To the main menu | to the history page | to the articles list

О.С. СИТНИК, м. Львів

НАЙДАВНІШІ АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ ТОВТРОВОГО ПАСМА НА ПОДІЛЛІ

На рівні сучасного рельєфу Товтрове пасмо виступає у вигляді головного ланцюга і окремих пагорбів, що супроводжують кряж з двох сторін. Такі ізольовані пагорби мають скельні вапнякові вершини і пологі схили, головне ж пасмо-плоскі вершини з тонким шаром четвертинних відкладів і доволі круті схили. Поверхня окремих “останців” складена з хаотичних нагромаджень рифових скель, валунів та їх продуктів вивітрення. Тут часто зустрічаються карстові печери та гроти, з якими пов'язані народні легенди і повір'я. Такі ділянки рельєфу при наявності поблизу водоймищ являли собою ідеальні місця для поселення і проживання людей стародавньої кам'яної доби.
В північній частині пасма, неподалік від Тернополя на окремих пагорбах із скельними вершинами виявлено кілька місцезнаходжень палеоліту і мезоліту. Це багатошарова стоянка Великий Глибочок 1, пункти Великий Глибочок III, Старий Збараж IV.

Важливе наукове значення має Великий Глибочок І. Пам'ятка була відкрита автором у 1979 р., досліджувалась Тернопільською палеолітичною експедицією методом археологічних розкопок у 1981-1983, 1987, 1991 р. р. Вона розміщена на правому березі р. Серет (ліва притока Дністра), в північно-східних і околицях с. Великий Глибочок Тернопільського району, приблизно 10 км на північ від Тернополя.

Археологічні матеріали зафіксовані у зсувах четвертинних відкладів кам'яного кар'єру, який утворений на місці товтрового скелястого пагорба. Старожили села вказують на існування тут гротів і невеликих печер.

На двох бортах кар'єру закладено розкопи, які дали змогу дослідити кілька культурних горизонтів. Необхідно зазначити, що центральна частина пам'ятки повністю знищена кар'єрними роботами. Досліджені ділянки поселень належать до периферійних (присхильних), що підтверджується також характером розкопаних матеріалів.

Плейстоценові відклади Великого Глибочка і вивчав геолог А. Богуцький (Львівський держ. університет). За його спостереженнями в розколі І стратиграфічні умови залягання четвертинних відкладів характеризуються такими нашаруваннями:

1.0-1,10 м. Сучасний чорнозем (горизонти А1 і В).
2. 1,10-1,40 м. Супіщанисті леси.
3. 1.40-2,0 м. Наддубнівська соліфлюкційна пачка. Суглинки плитчасті, озалізнені, з марганцевими примазками.
4. 2,0-2,5 м. Дубнівський (паудорф) грунт. Суглинки цільні, блакитно-сірого відтінку, карбонатизовані.
5. 2,5-2,6 м. Суглинки сірі, з червонуватим відтінком.
6. 2,6-3,1 м. Соліфлюкційна пачка надгорохівського ґрунтового комплексу.
7. 3,1-3,5 м. Горохівський (мезинський) викопний комплекс грунтів.
8. 3,5-5,0 м. Верхній горизонт середньоплейстоценових лесів.
9. 5,0-6.0 м. Нижній горизонт середньоплейстоценових лесів.
10. 6,0-6,5 м. Коршівський викопний ґрунтовий комплекс. Нижче - скельна вапнякова порода.

Культурні шари стародавніх поселень виявлені на різних глибинах і розділені стерильними прошарками відкладів. Вони приурочені до таких геологічних формацій: шар І (мезоліт)-горизонт В сучасного грунту і супіщанисті леси (глибина 1,23-1,60 м), шар II (пізній палеоліт) - нижня частина дубнівського викопного грунту (2,3-2,6 м), шар III а (мустье) -нижній горизонт середньоплейстоценових лесів (5,42-5,72 м), шар III (ашель) - коршівський викопний комплекс (6,0-6,5 м).

Ашельський горизонт III - 6,0-6,5 м - (коршів, кайдак, одинцово, рюген) розкопаний на площі 50 м2, на якій знайдено 172 крем'яних виробів, окремі фрагменти викопних тварин (головним чином мамонта). У зсувах кар'єру знайдено ще біля 1500 кременів, які відносяться до цього ж горизонту знахідок.

Загальна колекція складається з нуклеусів (протолеваллуазьких, радіальних, конвергентних, паралельних, безсистемних), масивних відщепів і дрібних сколів, пластин. Серед великої кількості знарядь праці привертають увагу ручні рубила міндалеподібної форми, двобічні ножі і видовжені двобічні наконечники. Крім того, знайдені асиметричні вістря, скребла, ножі, різаки, скобелі, ,стамескоподібні та інші знаряддя.

Загалом, індустрія ашельського комплексу є протолеваллуазькою, непластинчастою, середньофасетованою, з рубилами і видовженими двобічними наконечниками. Найближчі аналогії цим матеріалам знаходяться в ашельській індустрії Житомирської стоянки.

Мустьєрський горизонт ПІа (5,42-5,72 м) виділений на основі кількох кременів із непорушених відкладів і близько 500 виробів із підйомної колекції. Представлені леваллуазькі, призматичні, радіальні, (дископодібні) нуклеуси, правильно ограновані пластини, леваллуазькі сколи і знаряддя праці. Серед останніх зустрічаються гостроконечники, скребла-ножі, обушкові ножі, зубчасті вироби, скобелі та ін.

Індустрія леваллуазька, пластинчаста, фасетована, без двобічних форм, з перевагою в типології простих скребел-ножів. Аналогічні матеріали трапляються в мустьєрських комплексах Тернополя І і Пронятина.

Пізньопалеолітичний горизонт П (2,3-2,6 м) досліджений на площі більше 300 м2. В непорушеному стані зафіксовано 800 крем'яних виробів, у перевідкладеному вигляді зібрано ще 500 кременів. Шар культурних решток був дещо зміщений з вершини схилу. Скупчень, артефактів, вогнищ чи інших археологічних об'єктів не виявлено.

В комплексі розкопаних і підйомних матеріалів значними групами представлені призматичні одноплощадкові і двоплощадкові нуклеуси, ядрища підрадіального типу, широкі відщепи “постлеваллуазького” вигляду.

Знарядь праці, порівняно, небагато. Зустрічаються масивні скреблоподібні знаряддя, ножі на пластинах і відщепах, бокові І кутові різці, кінцеві скребки. Загалом, типові форми інструментарію пізньопалеолітичної доби відсутні. В більшій мірі виражені пережиткові мустьєрські форми, хоч в техніці розщеплення повністю панує призматичне огранування. На основі стратиграфії культурного шару і техніко-типологічного аналізу матеріалів поселення датується ранньою фазою пізнього палеоліту (перехідним періодом від мустьє). Найближчі аналогії простежуються на пам'ятках Королево П (комплекс П) в Закарпатті, частково Куличівці (нижній шар) в Кременці.
Культурний горизонт 1 (1,23-1,60 м) датується ранньомезолітичним часом. На ділянці розкопу культурний шар майже повністю знищений виробничими роботами в кар'єрі. Разом із підйомними знахідками колекція нараховує кілька сотень кременів, серед яких є типові призматичні (човноподібні) нуклеуси невеликих розмірів, пластини і мікропластинки, відщепи, знаряддя праці. Комплекс характеризується атиповими свідерськими наконечниками, однією трапецією, пластинками з ретушшю, кінцевими скребками на пластинах, різноманітними різцями, що дає підстави співставляти матеріали з відомими мезолітичними пам'ятками Волині (Нобель, Гаї Лев'ятинські, Корост та ін.).

Отже, на археологічній пам'ятці Великий Глибочок І, яка міститься на окремому скелястому пагорбі Медоборів понад долиною Серету зафіксовано сліди проживання стародавніх людей в періоди раннього, середнього та пізнього палеоліту, мезоліту. Культурні горизонти мають чітку стратиграфію, геологічне датування і багаті археологічні колекції, що ставить Великий Глибочок І в ряд опорних пам'яток кам'яної доби України. Пам'ятка вимагає консервації, збереження і охорони.

Пам'ятки Великий Глибочок III і Старий Збараж IV (Гора Весела) знаходяться також на скельних вершинах Товтр. Археологічні колекції невеликі, складаються із крем'яних виробів, які датуються ашель-мустьєрським періодом. На них необхідно провести археологічні розкопки.

Ці та інші факти свідчать, що Товтрове пасмо здавна притягувало до себе первісних поселенців Поділля, слугувало місцем для поселення, захисту від непогоди і хижаків, мало сприятливі умови для мисливства.