To the main menu | to the history page | to the articles list

НА ПЕРЕХРЕСТІ

Кам'янець-Подільський у другій половині XVI - першій половині XVII століть був одним з найбільших осередків в Україні у транзитній торгівлі між Сходом і Західною Європою. Місто мало надзвичайно сильні фортифікаційні укріплення, під захистом яких купці проводили свої операції.

Торгові шляхи вели їх через Кам'янець у Західну Європу, Молдавію, Валахію і до татарських улусів. Зі Сходу купці везли через місто тканину, килими, шаблі, луки і стріли кінську збрую та інші товари. Із Заходу - золото, срібло, вироби з металів тощо.

Відмітимо, що Львів довгий час пробував повернути до себе весь подільський транзит. Так, було видано низку королівських грамот, які наказували всім купцям, що їхали торговим шляхом через Кам'янець не обминати львівський склад. Але це розпорядження виконувалося лише частково. Інтереси купців, подільської шлях ти і адміністрації міста, які збирали податки з цієї торгівлі, сприяли тому, що Кам'янець зберігав знаменно самостійного осередку в торгівлі зі Сходом.

Але все-таки, запаси західних товарів для торгівлі з валашськими та турецьким купцями і для вивозу на Схід кам'янецькі купці робили в основному у Львові. Далі везти західні товари не дозволяв львівський склад.

У Кам'янці староста встановлював ціни, гідно з якими товари повинні були продаватися в місті, намагаючись при цьому збільшити число вигідних для адміністрації податків Це призводило до постійних суперечок між купцями, міщанами і старостою. 1549 року декретом короля було розв'язано суперечку, відповідно до якої старості належав збір від худоби - один грош від голови і три риби від воза, податок від продажу спиртних напоїв.

Шляхта Подільського воєводства, зі свого боку, також встановлювала податки під виглядом потреб оборони. 1572 року в Кам'янці було відкрито митницю на якій платили податок чужоземні купці.

Перший відомий привілей щодо заохочення розвитку торгівлі в місті датується 1543 роком, коли король наказав, щоб турецькі та валашські купці не обминали Кам'янця. Але вже задовго до цього місто було широко відоме за межами Речі Посполитої завдяки своїй торговій діяльності. 1550 року Сигізмунд Август звільнив кам'янецьких купців від усіх мит, які платили в Україні, крім податку на фортифікації Кам'янця. Це ж було підтверджено 1553 року, причому кам'янецьким купцям дозволялося торгувати всіма товарами І гнати худобу по території королівства без сплати податків, крім прикордонного мита.

У Кам'янці було побудовано спеціальні приміщення, де чужоземні купці зберігали свої товари. Припускаємо, що кам'янецький староста Влодек у другій половині XVI сторіччя призначив місце сучасного села Карвасар для складу товарів східних купців, що тимчасово прибували сюди.

У місті проводилося три ярмарки на рік Головним був зимовий, на святого Андрія Крім ярмарків, щотижня в місті відбувалися торги та існувала постійна торгівля, її розміри можна уявити за допомогою таких даних. 1564 року в Кам'янці було 29 крамарів, 23 суконники, 22 шевці, 9 різничих яток, 56 пекарів. 1583 року купців чи крамарів - 37, продавців чи перекупників - 43. 1578 року Кам'янець платив чопового 1179 злотих.

Торгували в місті купці, торгові люди, ремісники, селяни і жовніри. Купцями були переважно вірмени, які добре знали свою справу. Схід і його мови. З кам'янецьких вірмен найвідомішими були роди Аголсів, Кутлубаїв, Вартановичів. Крім них, купцями були українці і євреї, коли їм було дозволено жити у місті.

Станіславський В.
На перехресті // Поділля. - 1993. - 5 травня.