Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину
Відклади цієї підсвіти відслонюються в долині Дністра від с. Окопи на сході до с.Дзвенигорода на заході, а також в схилах річок Жванця і Збруча. Вони залягають згідно на пригородоцьких відкладах. Нижню межу рашківськоі підсвіти проводять за зміною тонковерствуватих доломітових мергелів пригородоцької підсвіти плитчастими доломітизованими вапняками або вапнистими доломітами.
У стратотиповому розрізі (правий схил Дністра, с. Рашків) відслонюється верхня частина рашківської підсвіти. На лівому березі (рис. 7, відсл. 65), навпроти с. Рашкова, біля с. Трубчина залягають (знизу вгору):
Як показують розрізи відслонень, рашківська підсвіта представлена потужною товщею неоднорідного фаціального складу. В цій підсвіті встановлено окремі проверстки і пачки плитчастих вапняків потужністю 0,2—12 м, проверстки і пачки доломітових мергелів і доломітів потужністю 0,4—8,5 м, окремі пачки грудкуватих вапняків потужністю 0,3—4,5 м, доломітизовані вапняки потужністю 0,8—2,0 м і три проверстки туфогенних глин потужністю 0,1—0,8 м. Останні встановлено в багатьох відслоненнях і свердловинах, що має велике кореляційне значення. Для нижньої частини рашківської підсвіти характерна така послідовність порід: плитчасті вапняки поступово переходять через доломітизовані вапняки в доломіти, які різко змінюються грудкуватими вапняками з численною і різноманітною нормально-морською фауною. Потужність пачок, які чергуються, значно змінюється. У верхній частині рашківської підсвіти вапняки чергуються з доломітами і доломітовими мергелями. По всьому розрізу рашківської підсвіти виявлено малопотужні (1—5 см) проверстки карбонатних глин і мергелів.
Вапняки рашківської підсвіти сірі і темно-сірі, тонко- і товстоплитчасті, часто строматопорово-коралові, бітумінозні і афанітові, дуже міцні, як правило, доломітизовані, часто із стилолітовими швами. Потужність окремих плит вапняків змінюється від 0,05 до 0,8 м, потужність вапнякових пачок досягає 6—12 м.
Грудкуваті вапняки сірі й жовтувато-сірі, значно глинисті. За літологічними особливостями вони майже тотожні грудкуватим вапнякам малиновецької й китайгородської світ. Потужність пачок грудкуватих вапняків змінюється від 0,3 до 4,5 м.
Доломітові мергелі й доломіти жовтувато-сірі, монолітні або тонкоплитчасті, проверстками кавернозні, нерідко з тріщинами висихання, іноді з органічними рештками. Потужність окремих проверстків і пачок їх по розрізу змінюється від 0.4 до 3,5 м.
Метабентонітові глини у відслоненнях жовті, пухкі, пластичні, легко розтираються в пальцях, масні на дотик. Іноді в них трапляються брахіоподи, трилобіти, остракоди і тентакуліти. Потужність їх звичайно 0,1—0,3, іноді 0,8 м. У керні свердловин метабентонітові глини ясно-жовті або ясно-зелені, щільні, з численними-лусочками біотиту і дрібних зерен піриту.
Загальна потужність рашківськоі підсвіти 95 м.
Розріз рашківської підсвіти, подібний до описаного, простежується тільки по простяганню на північний захід від Середнього Придністров’я. На захід від цієї смуги (вхрест простягання) лагунні доломітові відклади рашківської підсвіти швидко змінюються нормально-морськими породами. В районі с. Верхняківців (св. 1) вапнякові фації значно переважають над доломітовими, хоч іноді тут зустрічаються навіть поодинокі проверстки гіпсоангідритів. Ще далі на захід (с. Дарахів, св. 1) рашківська підсвіта представлена повністю вапняками, проте нерідко ще доломітизованими. Про більш мористі умови осадконагромадження свідчить також широкий розвиток тут грудкуватих вапняків, потужність пачок яких досягає 20-30 м.
Верхню межу рашківської підсвіти проводять за зміною товстоплитчастих афанітових, нерідко доломітизованих вапняків чергуванням жовтувато-сірих мергелів з глинистими вапняками, тобто за зміною типово карбонатних порід теригенно-карбонатними, в яких теригенний компонент переважає.