознавців.
Для наукової розвідки окресленої теми автор обрав місто Кам'янець-Подільський. Територія безпосереднього дослідження займає 3,5 км2, що складає 13,3% від площі міста [10]. Вона охоплює лише його природно-історичний центр - чотири райони - Старе місто, Польські та Руські фільварки, Підзамче, що входять до складу Державного історико-культурного й Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець". Відправною об'єктною точкою пізнання є антропізована природна основа сучасних ландшафтів міста з їх матеріальними й духовними цінностями. Предметом вивчення постали особливості просторової структури та різноманіття ландшафтів, сформованих під впливом природних і антропогенних чинників.

Загалом терени Кам'янця-Подільського відповідають системі суббореальних, підсистемі помірно-континентальних, класу рівнинних, типу лісостепових, роду ерозійних ландшафтів, двом його видам - високотерасовим лесовим розчленованим рівнинам і каньйоноподібним вапняковим звивистим долинам. За фізико-географічним районуванням Поділля Л. Воропай (1982), вони входять до складу Борщівського району, області Тернопільського Придністров'я, Західно-Української провінції, лісостепової зони, Східно-Європейської країни.

Ландшафтна структура

Ландшафтний "образ" Кам'янця-Подільського створює оригінальний каньйон долини р. Смотрич з своєрідним меандровим вузлом. Він є головним місцевим ландшафтоутворюючим чинником і визначає більшість структурно-функціональних особливостей ландшафтів міста. Їх вертикальна диференціація, в умовах значного коливання абсолютних висот і розчленованості поверхні, відзначається закономірним вирізненням двох ландшафтних ярусів - верхнього (надканьйонного) і нижнього (внутрішньоканьйонного).

Перший ярус представлений ландшафтом високотерасової лесової розчленованої рівнини (250-200 м над р.м.). Його початкову висотну сходинку (250-220 м) утворює місцевість плосковершинних останцево-вододільних пасм. Це острівні залишки пізньопліоценової акумулятивно-денудаційної рівнини. Вони складені лесоподібними суглинками на розмитих неогенових глинах, пісковиках і вапняках. Їх ґрунти - темно-сірі лісові та чорноземи опідзолені - сформувались у минулому під світлими дібровами. В межах Кам'янця-Подільського два урочища плосковершинних пасм зустрічаються поза межами Старого міста - на північному й південному сході від нього.

В поле зору наших безпосередніх досліджень попадають лише урочища їх пологих делювіальних схилів з темно-сірими лісовими грунтами. До них приурочений суцільний масив зеленої зони міста (дендропарк, парк відпочинку) між лівим бортом каньйону та вул. Шевченка. Основними паркоутворюючими породами тут є клен і ясень. Поодиноко зустрічаються дуб, граб, липа. Нижні яруси утворюють декоративні види дерев і кущів - горобина, калина, жасмин та інші. Грунтово-рослинний покрив парку зазнає суттєвого антропогенного впливу. Він потребує санітарного й архітектурно-садівничого догляду.

Наступною сходинкою (220-200 м) є місцевість плоскохвилястої поверхні реліктової широкої прадолини р. Смотрич. Вона характерна для даного ландшафту. Добре простежується в рельєфі, має субмеридіональне простягання, паралельне до товтрового кряжа й маркірується смугою глибоких чорноземів [12,13]. Завдяки високій родючості ґрунтів використовується, в основному, як агрокомплекс. На ній розташовані східні околиці міста. Обидва види місцевостей утворюють тло сучасного індустріального міста з заводами і фабриками, середньовисотними будівлями, широкими проспектами тощо.

В серпанковому оточенні нового міста яскраво виокремлюється історичний центр. Його древню частину, більше як на третину (37% від окресленої території дослідження), репрезентує місцевість ранньоплейстоценових надканьйонних акумулятивно-ерозійних терасових рівнин. Їх висота 200-180 м над р.м., або ж 65-45 м відносно врізу ріки. Вони меридіонально простягаються вузькими (0,3-0,5 км) полого нахиленими до каньйону смужками.

Літогенною основою місцевості є плитчасті та грудкуваті строматопорові сокільські вапняки верхнього силуру [12]. Вони перешаровані пропластами мергелів, що у верхній частині розрізу формують водотривкий горизонт. У тому випадку, коли над ним залягає значна товща суглинків, що акумулюють вологу атмосферних опадів, на їх контакті утворюється водоносний горизонт. Саме його води виклинюються малодебітними (до 1-2 л/сек) джерелами у верхів'ях ярів на лівому схилі долини Смотрича. Від попередніх місцевостей цей геокомплекс відрізняється незначним нагромадженням антропогенового матеріалу - карбонатного щебенисто-суглинкового елювію. Правдоподібним виглядає наявність тут і алювіальних суглинків. Однак, для їх розпізнання потрібні додаткові дослідження.
В залежності від місцеположення, нахилу поверхні та потужності материнських порід тут сформувались три види середньопотужних типових чорноземів - глибоковскипаючі, звичайні та високовскипаючі [13]. Вони віддзеркалюють умови розвитку трьох відповідних видів урочищ високотерасової рівнини, її плоских, виположених і полого нахилених поверхонь. Загалом даний вид місцевостей відзначається простою латеральною структурою. Крім вище вказаних комплексів для неї характерними є урочища лощин стоку.

За історичний час натуральні компоненти й комплекси надканьйонних терасових місцевостей зазнали очевидних змін. Генетичні горизонти ґрунтів і материнські породи сильно перемішані, засмічені включеннями, первісні степові формації, під якими вони утворилися, давно зведені. На їхньому місці функціонують культурні агроценози в районі Підзамче, а Фільварки і Старе місто вкриті щільною низьковисотною забудовою. В місті більшість ґрунтів ще й екрановано будівлями, дорогами і доріжками. Сквер Польського ринку та вузькі смуги присхилових парків довкола каньйону потребують санітарного догляду й садівничо-мистецького оформлення. Полого нахилені надканьйонні тераси антропічно мікротерасовані, хаотично укріплені мурами будівель і огорож. Незначні за розмірами (100-200 м завдовжки) лощини стоку та ще менші (25-30 м) виярки вимощені бруківкою або закриті асфальтом дорожнього полотна, а їх поверхневий стік каналізовано. Варто зауважити, що в більшості, ці лощини антропічно подовжені та сплановані під дороги. В окремих випадках самі лощини сформувалися вздовж "нарізаних" доріг.

У межах даного виду ландшафту зосереджено цілий ряд історико-архітектурних об'єктів (замок, ансамблі Старого міста), навчальні та наукові інститути (університет, дирекції Національного природного парку "Подільські Товтри", Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець", Державного історико-культурного заповідника), розвинута туристична інфраструктура (екскурсійні бюро, готелі, ресторани), функціонують рекреаційні парки й атракціони, культові споруди, низько- та середньовисотна селитьба тощо.

Наступний ярус утворює мальовничий ландшафт каньйоноподібної вапнякової звивистої долини р.Смотрич. Його структуру репрезентують такі види місцевостей - середньо- та пізньоплейстоценові внутрішньоканьйонні ерозійні тераси, ритвинно-делювіальні й обвально-осипні схили долин рік, балок і ярів, їх голоценові ерозійно-акумулятивні заплави і днища, а також сучасні русла головної річки та її допливів, врізані у вапняки силуру. Він займає 63% від площі дослідного полігону. Визначальну роль у формуванні латеральної структури цього ландшафту відіграє контрастність підстилаючої поверхні.
Завдяки експозиційним, морфометричним, літологічним, гідрологічним, грунтово-рослинним та іншим відмінностям схилів і терас оформилась внутрішньоканьйонна структура ландшафтних комплексів. Чотири види місцевостей представлені тут 24 видами урочищ. Більше половини (52%) площі ландшафту складають урочища місцевості плейстоцен-голоценових обвально-осипних та ритвинно-делювіальних схилів долин рік, балок і ярів. Вони є найчисленнішими як у видовому (11 видів) відношенні, так і по кількості (196 штук) займаних контурів. Домінуючим видом урочищ в ньому є "стінки" - прямовисні вапнякові схили з поодинокими злаково-кальцефітними угрупованнями і кущами дерезняків. Вони різко виділяються серед інших субдомінантних видів урочищ своєю крутизною та висотою. Для них характерними є ще й різні за походженням, розмірами і обрисами мікроформи рельєфу: гравітаційні тріщини і блоки, денудаційні ніші, літологічно стійкі до денудації карнизи і балкони, ерозійні борозни, карстові вікна й гроти тощо.

Денудаційні процеси "причепурили" бровки прямовисних стінок крутими і спадистими схилами, що плавно переходять у виположені поверхні надканьйонних терас. Урочища цих схилів відрізняються незначною потужністю карбонатного щебенисто-суглинкового делювію, виходами корінних порід на денну поверхню. Тому їх профілі мають ввігнуті та ступінчасті форми. До них приурочені дерново-карбонатні ґрунти з дрібноліссям, дерезняками, кальцефітно-злаковими угрупованнями, багатими на рідкісні й ендемічні види.

Завдяки денудації ритвинно-делювіальних і гравітаційно-обвальних схилів у підніжжі останніх сформувався ще один вид крутих (15-300) насипних схилів. Вони складені щебенистими суглинками й брилами вапняків. Слід зауважити, що серед насипних схилів у каньйоні розрізнюються два їх види. Крім власне насипних під "стінками", у підніжжі висячих ярів ще розвинуті й насипні пролювіальні конуси виносів. Процес грунтоутворення в цих урочищах знаходиться на початкових стадіях. Під розрідженими різнотравно-злаковими луками і чагарниками тут сформувалися примітивні дерново-карбонатні ґрунти. Світлини кінця ХІХ століття засвідчують, що шлейфи насипних схилів доходили до самого русла ріки [15]. Переважна більшість виположених схилів та їх шлейфів на даний час сплановані під хаотичну приватну забудову та присадибні ділянки, або ж закинуті після чергової повені й трансформовані в пустирі, що потребують окультурення.

Надзвичайно цікавим для науки і практики, і настільки ж дискусійним та проблемним для дослідження, є питання про терасові комплекси у каньйоні Смотрича. Каньйон розвивається в умовах неотектонічних піднять і стійких до денудації скельних вапнякових порід силуру, що стримують бокову ерозію водного потоку. Тому широкі тераси тут відсутні. Однак, сліди денудаційних поверхонь все ж збереглися й візуально простежуються - виразніше на випуклих меандрових виступах і фрагментарно на прямих ділянках долини.

Місцевість середньо- і пізньоплейстоценових внутрішньоканьйонних ерозійно-терасових комплексів займає лише 8,7% від площі долинного ландшафту. Відзначається простою структурою. Включає комплекси третьої (30-20 м), другої (15-10 м) та першої (7-5 м) надзаплавних терас. Усі вони полого (3-60) нахилені до русла, антропічно мікротерасовані, складені переважно делювіальними щебенистими суглинками, що за рахунок високої енергії рельєфу переміщуються зі схилів і верхніх терас. Незначну частку терасових відкладів складає і супіщано-суглинковий алювій. Збільшення його вмісту в будові терас зростає з пониженням терасових рівнів. Відрізняються терасові комплекси від схилових пологішим нахилом поверхні, нагромадженням більшої кількості дрібнозему, сприятливішими умовами грунтоутворення й акумуляції гумусу, розвитком тут грунтів чорноземного типу, а не дерново-карбонатного (рендзинового), як на схилах і, нарешті, використовуються під низьковисотну забудову й інтенсивніше перетворені, ніж схилові.

Більше чверті (28%) території дослідження займають голоценові ерозійно-акумулятивні заплави, днища балок і ярів. Вони складені супіщано-суглинковим алювієм і делювієм. Під злаково-різнотравними луками й чагарниками на них сформувалися дерново-лучні та дернові карбонатні грунти. Слід вказати на недоцільне хаотичне використання заплав Смотрича - під городи, поселення і, навіть, сміттєзвалища.
Своєрідну місцевість аквальних комплексів формує русло головної ріки та її допливи. По тектонічних розломах вони глибоко врізані в корінні породи і, неначе шовкові стрічки, звиваються по них швидкоплинними потоками завдяки значним похилам русел (від 1-2‰ у Смотрича до 20-30‰ і більше в потоків). Їх днища утворені вапняками силуру, що місцями перекриті карбонатним галечниково-піщано-суглинковим алювієм. Оригінальними елементами цих урочищ є джерела, ступінчасті травертинові та вапнякові водоспади, пороги.

Окрему групу урочищ складають техногенні комплекси, "вживлені" в натуральну основу ландшафтів міста. Найвідомішими серед них є: будівлі Старого замку та інших архітектурних ансамблів; пологі (2-6о) подвір'я фортеці, з техноземами чорноземними середньопотужними, під злаковими газонами, дорогами; дуже крутосхилі (30-45о) оборонні вали, з техноземами карбонатними малопотужними, під полиново-злаковими угрупованнями, стежками; спадиста (7-10о), підмурована вапняком поверхня меандрового перешийку, з замковим мостом, брамою, бастіоном, дорогою; вапнякові оборонні мури на "стінках" та "підрізаних" схилах; кам'яні й залізобетонні мости, місточки, дороги тощо.

Висновки

Ландшафтна спадщина Старого міста Кам'янця-Подільського зумовлена його розташуванням на меандровому вузлі р. Смотрич і довготривалою історією розвитку; відносною активністю неотектонічних рухів і блоковою диференціацією території; літологічною однорідністю корінних порід і різнорідністю четвертинних відкладів; відмінністю мікрокліматичних умов, поверхневих і підземних вод; глибокою та густою ерозійною розчленованістю, терасованістю й еродованістю поверхні; значною техногенною насиченістю, антропічною перетвореністю й видозмінністю природи. Вона відзначається наступними особливостями.

Вертикальною ярусністю, шо проявляється в функціонуванні двох висотних ландшафтних ярусів і є характерною рисою для роду ерозійних ландшафтів височинного підкласу лісостепового типу.
Меридіональною орієнтацією простягання обох видів ландшафтів регіону, що корелює з напрямком долини основної ріки. Локалізація долини задана тектонічними розломами, загальним нахилом поверхні та літологією порід.

Нуклеарністю розвитку ландшафтних комплексів топічного рівня під впливом меандрового вузла долини р. Смотрич. Його проявом є сигментно-кільцеподібний малюнок фонових ландшафтних утворень.
Різноманітністю ландшафтних комплексів. Латеральну структуру двох ландшафтів репрезентують 7 видів місцевостей і 32 види урочищ. Їм властива дрібноконтурність, строкатість (368 контурів) і фізіономічна контрастність.

Оригінальністю й багатством ландшафтних форм, архітектурних стилів, гуманістичною значимістю природничої культури.

Така спадщина заслуговує комплексного різнопланового вивчення з метою забезпечення доцільного її використання та повноцінного збереження.

Рис. 1.

Ландшафти

Продовження умовних позначень до рисунку 1.

Ландшафти рівнин, лісостепові, річково-долинні

А. Високотерасові лесові розчленовані рівнини

І. Пізньопліоценові акумулятивно-денудаційні рівнини, складені древніми алювіальними і лесоподібними суглинками, на глинах, пісковиках, вапняках неогену, з чорноземами опідзоленими і темно-сірими лісовими грунтами, під ріллею, селитьбою, ділянками грабових дібров

1. Пологі (3-6о) схили рівнин (250-220м), з темно-сірими лісовими грунтами, під середньовисотною селитьбою, ріллею, дендропарком

ІІ. Ранньоплейстоценові надканьйонні акумулятивно-ерозійні тераси, складені щебенисто-суглинковим елювієм і супіщано-суглинковим алювієм, на вапняках силуру, з чорноземами типовими, під селитьбою, ріллею

2. Четверта тераса (65-55м), виположена (1-2о), з чорноземами типовими середньопотужними глибоковскипаючими, під низько- і середньовисотною селитьбою, ріллею
3 Четверта тераса (55-45м), полого (3-6о) нахилена, з чорноземами типовими середньопотужними звичайними, під низьковисотною селитьбою, ріллею
4. Четверта тераса (45-40м), полого (3-4о) нахилена, з чорноземами типовими середньопотужними високовскипаючими, під низьковисотною селитьбою

В. Каньйоноподібні вапнякові звивисті долини

ІІІ. Середньо- і пізньоплейстоценові внутрішньоканьйонні ерозійні тераси, складені щебенисто-суглинковим делювієм і піщано-суглинковим алювієм, на вапняках силуру, з чорноземами типовими карбонатними (рендзинами чорноземними), під селитьбою

5. Третя тераса (30-20м), полого (4-6о) нахилена, мікротерасована, з чорноземами типовими карбонатними малопотужними, під низько- і маловисотною селитьбою
6. Друга тераса (15-10м), полого (5-6о) нахилена, мікротерасована, з чорноземами типовими карбонатними короткопрофільними, під маловисотною селитьбою
7. Перша тераса (7-5м), полого (3-6о) нахилена, місцями вирівняна, з чорноземами типовими карбонатними неповнорозвинутими і лучно-чорноземними грунтами, під маловисотною селитьбою, городами

ІV. Голоценові ерозійно-акумулятивні заплави, днища балок і ярів, складені супіщано-суглинковим алювієм, щебенисто-суглинковим делювієм, на вапняках силуру, з алювіальними лучними і дерновими грунтами, під мезофільними луками і чагарниками, городами, селитьбою

8. Висока заплава (3-2 м), полого (3-5о) нахилена, з лучними і дерново-карбонатними скелетними грунтами, під різнотравно-злаковими луками, городами, хаотичною маловисотною селитьбою, смітниками
9. Низька заплава (1,5-1 м), полого (3-5о) нахилена, з дерново-лучними і дерновими неповнорозвинутими грунтами, під злаково-різнотравно-осоковими луками, чагарниками, городами, смітниками
10. Виположені (1-3о) днища, з дерново-лучними і дерново-карбонатними скелетними грунтами, з виходами корінних порід, під різнотравно-злаковими луками, дорогами, хаотичною маловисотною селитьбою
11. Полого (2-5о) нахилені днища лощин, з чорноземно-лучними грунтами, під злаково-різнотравними луками, дорогами
12. Полого (3-6о) нахилені днища виярків, з лучними грунтами, під різнотравними луками, чагарниками
13. Стрімко (7-10о) нахилені днища ярів, з дерново-лучними грунтами, під злаково-різнотравними луками, чагарниками
14. Дуже стрімко (10-15о) нахилені днища ярів, з дерновими глеюватими грунтами, під осоково-різнотравними луками, чагарниками

V. Плейстоцен-голоценові обвально-осипні та ритвинно-делювіальні схили долин рік, балок, ярів, складені щебенистим суглинком, вапняками силуру, з дерново-карбонатними (рендзинами звичайними) і темно-сірими лісовими грунтами, під лісо-степами, селитьбою

Схили долин рік і балок

15. Спадисті (7-10о) схили, з темно-сірими лісовими слабозмитими грунтами, під ясеново-кленовими дібровами-парками
16. Спадисті (7-10о) схили, з дерново-карбонатними звичайними слабозмитими грунтами, під дорогами, маловисотною селитьбою, ріллею
17. Дуже спадисті (10-20о) схили, з дерново-карбонатними короткопрофільними сердньозмитими грунтами, під кленово-акацієвим дрібноліссям і дерезняками
18. Круті (15-30о) схили, з примітивними дерновими карбонатними грунтами, щебенистим суглинком і брилами вапняків, під розрідженими різнотравно-злаковими луками, чагарниками, місцями під городами, низьковисотною селитьбою
19. Круті (20-30о) схили, з дерново-карбонатними слаборозвинутими середньо- і сильнозмитими грунтами, під різнотравно-злаковими степами, дерезняками, кленово-скельнодубовим дрібноліссям, дендропарком
20. Дуже круті (30-45о) схили, з дерново-карбонатними скелетними (літогенними) грунтами та виходами корінних порід, під розрідженими кальцефітно-злаковими угрупованнями і дерезняками
21. "Стінки", прямовисні (понад 45о) вапнякові схили, з поодинокими злаково-кальцефітними угрупованнями і кущами дерезняків

Схили долин ярів, виярків, лощин

22. Пологі і спадисті (3-9о) схили лощин, з чорноземами типовими середньопотужними слабозмитими, під ріллею, маловисотною селитьбою, дорогами, парками
23. Спадисті (5-15о) схили виярків, з сірими лісовими слабо- і середньозмитими грунтами, під ясеново-кленовими дібровами-парками
24. Дуже спадисті (10-20о) схили ярів, з дерново-карбонатними короткопрофільними сердньозмитими грунтами, під кленово-акацієвим дрібноліссям, дорогами
25. Круті (20-45о) схили ярів, з дерново-карбонатними слаборозвинутими середньо- і сильнозмитими грунтами, під різнотравно-злаковими степами, дерезняками, кленово-скельнодубовим дрібноліссям

VІ. Сучасні русла, врізані у вапняки силуру, складені галечниково-піщано-суглинковим алювієм, з швидкоплинними водами

26. Широке (20-30 м), глибоке (1-2 м), похиле (1-2о/оо), звивисте русло, з швидкою (0,5-1,5 м/с) течією, островами і порогами, бродами і пляжами, мостовими опорами, греблями, трубопроводами
27. Вузькі (1-1,5 м), мілкі (0,1-0,5 м), значно похилі (20-30о/оо), порожисті русла потоків, з джерелами-витоками, забруднені сміттям і стоками
28. Вузькі (0,3-0,5 м), мілкі (0,1 м), стрімкі (більше 30о/оо) русла потічків, з вапняково-травертиновими водоспадами і джерелами-витоками

VII. Техногенні ландшафтні комплекси

29. Пологі (2-6о) подвір'я фортеці, з техноземами чорноземними середньопотужними, під злаковими газонами, дорогами
30. Спадиста (7-10о), підмурована вапняком поверхня меандрового перешийку, з мостом, брамою, бастіоном, дорогою
31. Дуже крутосхилі (30-45о) оборонні вали, з техноземами карбонатними малопотужними, під полиново-злаковими угрупованнями, стежками
32. Вапнякові оборонні мури на "стінках" та підмуровані "підрізані" схили

Елементи урочищ

Натуральні
33. Неглибокі (5-10м) крутосхилі (15-30о) яри
34. Вапняково-травертинові водоспади
35. Гідрокарбонатно-кальцієві малодебітні (1-2л/с) джерела

Техногенні
36. Крутосхилі (20-30о) водозахисні щебенисто-суглинкові дамби
37. Вапнякові кар'єри
38. Насипні площадки
39. Кам'яні й залізобетонні мости, підвісні кладки
40. Будівлі замку

Список літератури:

1. Бибиков С.Н. Хозяйственно-экономический комплекс развитого триполья. Опыт изучения первобытной экономики // Сов. археология. - 1965. - №1.- С. 48-62.
2. Винокур І.С. Історія лісостепового Подністров'я та Південного Побужжя. - Київ-Одеса: Вища школа, 1985. - 124 с.
3. Воропай Л.И., Куница М.Н. Селитебные геосистемы физико-географических районов Подолии. - Черновцы: ЧГУ, 1982. - 90 с.
4. Воропай Л.И., Куница Н.А., Левицкий В.И. Геолого-геоморфологические условия района строительства Могилев-Подольского гидрокомплекса // Физ. географ. и геоморфол. - Вып. 20. -К.: Вища школа, 1978. - С. 126 - 133.
5. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. - Київ, 1990. Т.2: З-О. - С. 94.
6. Геренчук К.И. Геоморфология Подолья // Ученые записки Черновицкого ун-та, 1950. - Т.8, Вып.2. - С. 89-111.
7. Геренчук К.І., Койнов М.М., Цись П.М. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів. - Львів: Вид-во ЛДУ, 1964. - 220 с.
8. Денисик Г.І. Лісополе України. - Вінниця: Тезис, 2001. - 284 с.
9. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля. - Вінниця: Екобізнесцентр, 1998. - 184 с.
10. Івченко А. Міста України. Довідник. - К.: Картографія, 1999. - 136 с.
11. Маринич О.М. Про походження врізаних меандрів Дністра // Наук. запис. Київського ун-ту. - 1950. - Т.9, вип. 1. - С. 37-46.
12. Природа Хмельницької області / За ред. К.І. Геренчука. - Львів: Вища школа, 1980. - 152 с.
13. Фондові матеріали Експедиції по дослідженню ґрунтів (1959-1962) Хмельницького філіалу Інституту землеустрою. - Київ, 1962.
14. Чижов М.О. Український лісостеп: Фізико-географічний нарис. - К.: Радянська школа, 1961. - 304 с.
15. Kamieniec Podolski. Studia z dziejоw miasta i regionu / Pod red. F. Kirуka. - Tom 1. Krakow: Wydawnictwo Naukowe AP, 2000. - 272 s.

Summary
Proskurnyak М.М.
Landscapes of the Old city Kamenets-Podolsk. The map of the modern landscapes is composed, the structure of their natural fundamentals with allowance of antropogenesic changes of the territory is uncovered.

Проскурняк Мирослав Михайлович
кандидат географічних наук, доцент
кафедра фізичної географії
географічний факультет
Чернівецький національний університет
вул. Коцюбинського, 2
м. Чернівці, 58012
тел. (8-037-22) 2-09-17

Вінниця, 2003