To the main menu | to the history page | to the articles list

Геологічна історія Кам'янеччини

Наш район має цікаву геологічну історію. Вона в основному відноситься до палеозойської ери розвитку нашої землі, що почалась, 570 мільйонів років тому. Саме тоді наша місцевість являла собою спочатку Кембрійське, Ордовицьке, а потім Силурійське моря, в яких відклалася велика товща осадових порід, У них жили численні безхребетні організми: трилобіти, різні корали, губки, молюски й інші, з яких утворились в глибоких місцях вапняки, в мілких - мергелі, а в прибережних зонах - пісковики.

А чотириста сорок мільйонів років тому утворились силурійські скельні породи, які тепер виходять, по берегах річки Смотрич і інших приток Дністра.

Після силурійського періоду море відходить на захід. Кам'янеччина стає на довгий час суходолом. Протягом девонського, кам'яновугільного, пермського періодів палеозойської ери і тріасового та юрського періодів мезозойської ери, тобто протягом 260 мільйонів років тут панувала пустеля, на поверхні якої діяли руйнівні чинники: температура, атмосферні опади, вітри, річки, що змінювали рельєф, поверхні Кам'янеччини. В окремих сприятливих місцях суходолу вже була рослинність.

З тріасового періоду мезозойської ери появляються на суходолі плазуни. Але як рослинності так і тварин тих часів на Кам'янеччині не збереглося, що свідчить про виключно суворі пустельні умови суходолу.

Лише в крейдяному періоді 130 мільйонів років тому на Кам'янеччині знову появляється невелике море, що прийшло з південного сходу. Відклади моря вирівняли нерівність поверхні, що утворилась у пустельний час.

Скелети і рештки тварин дали відклади вапняків, фосфоритів, мергелів, кременю, які залягають горизонтально, покриваючи силурійські породи. Це свідчить про те, що за весь час геологічної історії на Кам'янеччині не було ні горотворчих, ні вулканічних явищ. Відсутні були тут і землетруси, що змінюють залягання гірських порід.

Наприкінці крейдяного періоду, 70 мільйонів років тому, Кам'янеччина знову стає суходолом, який продовжує існувати в палеогеновому періоді кайнозойської ери, тобто на протязі 30 мільйонів років. В умовах жаркого, тропічного клімату на суходолі розвиваються пальмові, лаврові і дубові ліси. В них живуть велетенські тварини: мамонти, носороги, великі птахи - страусоподібні та інші.

Згодом, у зв'язку з підняттям Карпатських гір, із заходу приходить знову тепле Неогенове море, яке заливає Кам'яиеччину, змиваючи де-не-де крейдяні відклади, через що вони у нас майже відсутні. В цьому морі, багатому на корали, мшанки, молюски, починають відкладатись дрібної будови вапняки 25 мільйонів років тому.

Море відступило на південний схід, а з колишнього дна залишились височіти рифові гори, які простягаються з північного заходу на південний схід і звуться Товтрами або Медоборами. Вони займають північну частину Кам'янець-Подільського району, створюючи низку мальовничих висот вапнякових гір.

Відступаючи Сарматське море (в неогені) в умовах жаркого клімату залишає ряд озер, де після випаровування води створились відклади солей гіпсу, що зустрічаються по річці, Збруч. Біля озерець скупчується рослинний і тваринний світ того часу. Суходіл на Кам'янеччині знову набирає пустельного характеру.

На початку четвертинного періоду кайнозойської ери, тобто 1,5 мільйона років тому, на Кам'янеччині вже появились річки,
що почали свою енергійну ерозійну роботу по розмиву скельних порід. Слабкий нахил ловерхні з півночі на південь привів до того, що річки утворили часті закрути - меандри річкових долин. Особливо характерний унікальний меандр р. Смотрич, який створив кільце навколо Старого міста в Кам'янці-Подільському, а також меандри інших річок і річки Дністра, зокрема.

Льодовик, що йшов з півночі в четвертинному періоді, до Кам'янеччини не дійшов, але призвів до зміни клімату, пониження температури, сильної вітрової діяльності. Рослинний і тваринний світ в цей час перемандровує на південь, ховаючись у глибоких долинах річок, в значній мірі гине. У льодовиковий період обводнюються річки, які живляться водами льодовика. Посилюється ерозійна робота річок по утворенню річкових долин. Рельєф поверхні стає подібний до сучасного.

У прильодовиковій смузі живуть сучасні звірі і вимерлі мамонти, носороги та інші.

У кліматичних умовах того часу з'являється на Кам'янеччині первісна людина, яка виникла в останній міжльодовиковий період. Сліди її збереглись по печерах, берегах річок у вигляді первісних стоянок, на які багатий наш район. Рештки матеріальної культури, сліди вогню, свідчать про значний розвиток первісної людини на нашій території.

У другій половині четвертинного періоду клімат теплішає, льодовик тане, приходить з півдня рослинність і тваринний світ. Спочатку сухість клімату і діяльність вітрів знову створюють пустельні умови.

Кам'янеччина вкривається шарами жовтої глини, яку приносять вітри і води, рельєф вирівнюється, життя скупчується біля річок. У цих умовах живе й первісна людина цілими родами.

Винищування лісів людиною посилило процес створення ярів і балок водами, особливо на півдні району. Створюється сучасний яружно-балочний рельєф.

Вивчення геологічної історії Кам'янеччини має велике практичне значення для вявлення корисним копалин району та їх використання для народного господарства. Наш район, як пише академік О.Вялов, є унікальним у світі для вивчення шар за шаром найбільш повного Дністровського розрізу силурійських відкладів, тому що Силурійське море тут затрималось довше, ніж в інших місцях. У липні 1968 року в Кам'янці-Подільському зібрались учені-геологи СРСР і 12 зарубіжних країн, близько 100 чоловік, щоб вивчити найбільш повний у всьому світі розріз силурійських і девонських відкладень і кордон між ними на території від Китайгорода до Заліщиків по Дністру та його притоках. Це мало велике наукове значення, де вирішувались міжнародні наукові суперечки про кордони геологічних систем силуру і девону.

Тому наш унікальний розріз силурійських нашарувань є цінним пам'ятником природи, який повинен охоронятися не в меншій мірі, ніж історичні пам'ятники, сказав академік О. Вялов.

Вивчення геологічної історії Кам'янеччини має велике пізнавальне значення для вивчення палеогеографії краю в школах, а також для атеїстичної пропаганди серед населення законів розвитку і наукового обгрунтування довколишньої природи і процесів, що відбувались і відбуваються в ній.

А. ТЕРЛЕЦЬКИЙ,
дійсний член географічного
товариства АН УРСР.

Читайте також про геологічну будову НПП Подольские Толтры