Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Верхній плейстоцен представлений алювіальними відкладами II і І терас Дністра, горохівським викопним ґрунтовим комплексом, нижнім і верхнім горизонтами верхньоплейстоценових лесів, розділених дубнівським викопним грунтом, травертинами тощо. У верхньому плейстоцені відбувалося інтенсивне нагромадження делювіальних шлейфів схилів. Кліматичні умови протягом верхнього плейстоцену були суворими, з максимумом похолодання на відрізку 17-20 тис. років тому.

Друга тераса Дністра ерозійно-акумулятивна, її висота 25-40 м, при максимальній висоті цоколя до 15 м (І. К. Іванова, 1977). Для цієї тераси Дністра характерні найбільш потужні (до 25 м) делювіальні лесові покриви, з якими пов’язані широко відомі палеолітичні поселення Подністров’я (Молодове І, Молодове V, Кормань IV тощо).

Русловий алювій тераси складений гравійно-галечниковим матеріалом потужністю 4 м і більше, що поступово змінюється піщано-супіщано-суглинистим матеріалом заплавних фацій алювію потужністю до 6 м.

Перша тераса Дністра часто виявлена тільки у піщаній фації. На відміну від інших терас вона позбавлена лесового покриву. Цоколь тераси значно нижче меженного рівня річки, підіймається максимально на 1-1,5 м над водою. Висота тераси 10-15 м.

В алювіальних відкладах описаної тераси знайдено багату фауну молюсків, серед яких переважає Vallonia pulchella Miill. Важливо, що у верхній частині алювію І тераси, зміненого голоценовим ґрунтоутворенням, відкриті мезолітичні поселення.

Понад 80% території Хмельницької області покривають верхньо-плейстоценові леси загальною потужністю до 10 м, які є материнською породою сучасних ґрунтів і широко використовуються при господарській діяльності (основи споруд, негельно-черепична сировина та ін.). Починається верхньо-плейстоценова покривна товща горохівським викопним ґрунтовим комплексом з максимальною потужністю 3 м, який формувався протягом рис-вюрмського міжльодовиків’я і одного з ранніх інтерстадіалів верхнього плейстоцену.

Горохівський викопний ґрунтовий комплекс досить поширений, має добре виражені морфологічні ознаки та є надійним маркуючим горизонтом. Його вивчення по меридіану Хмельницького (розрізи Ізяслав, Старокостянтинів, Красилів, Хмельницький, Ружична, Ярмолинці, Дунаєвці, Кам'янець-Подільський) виявили, що розвиток ґрунтів горохівського комплексу проходив у два етапи. У першу фазу (відповідає микулинському міжльодовиків’ю) кліматичний фактор сприяв розвитку ґрунтів лісового типу, а в другу, що тривала під час одного із ранніх інтерстадіалів верхнього плейстоцену, ґрунтотворення змінилось дерновим і сформувались потужні гумусові горизонти.

Більша частина території Подільської височини під час микулинського ґрунтотворення знаходилась у степовій зоні, коли формувались потужні чорноземовидні ґрунти. Ґрунти чорноземного типу формувались і під час одного з ранніх інтерстадіалів верхнього плейстоцену. Тому для території Поділля (особливо південніше широти Хмельницького) горохівський викопний ґрунтовий комплекс побудований головним чином із накладених один на одного двох чорноземних ґрунтів. Лише іноді, у мікрозападинах давнього рельєфу, виділяються різко диференційовані на генетичні горизонти профілі, у яких розрізняються гумусовий, вилуговування та ілювіальний горизонти.

Стратиграфічно вище залягає нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів потужністю до 2 м. Він представлений суглинками, іноді супісками жовтувато-сірими, у верхній частині з червонуватим відтінком. Суглинки карбонатні, відносно однорідні, у нижній частині розрізів оглеєні, з чіткою посткріогенною структурою, неповносітчастою (висота сітки близько 1 см, ширина 2см і більше).

Завершує розріз лесових товщ верхнього плейстоцену похований діяльний шар (красилівський горизонт) фінально-плейстоценового кріогенного етапу потужністю до 1 м. Складений шар супісками і суглинками сірими, голубувато-сірими, часто з коричневим або -зеленуватим відтінком, щільними, оглеєними, збагаченими залізисто-марганцевистими новоутвореннями. Для красилівського горизонту характерна неповносітчаста посткріогенна текстура (висота сітки близько 3 см, ширина до 10 см) з плівками бурого озалізнення по текстурних відокремленостях. Красилівський горизонт досить поширений. Щільний та оглеєний, він слабо пропускає воду, що сприяє заболочуванню вододілів і привододільних схилів.