Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину
Середні тераси III та IV середньоплейстоценові, внутріканьйонні, цокольно-акумулятивні, мають висоти 40-50 та 60-70м, переважно полого нахилені, складені лесовидними суглинками, суглинково-галечниковим алювієм. Поширені переважно вище впадіння р.Тернава у випуклих ділянках меандр та вздовж прямих відрізків долини, і лише окремим добре вираженим ареалом на мису між устями р.р.Студениця та Руська. Найбільша ширина цих терас між с.с. Жванець та Бабшин сягає 9 км. Тераси розчленовані ярами, балками, тут достатньо активно відбуваються ерозійні процеси. Нижче Бакотського монастиря вони виражені незначними фрагментами і нівелюються стрімкими схилами більш високих надканьйонних терас.
Високі тераси V та VI ранньоплейстоценові, цокольно-акумулятивні, надканьйонні, з відносними висотами відповідно 90-100 та 120-130м. V тераса зустрічається лише окремими фрагментами. VI тераса добре виражена у межиріччі Жванчика-Смотрича-Мукши, де її ширина місцями сягає 6км. В місці перетину долини товтровим пасмом ці тераси звужені і фрагментарні, з окремими останцевими рифогенними горбами.
Така ж сама картина спостерігається у схилах нижніх частин приток Дністра – Смотрича, Студениці, Мукши, Тернави. Нині більша частина суто каньйонного профілю затоплена водами водосховища, тому тут активно проявляється хвильова абразія берегів, яка супроводжується карстовими процесами у розчинних верствах вапняків. Для цих схилів, особливо у нижній частині течії Дністра, притаманні численні полігенетичні яри, що досить інтенсивно і глибоко розчленовують поверхню і становлять типову рису ландшафту.
Ближче до півночі глибина врізання річкових долин у плато зменшується і територія набуває хвилясто-рівнинного вигляду. Тут у геоморфологічній структурі починають переважати плакорні місцевості, плоско-хвилясті, слабо дреновані, з окремими останцями-горбами, витягнутими з Пн-Зх на Пд-Сх; висоти поступово підвищуються до 300 – 350 м. У цьому відношенні західна і східна частини території національного природного парку майже аналогічні, тому у геоморфологічному районуванні (13) вони виділяються відповідно у Жванчицький та Ушицький геоморфологічний райони.