To the main menu | to the history page | to the articles list

Старий бульвар

Знаходиться він у південно-західній частині Старого міста, між електромеханічним заводом та Старобульварним спуском. Цей бульвар був заснований у 1831 році на місці старих зруйнованих укріплень та розібраних міських будинків.

Частково зберігся напівзасипаний вірменський бастіон. Він височить вад урвищем і мовби стереже дорогу, що веде з замку в Старе місто. Попередні обслідування на цьому бастіоні показали, що оборонні споруди побудовані тут не в XVI ст., а значно раніше, десь у XIII-XIV ст.

Вірменський бастіон був реставрований у 1968-1969 pp. Деякі історики помилково вважали, що бастіон на Старому бульварі побудували турки. Фактично вони тільки відбудували його, а споруджувався він вірменською общиною на декілька віків раніше. Коли прийшли турки, він лежав у руїнах, бо пануюча верхівка міста, чужоземні загарбники, не були зацікавлені у відбудові древніх укріплень. Справа ось у чому.

Під час литовської окупації міста у XIV і на початку XV ст. на Старому бульварі і нижче біля мосту були укріплення. І місто, і фортеця тоді були самостійними (автономними) укріпленнями. Польський історик Длугош розповідає, що коли у вересні 1404 року польський король Ягайло та литовський князь Вітовт підійшли з військом під Кам'янець, щоб відібрати місто у другого литовського князя - Свидригайла, міщани скоро відкрили ворота міста, але замок не здавався. Начальник гарнізону Грицько Кірдєєвич здався лише тоді, коли одержав від короля Ягайла запевнення, що він більше не віддасть місто литовським князям. Це трапилось 20 вересня 1404 p., а через шість років місто знову перейшло до литовців.

Польська шляхта, яка захопила Кам'янець у жовтні 1430 року, зовсім не приймала українських міщан у своє військо. Щоб утримати міщан у покорі, польські загарбники не дозволяли будувати в Старому місті проти замку ніяких укріплень. А ті укріплення, які тут були, згодом зруйнувалися і перед приходом турків (1672 р.) їх фактично не існувало.

Легковажне ставлення польської шляхти до укріплення міста привело до того, що після здачі туркам замку в серпні 1672 року вона змушена була одночасно здати і місто. Турки поспішно відбудували на Старому бульварі проти мосту старовинний, забутий бастіон. Поляки пізніше також зрозуміли свою помилку ї після повернення їм турками за допомогою Петра І м.Кам'янця (у 1699), побудували у першій половині XVІІІ ст. біля мосту сильні укріплення, які збереглися до нашого часу.

Кляштор (монастир) монахів Кармелітів - босих був побудований біля вірменського бастіону десь у 1624-1626 роках. Турки розібрали його, а камінь використали на перебудову замкового мосту. До цього міст був дерев який на кам'яних "биках". Про це ми дізнаємося із записок російського купця і дипломата Трифона Коробейникова, який відвідав м. Кам'янець у 15903 році. Під цим мостом можна було переходити з Видрівки на Руські фільварки і навпаки. Туркам це не сподобалось і вони вирішили міст перебудувати. Замість кам'яних стовпів ("биків") вони вимурували широку кам'яну стіну, а зверху, з кожного боку побудували для безпеки людей кам'яні стіни-перила шириною до 1м. Для того, щоб міст не розвалився, в його стіни вмурували залізні штаби (полоси) та дубові колоди. Ці штаби та колоди добре видно в південній стіні мосту коли спускатись по кам'яних сходах в бік Карвасар (Караван-Сарая). Від часу панування на Поділлі турецьких загарбників цей міст став зватись турецьким.

У 1876 році царський уряд для розширення проїзду по мосту звелів розібрати бокові стіни-перила, а замість них на залізничних кронштейнах були побудовані висячі дерев'яні переходи.

Між бульваром та обривами скель (з західної сторони) донедавна проходила дорога, яка тяглася до Музейної вулиці. Оця дорога і була південною частиною Кузнечної вулиці.

У роки першої імперіалістичної війни, після невдалого наступу армії Керенського в липні 1917 року, австрійські та німецькі війська близько підійшли до Кам'янця-Подільського. На останньому засіданні міської Ради, яка містилась тоді на Старому бульварі, меншовики та есери вимагали розпустити Раду. Більшовики ж вимагали збереження Ради та організації захисту міста. Більшістю голосів було ухвалено Раду розпустити. Після цього меншовики та есери залишили засідання.

Члени РСДРП(б) залишились, щоб продовжувати засідання. Разом з ними були і позапартійні депутати. Рада під керівництвом М. Кушелева продовжувала роботу. Більшовики організували захист міста. Ворожа армія була зупинена на річці Збруч і в місто не ввійшла.

Наприкінці березня 1944 року цю частину міста обороняли танкісти 63-ої танкової бригади. На Старому бульварі кам'янчани встановили пам'ятник радянським воїнам, які загинули під час визволення міста від гітлерівських загарбників.

С. ШКУРКО,
краєзнавець