Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину
Лудловські карбонатні відклади Волино-Поділля — це потужна товща плитчастих і грудкуватих вапняків з поодинокими проверстками мергелів і метабентонітових глин. У східній смузі силурійських карбонатних порід західного схилу Українського щита в нижній частині їх розвинуті переважно лагунні, здебільшого карбонатні відклади. Із сходу на захід (вхрест простягання) останні заміщуються плитчастими доломітизованими вапняками, які в свою чергу поступово переходять у грудкуваті вапняки.
В Середньому Придністров’ї лудловські відклади відслонюються вхрест простягання в долині Дністра від с. Мар’янівки на сході до гирла Збруча на заході. За простяганням вони простежуються на берегах річок Мукши, Смотрича, Жванця і Збруча (ліві притоки Дністра), на решті території Волино-Поділля розкриваються численними свердловинами.
Лудловські відклади залягають згідно на венлокських. Нижня межа їх на Поділлі збігається з межею китайгородської і баговицької світ, верхня — з розмежуванням малиновецьких і скальських утворень.
Загальна потужність лудловських відкладів у дністровському розрізі 155 м. У карбонатних фаціях Волино-Поділля потужність їх збільшується зі сходу на захід до 175 м (с. Дарахів, св. 1).
За місцевою стратиграфічною схемою лудловські відклади дністровського опорного розрізу поділяються на баговицьку і малиновецьку світи.