Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину
Карстові явища у товтровому пасмі досить багаті невеликими поверхневими (карри, ніші, блюдця, лійки, понори) та підземними (печери, канали) формами, але великі форми в них на сьогодні ще не виявлені. Втім, карстові процеси навряд чи могли мати помітний вплив на формування поверхневого рельєфу, хоча гідрогеологічна роль їх досить відчутна.
Поверхневі форми представлені понорами, каррами, блюдцями, лійками, що утворюються в результаті хімічного та механічного впливу поверхневих вод на вапняки, що карстуються. Ці форми часто пов’язані з підземними формами карсту.
Карри пов’язані переважно з відслоненнями вапняків. Глибина каррових борозен не перевищує 1 м. Під лесовим покривом також іноді спостерігаються поховані карри.
Лійки, блюдця та понори зустрічаються найчастіше на поверхні великих горизонтальних майданчиків та на похилих схилах головного пасма та бічних товтр, де потужність вапняків, що карстуються велика, а поверхневий стік дощових і талих вод незначний.
Особливо поширені ці форми між с. Хроповата та м. Чемеринці, сс. Гуменці та Цапівка. Лійки особливо характерні для району с. Карачківці. Їхній діаметр по довшій вісі досягає 20 м, глибина 7 м, схили круті - 30-45°. У схилах відслонються вапняк. На дні блюдець та лійок, як правило, знаходяться понори, які або затампоновані рихлими відкладами, або діючі й поглинають поверхневі води.
Найбільша кількість печер та підземних каналів відмічено на території товтр поблизу сіл Залуччя, Нігин, Черче, Хропотова, Кривчик, Студениця та ін. Більшість з них досі детально не обстежені, їхні плани у більшості відсутні. Найбільш перспективними ареалами поширення активних підземних форм, за деякими ознаками, слід вважати ділянки Товтр біля сіл Боришківці та Колубаївці.
Підземні карстові форми невеликі, закладені переважно потріщинах бортового відпору. Одна з них - печера Кармалюка біля с. Привороття, закладена у сірих та кремових грубозернистих вапняках. В багатьох місцях органогенні вапняки закарстовані по всій товщі, при цьому у сотових каналах звичайними є вторинно-натічні кальцитові кори, що свідчить про достатню інтенсивність корозійно-акумулятивних процесів.
А.Д. Кучерук згадує групу з 3 печер в районі с. Студениця. Вхід до цих печер знаходиться на висоті 30 м від підніжжя товтри. За вузьким та невисоким входом розташовані широкі об’ємні зали з двома-трьома виходами з них. На стінах та склепінні спостерігаються натічні та кристалічні утворення.
На північний захід від с. Хропотова описані природні колодязі діаметром від 1 до 1,5 м, які на глибині 11-14 м переходять у підземний канал, заповнений водою протягом всього року.
Поблизу колишнього с. Бакота в ур. Монастир, у стінці каньйону Дністра знаходиться об’ємна карстова порожнина, в якій колись знаходився верхній ярус Бакотського печерного монастиря. Печера має два входи: вертикальний, у вигляді колодязя з поверхні плато, та горизонтальний, що відкривається великим отвором у борту каньйону. Топографічна зйомка не проводилась, але амплітуда цієї порожнини по вертикалі складає близько десяти метрів.
В районі колишнього с. Теремці знаходиться невеликий карстовий міст. Ряд печер згадується також в нижній течії р. Студениця.
До карстових печер у Товтрах іноді помилково відносять Нігинські печери, що над Смотричем (див. вище), хоча насправді вони закладені у силурійських вапняках і лише стратиграфічно залягають знано глибше товтрових вапняків. Проте поблизу с. Нігин відомі порожнини і в товтрових вапняках. Одна з них розташована за 200 м від с. Нігин, майже у підошві схилу. Закладена у неверствуватому вапняку жовтяво-сірого кольору, сильно тріщинуватому, кавернозному. Це грот, що відкривається на північний захід, 8,0 м завдовжки, 3,0 м завширшки біля входу та 1,5 м у глибині. Висота гроту 7 м біля входу та 1 м у глибині. Він є розширеною тріщиною, що звужується із глибиною.
Карсту Подільських Товтр присвячена лише одна спеціальна стаття (Кучерук, 1954) та ряд коротких згадок у літературі, присвяченій карсту Поділля загалом (Ломаєв, 1979; Дублянський, Ломаєв, 1980; та ін.). В цілому ж карстові явища, зокрема печери, на території парку потребують прискіпливішого і детальнішого вивчення як цінні природні утворення і перспективні об’єкти екотуризму.